У своїй проповіді в соборі Паризької Богоматері, промовляючи до духовенства та богопосвячених осіб Франції, Лев XVI поділився роздумами щодо місії та покликання Церкви. Особливий наголос він зробив на здатності живої Церкви приймати тих, хто перебуває на периферії, називаючи відроджений після пожежі 2019 року храм символом Церкви у Франції.
Після звершення візиту до штаб-квартири ЮНЕСКО, у п’ятницю, 25 вересня 2026 р., Папа Лев XIV вирушив до катедрального собору Паризької Богоматері – храму, який 15 квітня 2019 року був серйозно пошкоджений масштабною пожежею, що знищила покрівлю і шпиль споруди. Реставраційні роботи офіційно завершилися 2024 року, а 7 грудня того ж року відновлений собор знову відчинив свої двері для вірних. Святішого Отця зустрів архиєпископ-митрополит Парижа Лоран Ульріх, після чого Папа коротко помолився перед Пресвятими Дарами та вшанував реліквію Тернового вінця Ісуса Христа, відтак відбулася молитва Вечірні. Цього вечора у соборі зібралися представники духовенства, богопосвячені особи та миряни, залучені до душпастирства у Католицькій Церкві Франції.
Свою проповідь Святіший Отець розпочав з того, що вибір місця зустрічі з французьким духовенством не є випадковим: саме собор Нотр-Дам є «символом Церкви у Франції». Він підкреслив, що всезагальна залученість у відбудову храму після трагічної пожежі 2019 року та велич досягнутого результату свідчать про те, що «саме тут б’ється серце нації», тут «минуле зустрічається з майбутнім, а небо – із землею». Участь державних, приватних та церковних інституцій у відновленні святині спричинилася до відновлення «культурних, екзистенційних та духовних шляхів», які відкриває катедра.
Пріоритет місіонерського навернення
За словами Наступника святого Петра, відновлення Нотр-Дам стало нагодою для зустрічі, яка «розширила горизонти гостинності та взаємодії за межі церковної приналежності». «Дорогі єпископи, священники, диякони, богопосвячені особи, семінаристи Франції, нехай те, що тут відбулося, стане для вас джерелом натхнення! Зробіть своїм пріоритетом бачення, викладене в Evangelii Gaudium, а саме – місіонерське навернення, про яке Папа Франциск говорив у своєму першому Апостольському напоумленні», – наголосив він.
Оскільки Бог послав Свого Сина у наш світ, ідентичність Церкви, що випливає з Втілення, характеризується покликанням бути Церквою «що виходить назовні». У цьому ключі, звертаючись до присутніх, Папа наголосив: «Саме в цьому полягає сила живої Церкви: приймати тих, хто перебуває на периферії, але вже займає місце в її серці; приймати тих, хто здається далеким, але насправді вже поруч; приймати незнайомця, в особі якого Христос уже стукає до дверей».
На думку Лева XIV, не лише Нотр-Дам у серці столиці має стати місцем зустрічі Церкви з людиною. До цього покликані інші міста й регіони Франції, навіть найбільш віддалені та сільські. Нестача матеріальних ресурсів не є перешкодою для місії, оскільки «саме Божа благодать дає внутрішню свободу і простоту життя, завдяки яким можна втілювати євангельський стиль».
У серці храму – спільнота, що славить Господа
Звертаючись до зібраних, Папа нагадав, що головна мета зведення храму – молитва та віддання хвали Богу. Катедра – це не лише «кам’яна оправа, щоб милуватися», це місце, «душею» якого є звершення Євхаристії. Вираженням цієї правди є розташування вівтаря у самому центрі споруди. «Тут Церква постає такою, якою вона є насправді: живим організмом, спільнотою вірян, яка у прославі збирає все те, що передають їй культура і традиція. Вона є тілом, яке через своє богослужіння відкриває кожній людині сенс свого існування», – підкреслив він.
В епоху, яка видається позбавленою повноти, глибини та обіцянок, шляхетна простота пісні, промовленого слова та літургійного жесту, на думку Папи, може стати проблиском надії та оазою миру. «Спільне слухання Святого Письма та молитва дозволяють нам дивитися на історичні події у світлі Бога, повніше усвідомлювати нашу відповідальність, викривати несправедливі механізми панування та оберігати паростки справедливості й миру», – підкреслив Лев XIV та додав, що з цього народжується надія, що веде до братерства та солідарності.
