У другому випуску нашого циклу духовних роздумів «Простір зцілення», присвяченого книзі Псалмів, розпочинаємо роздуми над 22-м Псалмом. Коли людина переживає травму, це часто супроводжується відчуттям покинутості. Початкові слова псалма відкривають нам цей образ.
Двадцять другий псалом – це один з найдраматичніших і водночас найглибших текстів. Це один із псалмів, де через ліричний голос змальовано те, що сьогодні ми називаємо травматичним досвідом: переживання, які загрожують життю, руйнують людину чи спільноту та залишають після себе безнадію і безпорадність.
Водночас зосередьмося на самому тексті. Ліричний голос псалма і його історичний автор – не одне й те саме. Ми читаємо поетичний твір, а не намагаємося проникнути в недосяжну психіку псалмопівця. Псалми травми – це не спонтанний вилив почуттів одразу після катастрофи, а літературно сформовані тексти, що використовують усталену поетичну мову для вираження страждання. Коли людина переживає травму, вона часто стикається з відчуттям тотальної залишеності. «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку. Боже мій, кличу я вдень, – не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю. […] А я – червяк, не людина; сміховище людей, презирство народу» (2-3.7). Початкові вірші псалма відкривають три взаємопов’язані образи: богозалишеність, крик і приниження. Щоб уважніше їх почути, здійснимо короткий текстологічний екскурс, звернемося до біблійних коментарів, досліджень травми та простежимо, як ці мотиви відлунюють у сучасній поезії.
- Перший образ –богозалишеність. Вислів «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув?» містить дієслівну форму עֲזַבְתָּנִי (ʿăzabtānî), «ти мене залишив», «покинув». Для псалмопівця це не просто самотність, а втрата опори, яка давала відчуття захисту, зв’язку й сенсу. Псалом передає «граничний, жахливий досвід страждання й пригнічення». Тут богозалишеність не є абстрактною богословською проблемою, а пережитою реальністю. Сучасні дослідники звертають увагу: теперішній простір Псалма наповнений приниженням жертви, Божим залишенням і люттю переслідувачів, коли людина не має достатніх внутрішніх ресурсів, щоб упоратися з пережитим; лише Бог міг би покласти край її стражданню, але Він переживається як далекий і мовчазний. Так людина залишається між надією і відчаєм. Та саме тут відкривається парадокс: людина переживає Божу відсутність, але не припиняє говорити до Бога. Звернення «Боже мій» не скасовує залишеності, але й не дозволяє їй перетворитися на остаточне мовчання. Навіть запитання «чому?» залишається формою звернення. Тому молитву псалмів травми можна зрозуміти як мовлення до Бога саме в досвіді Його переживаної відсутності. Цей біблійний мотив набуває нового звучання в поезії, що осмислює катастрофу ХХ століття.
Пауль Целан у вірші «Tenebrae» радикально перевертає напрямок молитви: «Молися, Господи, / молися до нас, / ми близько». А Неллі Закс говорить про мить залишеності, з якої ніби випав сам час. Псалом зберігає голос людини навіть там, де вона переживає мовчання Бога: не приховуючи втрати зв’язку, самим зверненням продовжує цей зв’язок.
- Другий образ пов’язаний із криком. Псалмоспівець говорить: «Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку. Боже мій, кличу я вдень, – не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю». Тут ужито формуשַׁאֲגָתִי (šaʾăgātî)«мій крик, мій рев, мій стогін». Її не варто зводити до нейтрального значення «крик». У вживанні щодо людини слово охоплює ширше семантичне поле – «крик», «стогін», «волання», тоді як його первинний образ пов’язаний із ревінням лева. Тому цей вірш у Псалмі передає не просто голосове звернення, а біль виняткової сили, що набуває майже тваринної експресивності. У псалмах травми тілесна й емоційно насичена мова покликана зробити глибину людського страждання висловленою і почутою. Тому крик тут не лише повідомляє про біль – він сам стає його мовою. Людина вже не просто говорить про страждання – її мова починає звучати як страждання. У цьому полягає драматизм тексту: крик звернений до Бога, але відповідь не приходить. Псалмопівець кличе вдень і не вгаває вночі, продовжуючи молитву навіть тоді, коли його голос переживається як непочутий. Крик не означає припинення діалогу. Навпаки, це його крайня форма – мовлення, яке народжується там, де звичайних слів уже недостатньо.
- Третій образ з’являється у сьомому вірші: «А я – черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу». Тут звучить слово תּוֹלַעַת (tôlaʿat) – «черв’як». Образ передає не лише фізичну слабкість. протиставлення «черв’як, а не людина» виражає радикальне приниження: ліричний голос говорить про себе так, ніби його людський образ зруйновано під тиском зневаги. Наступні слова пояснюють джерело цього самовідчуття: «сміховище людей, презирство народу». Страждання тут має виразний соціальний вимір. Людина переживає його перед поглядом тих, хто висміює, зневажає і принижує. Тому образ «черв’яка» можна обережно пов’язати з досвідом дегуманізації: чужа зневага настільки глибоко вражає людину, що вона починає говорити про себе мовою, яка заперечує її власну людську гідність. У світлі досліджень мови травми цей образ належить до ширшої тілесної мови псалмів. Такі образи посилюють інтенсивність страждання, роблячи його видимим, висловленим і почутим. У патристичному тлумаченні святий Августин надає словам «черв’як, а не людина» христологічного звучання. Він читає цей образ крізь призму Христового смирення: Христос приймає крайнє приниження, щоб людська гордість навчилася смирення. У самому Псалмі, однак, цей образ передусім зберігає голос приниженої людини. Вона говорить про себе мовою того, ким її зробили пережите насильство й зневага. Але вже те, що вона може сказати про це словами, повертає їй голос.
