В суботу та неділю 3 і 4 жовтня 2026 р. греко-католицька парафія в Зеленій Горі відзначала свій храмовий празник Покрови Пресвятої Богородиці та одночасно дякувала Богові за сімдесят років свого існування. Торжества розпочались в суботу 3 жовтня Великою Вечірнею з Литією. Вечірню очолив Вроцлавсько-Кошалінський єпископ Володимир (Ющак). На суботні святкування до Зеленої Гори прибули також інші священники Зеленогірського деканату – зі Шпротави, з Ґожова В’єлькопольського та з Жар, які служили вірним у Таїнстві Покаяння.
Головні відзначення храмового празника та Ювілею 70-ліття існування парафії проходили в неділю 4 жовтня. О годині одинадцятій місцевий парох о. мітрат Юліян Гойняк очолив Акафіст до Пресвятої Богородиці. Опісля Божественну Літургію очолив владика Володимир. Владика теж виголосив проповідь в часі Ювілейних святкувань. Нав’язуючи до історії та душпастирів Зеленогірської парафії владика Володимир між іншими сказав:
В жовтні 1956 р. о. Михайло Паславський, бувший парох села Добра, в сінявському деканаті, зміг відслужити тут першу Божественну Літургію у греко-католицькому обряді. Таким способом у Зеленій Горі були заініціовані греко-католицькі богослужіння. Але відбувались вони тільки що трету неділю, з браку власного храму – в місцевому фільяльному костелі латинської конкатедральної парафії св. Ядвіґи. У 1957 р. таких місць, де могли розпочатись служити греко-католицькі богослужіння було більше. Однак призначені для служіння нашим вірним священники були переважно похилого віку та досвідчені життям, схоровані, часто з пережитим періодом комуністичного ув’зянення, також в концтаборі Явожно. Тому зміни персональні наступали досить швидко. Подібно було і у Зеленій Горі. Отця Михайла Паславського, після його смерті в листопаді 1959 р., заступив бувший в’язень Явожна о. Григорій Федоришак. Коли два тижні тому я служив Божественну Літургію на території бувшого концтабору в Явожні, один зі старших учасників цієї події згадував о. Федоришака та говорив про переслідування, яких він досвідчив на цьому нелюдяному місці. Отець Григорій Федоришак помер у 1969 р. Скоріше, бо вже осінню 1967 р., з огляду на важку недугу, він не був спроможний продовжувати своє душпастирське служіння у Зеленій Горі.
Осінь та зима 1967-68 років були важким часом для зеленогірських греко-католиків. Не було кому вести систематичного душпастирського служіння. Періодично приїздили тут різні отці, в цьому числі о. мітрат Василь Гриник з Перемишля. Від Великодніх Свят 1968 р. місце о. Григорія Федоришака займає інший в’язень Явожна, о. Петро Мазяр, який доїздив тут з Пшемкова. Але він також незабаром, бо у 1971 р. вмирає. Заступає його о. Ярослав Водонос, який в роках 1972 – 1977 доїждає до Зеленої Гори аж з далекого Вроцлава. Отець Водонос приїздив тут вже кожної неділі. Після о. Водоноса відповідальність за місцеве греко-католицьке душпастирство перебирає о. Андрій Рожак. Він є теж першим нашим священником, який на постійно замешкав в Зеленій Горі. Це могло статись щойно по двадцяти роках від започаткування душпастирства у Зеленій Горі. Можна мовити, що також тоді у Зеленій Горі розпочалось нормальне греко-католицьке душпастирство з постійною священничою послугою.
З огляду на заавансовний вік о. Андрій Рожак потребував допомоги. Отримав її у 1984 р., коли на священників було висвячених п’ятьох молодих випускників Люблінської Духовної Семінарії. Сотрудником о. Андрія Рожака став тоді новоієрей Юліян Гойняк, який перебрав навчання релігії та став підтримкою для пароха. Черговим сотрудником о. Андрія Рожака стає у 1987 р., коли о. Юліян Гойняк перебирає душпастирство в Пшемкові, о. Богдан Міщишин. Отець Юліян Гойняк повертається до Зеленої Гори два роки пізніше, коли, як новий парох, перебирає відповідальність за місцеву парафію після переходу о. Андрія Рожака на пенсію. Уряд пароха о. мітрат Юліян Гойняк виконує до сьогоднішнього дня.
Закінчуючи свою проповідь владика подякував людям, які творили парафію в Зеленій Горі на просторі сімдесяти років:
Доргі у Христі Сестри і Брати!
Можемо сказати, що Зеленогірська парафія може відзначати сімдесят років свого існування завдяки людям, які її творили. Про них я вже говорив. Це передовсім бувші і актуальні ваші душпастирі, але це також звичайні миряни – ви самі, ваші батьки та діди, які творили цю спільноту від самого початку. Без вірних жоден священник, навіть ґеніальний, не зміг би нічого вдіяти. Парафія в Зеленій Горі може святкувати своє 70-ліття тому, що були люди, які далеко від рідних земель хотіли молитись в рідному обряді, згідно з своєю церковною традицією. Парафія може святкувати сьогодні свій Ювілей тому, що були батьки, які хотіли приводити своїх дітей на навчання катехизму і рідної мови, незважаючи на пов’язані з цим невиготи та кошти. Парафія змогла вистоятись навіть у найважі час тому, що були батьки, які разом зі своїми дітьми приходили щонеділі на Божественну Літургію. Дуже сердечно всім вам за це дякую.
Зеленогірські святкування закінчились Многолітствієм та мированням присутніх парафіян.
Редакція