Плекати справжню любов до літургії
Звертаючись до єпископів та священників, Папа закликав їх дбати про гідне та належне звершення літургії. «Будьте свідомими спадкоємцями Отців Церкви та святих, які протягом століть передавали нам глибокий зміст і красу літургії, завжди подаючи приклад великої смиренності перед Таїнством, що звершується», – підкреслив він. За словами Святішого Отця літургія – це віддзеркалення життя. «Євхаристійна радість зміцнюється і випромінюється там, де відновлюється гармонія, де відроджується гідність, де влада стає служінням, а свобода знову може розквітнути. Це найбільший дар, яким ми можемо ділитися», – зазначив він.
Черпати з джерела нескінченної любові Бога
Звертаючись до духовенства та богопосвячених осіб, Папа закликав їх розвивати «дружбу з Господом» в особистій молитві, яка є основою кожного покликання. «Тож плекайте своє внутрішнє життя з Господом, наслідуючи приклад багатьох святих, які були перед вами, завжди черпаючи з джерела Божої нескінченної любові у тихій молитві. Ваше покликання випливає насамперед із цих глибоких внутрішніх стосунків із Господом, Який чекає на вас там», – зазначив він.
На думку Лева XIV, відкритий собор у самому серці міста є «символом спільноти, яка славить Господа і втілює гостинність» не як випадковий жест, а як справжній спосіб свого існування, щоб усі могли почуватися як вдома, не відчуваючи себе пригніченими чи відстороненими у мінливому світі. Душпастирі і богопосвячені особи покликані бути першими хранителями «цього відкритого дому, живими каменями Церкви, яка живе надією» і не боїться майбутнього. «Цей собор відродився, щоб і ви разом із ним відродилися, отримавши новий поштовх до святості та щоденної місії. Серед вашого народу будьте яскравим виразом божественного материнства Церкви, яка, свідчачи про Божу любов, відновлює та зцілює людську родину», – підкреслив Папа.
Довідково: Католицька Церква у Франції в цифрах
У 2024 році Католицька Церква у Франції налічувала близько 49,7 млн охрещених католиків, що становить майже 75% з понад 66-мільйонного населення країни. Церковну структуру формують 99 церковних територіальних структур на чолі з 186 єпископами. Водночас кількість духовенства продовжує скорочуватися: у Франції нині служать 12 590 священників (9 095 дієцезіальних і 3 495 з чернечих орденів) – для порівняння, у 1980 році їх було майже 39 тисяч. Натомість число постійних дияконів за цей час зросло майже у 30 разів – зі 108 до 3 147. Кількість парафій за 44 роки скоротилася майже вчетверо – з понад 38 тисяч до 10 925, а щорічна кількість хрещень – з понад 513 тисяч у 1980 році до 186 тисяч у 2024-му. У країні служать 17 452 монахині та навчаються 1 075 семінаристів.
с. Аліна Анастасія Петраускайте, SCM – Ватикан
Папа в Нотр-Дам: тут пульсує серце нації – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/papa-w-notr-dam-tut-bietsia-sertse-natsii.html
МИР НАРОДЖУЄТЬСЯ ЗІ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ДОВІРИ – СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ПАПА ЛЕВ XIV.
Виступаючи у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, Лев XIV закликав міжнародну спільноту будувати мир через освіту, науку, культуру та захист людської гідності. Він наголосив на необхідності діалогу між народами, відповідального використання нових технологій та особливої турботи про найбільш уразливих, підкресливши, що справжній мир потребує не лише міжнародних домовленостей, але й довіри та справедливості.
«Я радий бути сьогодні на цьому зібранні країн, де мови та культури зустрічаються, щоб співпрацювати над реалізацією проєкту, що охоплює все людство: “сприяти зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки і культури в інтересах забезпечення загальної поваги справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод” (Статут ЮНЕСКО, ст. 1, п. 1), – цими словами Папа Лев XIV розпочав свою промову в штаб-квартирі ЮНЕСКО у Парижі у п’ятницю, 25 вересня 2026 року. Папа підкреслив, що спільне будування справедливого світу –це основа міжнародного співробітництва. «Наш досвід, здібності та знання спрямовані на створення простору, відкритого для всіх і плідного для кожного, щоб кожен народ міг розвиватися в мирі», – наголосив він.
Міжнародна співпраця заради миру та гідності людини
«Як свідок миру, я щиро вітаю вас, представників держав-членів та спостерігачів, міжнародних організацій, наукових кіл та громадянського суспільства», – вів далі Папа, подякувавши генеральному директору ЮНЕСКО Халеду Ель-Енані за його запрошення. «Як пастир, звертаюся до вас зі словом Церкви, яке завжди є “посланням” і “діалогом” для всіх народів, жінок і чоловіків доброї волі (див. святий Павло VI, енцикліка Ecclesiam suam, 67)», – сказав він.