Lectio divina
Пройшовши крізь ці слова Псалма, сповнені болю та досвіду Божого мовчання, звернімося до lectio divina – давньої практики молитовного читання, що провадить від слухання Божого Слова до його втілення в життя.
Помолімося. Господи Боже, відкрий моє серце для Твоєї присутності. У його глибині приготований престіл для Тебе, а світло віри не згасає. Очі душі споглядають красу Твого Слова, серце перебуває в тиші й очікує на зустріч із Тобою. Передаю Тобі всі свої бажання, турботи й тривоги, бо знаю, що Ти любиш мене. Тож наповни мене Святим Духом. Амінь.
Під час lectio ми входимо у простір молитви двадцять другого Псалма. Вслухаймося в це благання з глибини богозалишеності, у нестерпний стогін та крик людського серця, що прогне бути почутим. Дозвольмо цим словами прозвучати у світлі Святого Духа.
Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку.
Боже мій, кличу я вдень, – не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю.
Таж ти – святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих!
На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх.
Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали.
А я – черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу.
Якщо Lectio є часом уважного слухання того, що «говорить» сам текст, то meditatio є моментом застанови, що цей Псалом говорить особисто мені? Можливо, цей вигук віддзеркалює стан людини, яка в часі війни втратила дім, працю, близьких або відчуття безпеки й опинилася під тягарем Божого мовчання. А можливо, в ньому звучить голос того, чию гідність намагаються розтоптати, звести життя до стану беззахисного черв’яка. І все ж, навіть із цієї глибини, людина не припиняє кликати: «Боже мій!», Запитаймо себе сьогодні: Де в моєму житті я відчуваю мовчання Бога? Чи наважуюся серед болю й зневаги не замикатися в мовчанні, а перетворювати свій біль на молитву?
Тепер, пізнавши цю анатомію болю та крик травмованої душі, переходимо до oratio. Господи, у Твоєму мовчанні дай мені сили молитися. У моєму приниженні й болю торкнися мого серця і зціли його. Коли все довкола руйнується, будь моєю опорою і надією.
Споглядання – це перебування у мовчазній тиші перед Обличчям Того, Хто чує навіть наш беззвучний стогін. Споглядаємо Христа, Котрий пройшов крізь темряву приниження й самотності, віддавши Свій дух Отцеві. Відкриймо серце, дозволяючи Божій присутності зцілити нашу самотність і відновити в нас красу Його образу.
Діяння. Кожне божественне читання завершується етапом actio (діяння) – переходом від слухання до конкретної дії. Сьогодні це може бути просте свідчення Божої присутності для тих, хто переживає самотність, відкинення чи зневагу. Вислухати чийсь біль без осуду – вже означає зробити крок назустріч іншій людині, повертаючи їй відчуття власної цінності й гідності.
Бібліографія
Alonso Schökel, Luis, Dizionario di ebraico biblico, I dizionari San Paolo, San Paolo, Cinisello Balsamo 2013.
Alonso Schökel, Luis – Carniti, Cecilia, «Salmo 22», in Id., I Salmi, vol. 1, ed., Antonio, Nepi, Commenti biblici, Borla, Roma 1992, 427-452.
Laub, Dori, «Truth and Testimony. The Process and the Struggle», in Psychoanalysis, Culture and Trauma 48 (1991) 75-91.
Ravasi, Gianfranco, «Grido di passione e di gloria: Dio mio, perché mi hai abbandonato?», in Id., Il libro dei Salmi. Commento e attualizzazione. Vol. 1 1-50, EDB, Bologna 1981, 395-424.
Verde, Danilo, The Language of Trauma in the Psalms, Critical Studies in the Hebrew Bible 15, Eisenbrauns – University Park 2024.
Целан, Пауль, Злам подиху. Поезії, пер. Рихло, Петро, Меморіал серця 21, Чернівці 2020 (orig. Celan, Paul, Atemwende. Gedichte, S. Fischer Verlag, Frankfurt am Main 1967).
Захс, Неллі, «Хто кличе?», перекл., Тарнавська, Марта, (orig. Sachs, Nelly, Wer ruft?), 1999, https://poetyka.uazone.net/tarnawska/nsachs05.html [accesso: 20.06.2025].
с. Тереза Безпалько, СНДМ
«Покинутість чи присутність? Крик із глибокої темряви». Псалом 22(21) – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2026-09/prostir-ztsilennya-2-psalom-22.html
Українська передача 12.09.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/09/ukrainian-programme-12-09-2026.html
Простір зцілення. Молитва Псалмами – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2026-09/prostir-ztsilennya-obkladynka.html
ПРОСТІР ЗЦІЛЕННЯ. МОЛИТВА ПСАЛМАМИ – «ПОКИНУТІСТЬ ЧИ ПРИСУТНІСТЬ? КРИК ІЗ ГЛИБОКОЇ ТЕМРЯВИ». ПСАЛОМ 22(21) – С. ТЕРЕЗА БЕСПАЛЬКО СНДМ – (ІI) – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=1f2bdmpZ1jg
ПРОСТІР ЗЦІЛЕННЯ. МОЛИТВА ПСАЛМАМИ – АНАТОМІЯ БОЛЮ – (ПСАЛОМ 6) – С. ТЕРЕЗА БЕСПАЛЬКО СНДМ – (І) – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=8dG35_-vmqc
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid027GXCtXRV8wq1fzs7ztWNrZqiemmuToicdRc9zZDt6MW5xDkUpypKMvUJKs5hmR1yl&id=61585522936379
о. Петро Фостик
