Розмірковуючи в черговому випуску нашої рубрики по віру в суспільному житті над 65-м питанням «Summa Theologiae» святого Томи Аквінського, аналізуємо, чому справжня чеснота не може бути ізольованою, як розсудливість пов’язана з моральним вибором і чому саме любов (caritas) єднає всі досконалі чесноти.
У попередньому випуску ми говорили про те, звідки походить чеснота і як вона впорядковує людську дію. Але, якщо чесноти формують людину, чи можна бути, наприклад, мужнім, але несправедливим чи розсудливим, але позбавленим любові? Чи кожна чеснота є самостійною досконалістю, яку можна розвивати окремо від інших? Саме цю тему святий Тома Аквінський розглядає у 65-му питанні Summa Theologiae, присвяченому зв’язку між чеснотами.
Чи достатньо мати одну чесноту?
На перший погляд здається, що чесноти не обов’язково пов’язані між собою. Адже, як зазначає Тома, людина може вправлятися у вчинках однієї чесноти, не вправляючись у вчинках іншої. Не кожна людина має однакові можливості для здійснення певних чеснот: Тома, посилаючись на Арістотеля, зауважує, що бідна людина не може бути великодушною у тому сенсі, в якому великодушність стосується великих витрат, хоча це не заважає їй мати інші чесноти.
Проте Тома вводить дуже важливе розрізнення між чеснотою недосконалою і чеснотою досконалою. Недосконала чеснота є лише певною схильністю до доброго вчинку, яка може виникнути природно або через звичку. Така чеснота справді може існувати окремо. Проте досконала моральна чеснота – це вже стійкий стан, який схиляє людину робити добро і робить її здатною добре діяти.
Саме тут стає зрозумілим, чому чесноти пов’язані між собою. Мужність, наприклад, не буде досконалою мужністю, якщо вона позбавлена розсудливості, справедливості та поміркованості. Сміливість сама по собі ще не є чеснотою, якщо людина не знає, заради якого добра вона повинна ризикувати, не вміє визначити належної міри і не здатна справедливо оцінити те, заради чого діє.
Тома посилається тут на святого Амвросія, який говорить, що чесноти «пов’язані й з’єднані між собою», так що той, хто має одну, виявляє і кілька інших. Особливо важливим є посилання на святого Августина з De Trinitate: чесноти, які перебувають у людській душі, «жодним чином не відділяються одна від одної». Тома використовує цю думку не для того, щоб сказати, що всі чесноти однакові, а щоб показати їхню внутрішню взаємозалежність.
Розсудливість і моральні чесноти
Тома пояснює цей зв’язок ще одним способом через розсудливість. Моральна чеснота стосується правильного вибору, але правильного бажання доброї мети недостатньо, потрібно також правильно вибрати засоби для її досягнення. Саме це формує розсудливість: вона радить, судить і наказує щодо того, що потрібно робити для досягнення мети.
Водночас і сама розсудливість не може існувати без моральних чеснот, адже розсудливість є «правильним розумом щодо того, що належить робити», а початком практичного роздуму є мета. Щоб правильно міркувати про засоби, людина повинна бути правильно спрямована щодо самої мети. Тому Тома порівнює це з інтелектуальним знанням, як неможливо мати науку без розуміння її перших принципів, так неможливо мати справжню розсудливість без правильного морального спрямування.
Таким чином, чесноти утворюють сукупність добрих якостей та формують певну внутрішню цілісність людини. Розсудливість потребує правильної волі й упорядкованих пристрастей, а моральні чесноти, своєю чергою, потребують розсудливості, щоб правильно здійснювати свої дії.
Чому любов пов’язує всі чесноти?
Проте Тома йде далі. Якщо говорити про чесноти, дані людині Богом для надприродного життя, то їхню єдність він пов’язує вже не тільки з розсудливістю, а з любов’ю – caritas.