Глава Католицької Церкви зазначив, що у 2027 році відзначатимуть 75-у річницю представництва Святого Престолу при ЮНЕСКО. «Це представництво – наголосив він, – ґрунтується на переконанні, що майбутнє залежить насамперед від пошани та захисту невід’ємної гідності кожної людини, створеної на Божий образ. Тому ми вважаємо цю Організацію привілейованим партнером у служінні спільному благу, яке є “соціальною формою гідності”, спільної для усіх від самого початку і однаковою мірою (див. енцикліка Magnifica Humanitas, 59)».
«Бути людиною»
Лев XIV зауважив, що у сфері освіти Католицька Церква має дуже великий досвід: вже протягом століть її громади відкривають школи та університети, навчають читати й писати та присутні навіть у найбідніших і найвіддаленіших місцях. «Жодна освіта не є повноцінною, якщо вона не порушує питання сенсу», – підкреслив Папа, цитуючи промову святого Івана Павла II до ЮНЕСКО 2 червня 1980 р, у якій він наголошував, що виховувати означає допомагати людині «бути» чимось більшим, а не лише «мати» більше.
У цьому контексті Наступник святого Петра запросив присутніх замислитися над питанням: що означає бути людиною? По-перше, як зазначив Папа, кожна людина отримує життя від своїх батьків, і це є спільним для всіх людей. «Для всіх людей народження означає первинний зв’язок, єдність життя, джерелом і першим освітнім середовищем якої ж сім’я», – сказав він. По-друге, ми всі народжуємося безпомічними. Коли з’являємося на світ, ми абсолютно голі й нічого не вміємо самі. Ми потребуємо їжі, слів, турботи, любові – всього, що підтримує наше тіло і душу. По-третє, за словами Святішого Отця, «життя сповнене потенціалу, хоч і позначене багатьма незгодами та несправедливостями», і ті, хто присвячує себе освіті, науці та культурі, покликані піклуватися про кожну людину, щоб могла виявитися краса її свободи. «Свобода є прекрасною, – пояснив Папа, – коли вона спрямована на добро та істину; вона спотворюється, коли переходить у свавілля, насильство та жагу до влади». Отже, бути людиною, як зазначив Лев XIV, означає нести відповідальність перед викликом історії: людина – це той, хто зростає, навчається, працює розумом і руками.
Папа зауважив, що своєю працею людина може обробляти землю або спотворювати її, творити мистецтво або руйнувати. Найжахливішим із «творінь людини», за його словами, є війна, в якій саму науку використовують задля нелюдського бажання руйнувати і вбивати. Святіший Отець згадав, що Преамбула Статуту ЮНЕСКО починається словами, які й досі залишаються актуальними: «…оскільки війни починаються в свідомості людей, саме в свідомості людей необхідно створити захист миру» (Статут ЮНЕСКО, Преамбула, 1945). Ці слова, як зауважив Папа, були написані наприкінці Другої світової війни – найбільш руйнівної трагедії минулого сторіччя. «Людство тоді усвідомило, – наголосив він, – що науковий прогрес, коли він відокремлений від мудрості, може перетворитися на руйнівну зброю; що культура, коли вона підкоряється ідеології, може стати брехнею та пропагандою; що освіта, коли вона відкидає правду , деградує до знаряддя маніпулювання свідомістю». Святіший Отець додав, що держави-засновниці ЮНЕСКО зрозуміли, що договори є необхідними, але самі по собі недостатніми. Вони потребують культури та спільного прагнення до миру, які б їх підкріплювали. «Мир не можна побудувати лише за допомогою договорів чи компромісів між протилежними силами. Мир є справжнім тоді, коли він випливає з чесноти справедливості, а не просто з домовленості, з доброго наміру, а не з нестійкої рівноваги інтересів. Адже лише добрий намір дозволяє вбачати в іншому брата чи сестру, людину, подібну до себе», – наголосив Папа.
