Очільник Державного Секретаріату Святого Престолу наголошує: цифрові технології повинні служити людській гідності, справедливості та загальному благу, а право має стримувати технологічну владу.
20 жовтня 2026 року Державний Секретар Святого Престолу кардинал П’єтро Паролін виголосив вступну промову, відкриваючи п’ятиденну серію зустрічей і дискусій з нагоди 150-річчя Факультету канонічного права Папського Григоріянського університету в Римі. У виступі він звернувся до п’ятої глави енцикліки Папи Лева XIV Magnifica humanitas, присвяченої культурі влади та цивілізації любові, й розглянув виклики, які цифрова революція ставить перед правом, міжнародними відносинами та захистом людської гідності.
Кардинал Паролін, який сам навчався на цьому факультеті, підкреслив, що знавець права має бути не лише тлумачем законів і фахівцем із процедур, а й «охоронцем законності». Право, за його словами, покликане захищати людину, передусім найслабших, і спрямовувати суспільне життя до справедливості.
Право – не інструмент влади, а шлях до справедливості
Право, законність і справедливість, як наголосив кардинал, визначають повсякденні взаємини між людьми, спільнотами та народами. Вони «встановлюють межі, відкривають можливості, керують сьогоденням, але також дають змогу бачити майбутнє». У церковному житті право має особливе призначення: воно впорядковує стосунки та допомагає прямувати до salus animarum – спасіння душ. Державний Секретар Святого Престолу описав напругу між правом як засобом здійснення влади та правом як гарантією справедливості: «Це межа між обмеженою людською амбіцією та силою Божої любові». Право, підкреслив він, має бути «бар’єром проти незаконності, утисків, сили, що стає правилом з єдиною метою – виключити найслабших і беззахисних».
Технологічний прогрес має захищати людську гідність
Кардинал Паролін зіставив виклики промислової та цифрової революцій. Якщо енцикліка Лева XIII Rerum Novarum порушувала питання захисту людської гідності в умовах індустріалізації, то Magnifica humanitas звертається до становища людини в добу штучного інтелекту. Папа Лев XIV застерігає від того, щоб «зводити створіння до об’єкта експлуатації, а людей – до гвинтиків системи, яку потрібно робити дедалі ефективнішою». Відповіддю мають стати «відповідні нормативні інструменти, здатні захищати справедливість і стримувати спотворювальні наслідки технологічної влади». Нові технології можуть бути «певною мірою людською формою участі у божественному акті творення». Однак, як зауважив Державний Секретар, це накладає особливу етичну та духовну відповідальність на розробників. Необхідно перевіряти, чи цифрові інфраструктури й алгоритми справді сприяють участі та відповідальності, захищають найуразливіших, забезпечують справедливий доступ до можливостей і служать загальному благу.
Технологічні інновації, зокрема штучний інтелект, «не є нейтральними: вони можуть сприяти розширенню участі та справедливості, або ж посилювати нерівність, контроль та виключення». Тому принципи соціального вчення Церкви мають спрямовувати їхній розвиток: універсальне призначення благ – забезпечувати доступ до технологій та освіти; субсидіарність – залишати людям і спільнотам можливість ухвалювати рішення; солідарність – визнавати «невидиму, часто експлуатовану працю, що живить алгоритмічні моделі». Соціальну справедливість, наголосив кардинал, слід захищати не лише після впровадження технологій, а вже на етапі їхнього проєктування.