Тома ставить питання: чи можуть моральні чесноти існувати без любові? Його відповідь – ні, якщо ми говоримо про чесноту в її досконалому, повному значенні. Причина полягає в тому, що любов спрямовує людину до її остаточної мети – Бога, а всі інші чесноти потрібні для того, щоб різні людські дії були впорядковані відповідно до цієї остаточної мети.
Тут Тома використовує дуже характерний для нього аргумент: Бог діє у благодаті не менш досконало, ніж у природі. Якщо природа, даючи живій істоті певний принцип дії, дає їй також те, що необхідне для здійснення цієї дії, то тим більше благодать не залишає людину без необхідних засобів для її надприродної мети. Тому разом із любов’ю вливаються й моральні чесноти, через які людина здійснює різні добрі дії, спрямовані до Бога як остаточної мети.
Тома навіть посилається на святого Августина, який говорить, що любов містить у собі всі кардинальні чесноти. Йдеться про те, що без любові справедливість, мужність, поміркованість і розсудливість не досягають тієї повноти, яка робить їх чеснотами, спрямованими до остаточної мети людини.
Віра, надія і любов
Тому Тома окремо розглядає і зв’язок трьох богословських чеснот. Віра відкриває людині Бога як істину, надія спрямовує її до Бога як до майбутнього блага, а любов уже поєднує людину з Богом як її остаточною метою. Саме тому любов має особливе місце бо вона надає надприродному життю його остаточного спрямування.
Ця думка добре перегукується з Veritatis Splendor святого Івана Павла II. Розмірковуючи про моральне життя, енцикліка наголошує, що людська свобода і моральні вчинки мають бути спрямовані до істинного добра і, зрештою, до Бога як найвищого блага й остаточної мети людини. Моральне життя саме тому не можна звести до окремих правильних учинків, бо воно стосується цілісного спрямування особи.
Думка святого Томи набуває дедалі більшої актуальності. Людина може бути дуже ефективною в одній сфері, мати певні сильні якості, досягати успіху, бути дисциплінованою чи навіть здатною на окремі великі добрі вчинки. Проте для Томи цього ще недостатньо, щоб говорити про повноту чесноти. Чеснота стосується не лише того, що людина робить, а того, якою вона стає через свої вчинки і до якої остаточної мети спрямоване її життя.
Magnifica Humanitas Папи Лева XIV, розмірковуючи про людину в епоху штучного інтелекту, нагадує, що технологічні можливості самі по собі не визначають, чи буде людський розвиток добрим. Технологія може розширювати силу людської дії, але ця сила повинна бути орієнтована на добро людини, її гідність, справедливість і спільне благо.
Саме це допомагає побачити глибший сенс 65-го питання Summa Theologiae. Чесноти не є окремими інструментами, які людина може вибірково застосовувати. У своїй повноті вони утворюють внутрішню єдність, де розсудливість допомагає правильно бачити добро, моральні чесноти бажати й здійснювати його відповідно до розуму, а любов спрямовує всю цю діяльність до остаточної мети – Бога. Для святого Томи справжня чеснота є цілісним способом життя, в якому людська свобода, розум, воля і прагнення поступово впорядковуються до справжнього добра.
Олена Комісаренко
Чи можуть чесноти існувати окремо? – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-09/oikonomia-136-vzajemopovyazanist-chesnot.html
Українська передача 30.09.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/09/ukrainian-programme-30-09-2026.html
Ойкономія (136) Взяємоповʼязаність чеснот – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/besidy-pro-socialnu-doktrynu-cerkvy/2026/09/oikonomia-136-vzajemopovyazanist-chesnot-podcast.html
ЧИ МОЖУТЬ ЧЕСНОТИ ІСНУВАТИ ОКРЕМО? – НА ОСНОВІ ОДНОГО З НАЙВІДОМІШИХ ТРАКТАТІВ – SUMMA THEOLOGICA. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=PR-jG_YUFog
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid08H4yz2DGKr6ZKwewtmESWiLf143XF13hiR6xvkCVmHWRQn7XJuhN9XLzRVP7nKnhl&id=61585522936379
о. Петро Фостик