Технології, штучний інтелект і служіння людській гідності
Торкаючись теми викликів, що постають перед науковим та освітнім світом у сфері технологій, Глава Католицької Церкви наголосив, що нові технології повинні залишатися на служінні людині, а не ставали ще одним знаряддям панування та несправедливості. Він вказав на очевидний парадокс: тоді як «інтелект» приписують обчислювальним системам, стає дедалі важче визнавати невід’ємну гідність людей, а їхнє життя оцінюється за критерієм ефективності, бо коли їх вважають уже непродуктивними, їх відкидають. «Ця болісна реальність, – зауважив Святіший Отець, – спонукає нас замислитися як над уразливістю нашої людської природи, так і над безмежною гідністю кожної людини – гідністю, яка залишається недоторканною навіть у найуразливіших обставинах, аж до самої смерті. Так, людина, безперечно, є тією, хто народжується, але вона є також тією, хто помирає. Нашу гідність не знищує хвороба чи біль, і вона не залежить від того, що людина може робити. Навпаки, вона вимагає люблячої турботи на кожному етапі життя». Папа додав, що згідно з християнською вірою, таємниця людської особи знаходить своє повне усвідомлення у Христі, який, «відкриваючи таємницю Отця та Його любові, повністю відкриває людині саму себе та виявляє їй її найвище покликання» (Gaudium et Spes, 22). «У цьому світлі кожна людина постає перед нами як істота, бажана і люблена Богом. Це світло також допомагає нам глибше осягнути значення нашого спільного людського досвіду», – сказав він.
Вавилон і П’ятидесятниця: два образи єдності людства
Далі Лев XIV говорив про гармонію в роботі ЮНЕСКО. «Де є гармонія, там є згода між різними голосами і, отже, злагода між націями, які ви представляєте», – мовив він. В цьому контексті Папа запропонував замислитися над двома розповідями зі Святого Письма: про спорудження Вавилонської вежі та про П’ятидесятницю. Ці біблійні розповіді, за його словами, описують дві соціальні форми, що говорять про нашу сучасність.
«Вавилонська вежа є символом єдності, нав’язаної через силу (пор. Бут 11,4), – пояснив Наступник святого Петра. – Водночас ця будівля показує, що чим більше влада пригнічує, тим більше вона слабшає, виявляючи своє нелюдське обличчя. Це видно в стражданнях і несправедливості, які спричиняє деспотизм, а також у визискуванні, що завдає шкоди суспільству та довкіллю. Як вчить історія, багато імперій звеличували своє свавілля, перш ніж виснажитися і впасти, мов вежа. Результатом цієї пихатості, звеличеної та знищеної, є роз’єднання. Претензія на те, щоб бути схожими до Бога і підкорити народи єдиному ярму, призводить до змішування мов та загального непорозуміння».
Лев XIV зауважив, що сьогодні спокуса Вавилону проявляється у глобалізації, що здійснюється без братерства, у жадібному фінансовому колоніалізмі, в ідеологічних нав’язуваннях, у всіх тих «контактах без зв’язків», які зводять людське життя до торгівлі. Папа зазначив, що сучасні технології здатні миттєво з’єднувати континенти, але світ стикається з новими формами ізоляції та духовної злиденності. Спілкування стало швидшим, але не обов’язково правдивішим, а рясна інформація не гарантує мудрості. Без спільної етики канали комунікації ризикують множити неправду і перешкоджати справжньому діалогу. Особливо яскраво цю проблему підкреслює розвиток штучного інтелекту. Системи ШІ здатні опрацьовувати великі масиви даних, проте вони не здатні відповісти на головне запитання про сенс людського існування, корені якого – в людському досвіді. А «сенс – це кисень для розуму», без якого людина не може жити. Саму тому комунікаційні виклики, які є завжди викликами освітніми, піднімають питання правди як тему соціальної справедливості та історичної рівності. У цьому контексті Папа високо оцінив ініціативи ЮНЕСКО, зокрема програму з медійної та інформаційної грамотності (MIL), яка допомагає суспільству відповідально та свідомо користуватися сучасними цифровими інструментами.
В цьому контексті Наступник святого Петра також закликав міжнародну спільноту приділяти особливу увагу захисту дітей та молоді. «В епоху цифровізації їхня вразливість ніколи не повинна ставати приводом для визискування. Нехай нові технології допомагають їм зростати, вчитися та будувати стосунки, захищаючи їхню свободу думати й самостійно приймати рішення, і завжди залишаються на служінні людській гідності», – наголосив він.