Цивілізація любові: три орієнтири для правників і дипломатів
Розмірковуючи про мету права, кардинал Паролін закликав шукати шляхи до «нової цивілізації любові», заснованої на справедливості та загальному благу. Штучний інтелект має служити «побудові тієї універсальної людської сім’ї зі спільними правами та обов’язками, де цифрова близькість стає реальною нагодою для зустрічі та взаємної турботи». У цьому завданні важливу роль відіграють юристи й дипломати. Спираючись на Magnifica humanitas, доповідач окреслив три орієнтири для їхньої праці. Перший – «знешкоджувати слова», тобто плекати мову, здатну до посередництва, взаємної поваги й діалогу. Дипломатія має «породжувати взаємну довіру, взаємну повагу та співпрацю», які є сполучною ланкою у відносинах між державами. Другий – дивитися очима жертв: зважати на страждання цивільного населення, біженців і переселенців, а також людей, чиє життя зруйноване конфліктами. Третій – плекати здоровий реалізм. У міжнародних відносинах це означає не зводити політику до моралі, але й не піддаватися насильству, шукаючи реальних шляхів до миру: «надійних інституцій, перевірених гарантій, терплячих переговорів, запобігання конфліктам». Цивілізація любові, як пояснив він, протистоїть культурі влади, прагнучи справедливості та створюючи дієві інституції.
Право перед викликом технологічної влади
Кардинал звернув увагу на те, що технологічні інновації та наукові дослідження дедалі частіше перебувають у руках приватних, нерідко транснаціональних гравців, чиї ресурси й можливості втручання можуть перевищувати можливості багатьох урядів. Водночас основоположні поняття державного й міжнародного устрою – суверенітет, територіальні межі, верховенство права, поділ влади та ієрархія джерел права – дедалі менше здатні стримувати владні повноваження. На міжнародному рівні це виявляється, зокрема, у кризі багатосторонньої системи. Особливе занепокоєння викликає контроль над даними. Системи їх збирання, зберігання й опрацювання можуть використовуватися для передбачення, спрямування та визначення людської поведінки. За таких умов право ризикує втратити здатність обмежувати технологічну владу та захищати свободу. Саме тому, наголосив очільник ватиканської дипломатії, цивілізація любові потребує правових інструментів, які створюють і перевіряють на практиці, а не лише проголошують на рівні принципів.
Війна та штучний інтелект: право має зберегти свою сутність
Кардинал Паролін застеріг, що дедалі поширеніше сприйняття конфлікту як єдиного способу врегулювання відносин між людьми, спільнотами й державами, нормалізує війну та приховує її причини, способи ведення й наслідки. Він нагадав про заклик Лева XIV подолати теорію «справедливої війни», до якої надто часто звертаються для виправдання будь-якого конфлікту, водночас не заперечуючи права на самооборону в найвужчому розумінні. «Руйнівна сила сучасної зброї та непередбачуваність технологічних розробок унеможливлюють стримування наслідків конфлікту або утримання його в межах справедливості», – зазначив кардинал.
Зрештою, питання стосується самої суті права. Якщо рішення законодавця чи судді передається прогнозній системі, побудованій на алгоритмах, «втрачається ключовий принцип обґрунтування правового акту». Тоді, за словами Державного Секретаря Святого Престолу, нав’язуватиметься «культура сили», про яку говорить Папа Лев XIV, а право ризикуватиме перетворитися на техніку регулювання, позбавлену матеріальної справедливості. Тому необхідно розробляти правила, здатні регулювати штучний інтелект, усувати нерівності та створювати простір для більшої справедливості. Право має залишатися конкретним засобом захисту людського існування, свободи й взаємин – і не дозволяти технологічній ефективності підміняти моральну відповідальність.
о. Єронім Грім, ЧСВВ – Ватикан
Кардинал Паролін: право має регулювати ШІ, усуваючи нерівності – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/vatican-city/news/2026-10/parolin-fakultet-prava-dopovid-pro-shtuchnyj-intelekt.html
Українська передача 21.10.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/10/ukrainian-programme-21-10-2026.html
ПРАВО МАЄ РЕГУЛЮВАТИ ШІ, УСУВАЮЧИ НЕРІВНОСТІ – ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАР СВЯТОГО ПРЕСТОЛУ КАРДИНАЛ П’ЄТРО ПАРОЛІН – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=Ec3DAiRcjN0
о. Петро Фостик
