Що сьогодні насправді потрібно українській молоді, яка живе за кордоном?
На перший погляд, відповідь на це питання може бути дуже загальною та різною, адже кожна молода людина має свої власні потреби, прагнення та виклики. Саме тому під час Форуму душпастирства молоді в Римі ми працювали над цим питанням, опираючись на результати опитування «З якими викликами стикається сучасна українська молодь за кордоном?».
Для мене особисто ця зустріч була важливою, адже ми хотіли почути потреби нашої молоді, краще їх зрозуміти та побачити, що можемо змінити, аби допомогти молодій людині та нашим спільнотам.
Цього року мені випала нагода представляти спільноту «Йорданське море» та бути представницею частини нашої Вроцлавсько – Кошалінської єпархії на форумі разом з о. Русланом Марцішаком , о . Романом Захарчишином , та Оксаною Буряк. Для мене це була не просто зустріч. Я відчувала радість, але водночас і відповідальність — хотілося гідно представити нашу спільноту та нашу єпархію, обмінятися досвідом з іншими учасниками та почути їхні історії.
Протягом форуму ми аналізували результати опитування, намагалися виділити найважливіші виклики, з якими сьогодні стикається українська молодь за кордоном, і разом шукали можливі шляхи їх вирішення. Важливо було не лише побачити самі проблеми, а й подумати, що з ними можемо робити ми — як Церква, як спільноти і як сама молодь.
Одним із викликів, який я хотіла б особливо підкреслити, є асиміляція. На мою думку, тут дуже важливо знайти баланс: не забувати про свою ідентичність, культуру, мову та віру, але водночас пам’ятати, у якому суспільстві ми зараз живемо. Якщо втратити одне або інше, можна втратити цей важливий баланс.
Іншим викликом є брак ініціативності серед молоді. Під час форуму ми говорили про важливість зустрічей поза церквою, але з Церквою — спільний футбол, настільні ігри чи просто спілкування зі священником. Адже іноді достатньо простого «Як ти?», щоб молода людина відчула увагу, підтримку й довіру. Тому важливо думати не лише про те, що ми можемо зробити для молоді, а й про те, що можемо зробити разом із молоддю.
Окремо для мене важливою стала думка дона Еліо Чезарі про кризу. Він сказав, що криза може бути нашим успіхом, адже через кризу ми можемо перейти від смерті до життя. Іноді саме через складний період може народитись щось нове і навіть більше, ніж ми мали до цього.
Під час форуму я зрозуміла ще одну важливу для себе річ. Ми можемо багато думати про те, ким ми є у своїй спільноті, яке наше місце, що ми зробили або що можемо зробити. Але, можливо, важливіше не лише запитувати себе «ким я є?», а й думати про те, що я можу принести своїй спільноті і разом із ким я можу її розвивати.
Тому якщо ти зараз сидиш удома і думаєш, чи варто тобі прийти у спільноту, бо «мене там ніхто не знає», «я буду чужим», «а що я їм скажу?» — можливо, варто просто зробити перший крок.
На завершення хочу подякувати всім організаторам, учасникам та кожному, хто долучився до створення цього форуму. Дякую за цей час, за відкритість, спілкування, обмін досвідом і можливість почути одне одного. Для мене це був дуже цінний досвід, який точно не закінчується разом із завершенням форуму. Нехай усе, що ми почули й пережили в ці дні, принесе добрі плоди для наших спільнот і для молоді. І нехай Господь провадить нас у всіх наших наступних кроках.
Софія Нижник
Від молитви до конкретних дій: завершився Форум душпастирства молоді УГКЦ в Європі
У Римі завершився Форум душпастирства молоді УГКЦ в Європі, який об’єднав представників молодіжного апостоляту з різних країн Європи. Участь у Форумі взяли також представники Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Разом із учасниками Форуму був також владика Браєн Байда, єпископ Торонто та Східної Канади, який долучився до спільної молитви, зустрічей і роздумів про майбутнє душпастирства молоді.
Для представників нашої єпархії участь у Форумі розпочалася з молитви у серці Рима. Разом вони вирушили до Святих сходів (Scala Santa), де молилися за молодь, її покликання та за розвиток молодіжного душпастирства Церкви. Молитву продовжили у Латеранській базиліці — Архібазиліці Найсвятішого Спасителя, святого Івана Хрестителя та святого Івана Євангелиста на Латерані.
Від молитви учасники перейшли до спільної праці. У Папській колегії Святого Йосафата відбулося офіційне відкриття Форуму та представлення команд молодіжного апостоляту. Важливим етапом стало представлення соціологічного дослідження «Потреби молоді УГКЦ в Європі», результати якого стали підставою для подальшого обговорення та праці в групах.
Однією з центральних зустрічей Форуму стала конференція Дона Еліо Чезарі, СДБ, на тему «Мистецтво духовного супроводу і пророцтво надії: перспективи душпастирства молоді УГКЦ в Європі». Учасники роздумували над тим, як супроводжувати молодих людей, допомагати їм розпізнавати свій шлях і водночас залишатися для них Церквою надії.
Особливим моментом зустрічі стала аудієнція з Папою Левом XIV у Соборі Святого Петра. Для учасників Форуму це стало нагодою пережити вселенський вимір Церкви та ще раз побачити, наскільки важливим є служіння молоді в сучасній Європі.
Ще одним важливим місцем зустрічі став Патріарший Прокатедральний собор Святої Софії в Римі. Тут учасники спільно молилися під час Божественної Літургії, яку очолив владика Григорій Комар, а також слухали розповідь про бачення Патріарха Йосифа Сліпого щодо єднання українського народу «в розсіянні сущого» — між інтеграцією та асиміляцією.
Присутність владик, зокрема владики Браєна Байди, стала також можливістю для відкритого діалогу про потреби молодих українців, які сьогодні живуть у різних країнах світу, та про відповідальність Церкви бути поруч із ними незалежно від місця їхнього проживання.
Та головним результатом Форуму стала спільна праця над Дорожньою картою душпастирства молоді УГКЦ в Європі. Учасники не просто говорили про виклики, з якими сьогодні зустрічається молодь, а спільно шукали конкретні відповіді та напрацьовували подальші кроки.
У результаті цієї праці було створено план дій на найближчі три місяці, покликаний допомогти конкретно відповідати на виявлені виклики та розвивати молодіжне душпастирство УГКЦ в Європі.
Три дні Форуму стали часом молитви, зустрічей, навчання, відкритого діалогу та інтенсивної спільної праці. Від молитви на Святих сходах і в Латеранській базиліці — через зустріч із Святішим Отцем, духовні роздуми та формацію — до конкретного плану дій.
Форум завершився подячним Молебнем, під час якого учасники подякували Богові за час спільної зустрічі та праці.
Попереду — три місяці реалізації напрацьованого плану. Це вже не просто ідеї чи розмови, а конкретні кроки, які мають допомогти Церкві краще чути молодь, бути поруч із нею та разом відповідати на виклики, які постають перед молодими людьми в Європі.
Молитва стала початком, спільна праця — шляхом, а конкретні дії — наступним кроком у служінні молоді.
Оксана Буряк