Далі Лев XIV зазначив, що спотворенню культури, про яке він щойно говорив, протистоїть подія П’ятидесятниці, де всі народи прийняли послання миру як радісну звістку. «Це звіщення, – підкреслив він, – звіщає воскресіння Ісуса, тобто перемогу життя над смертю, про спасіння, яке дарує світові надію. У день П’ятидесятниці площа стає місцем, де святкують мир, що зцілює кожну образу, завдану людині. Кожен чує це послання “своєю мовою”, і єдність аж ніяк не перешкоджає різноманітності (див. Дії 2,8). Навпаки, вона дає змогу різноманітності розквітати в гармонії голосів і облич». Папа додав, що «не зверхність Вавилону, а мир П’ятидесятниці уможливлює таку єдність між усіма народами». Кожна культура втілює свою найвищу мудрість, коли прагне миру та загального блага, свідчачи про справжній сенс нашої людської сутності.
Турбота про людину, довкілля та надія на мир
Глава Католицької Церкви наголосив також, що людину неможливо осягнути, відокремлюючи те, що належить до єдиного цілого: тіло й душу, особисте життя та стосунки, взаємовідносини з іншими людьми та з навколишнім середовищем. В цому контексті він повторив заклик своїх попередників дбати про людину та про створіння разом. «Критерієм, за яким можна оцінити ці наші зусилля, – пояснив Папа, – є турбота, яку ми виявляємо до найменших і найбідніших: дітей у материнському лоні та в різних місцях військових дій, людей з фізичними та інтелектуальними обмеженнями, літніх людей, мігрантів і біженців, а також усіх тих, кого гординя виключає як непродуктивних. Саме вони є іспитом для наших тверджень про пошану до людської гідності, захист і сприяння якій поширюються також на створіння».
Саме тут, як підкреслив Лев XIV, ЮНЕСКО знаходить підсумок своїх високих освітніх і наукових завдань: у терпеливій праці з розбудови миру. Він зауважив, що з огляду на численні нагальні проблеми нашого часу світ ставиться до міжнародних інституцій із суперечливими почуттями. З одного боку, вони покликані відповідати на виклики, з якими жодна держава не може впоратися самотужки. З іншого боку, ці самі інституції переживають кризу ефективності. В цьому контексті Папа вказав на необхідність «плекати чесноту, яка сьогодні видається настільки ж рідкісною, наскільки й бажаною: довіру; довіру до того, що відмінності не обов’язково становлять загрозу; довіру до того, що щирий діалог може принести більше добра, ніж те, що кожен міг би створити самостійно».
«Святий Престол – наголосив Лев XIV, – прагне спонукати ЮНЕСКО, як і інші міжнародні організації, до цієї довіри, усвідомлюючи, що кожен народ володіє багатою спадщиною, якою слід ділитися на шляху до того справжнього прогресу, який лише мир може гарантувати. Йдеться не про проповідування наївного оптимізму, що ігнорує труднощі, а про тверду надію на те, що добро завжди можливе. Кожна дитина, що народжується, несе в собі надію. Кожен чоловік і кожна жінка, які присвячують своє життя пошуку істини, здійснюють акт надії. Нехай же ЮНЕСКО свідчить про цю надію, сприяючи взаєморозумінню між народами через діалог між їхніми культурами. Ми віримо, що освіта є засобом подолання взаємних страхів і що наука може служити життю кожної людини, сіючи в сьогоденні добрий урожай майбутнього. Ця віра живить нашу надію на милосердя, тобто на служіння заради блага ближнього: лише тоді, коли ми всі послідовно присвятимо себе нашій чудовій людській природі, мир нарешті зможе розквітнути».
Світлана Духович –Ватикан
Лев XIV до ЮНЕСКО: мир народжується зі справедливості та довіри – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/lev-xiv-do-unesco-myr-narodzhuyetsya-zi-spravedlyvosti-i-doviry.html
СПРАВЖНЯ СВІТСЬКІСТЬ І ЗАХИСТ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ – СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ПАПА ЛЕВ XIV.
У своїй першій промові у Франції, зустрічаючись у Єлисейському палаці з представниками влади, Папа поділився роздумами щодо тем, які становлять стрижень його вчення. Особливий наголос він зробив на захисті права на життя, яке є незамінною основою всіх інших прав людини, а також на загрозі маніпуляцій у сфері науки та технологій. Він також закликав зупинити гонку озброєнь, зокрема ядерних, заохочуючи здолати ментальність неминучості війни.
«Отже, справжня світськість полягає не в тому, щоб виключити релігію з публічної сфери чи освіти, а в тому, щоб докласти зусиль для того, щоб держава та релігійні інституції вели діалог між собою й поєднували свої сили на службі спільному благу, щоб світ мав життя», – підкреслив Папа Лев XIV, покликаючись на гасло своєї V Апостольської подорожі, в своєму слові до представників влади, громадянського суспільства та дипломатичного корпусу. Зустріч з ними відбулася у п’ятницю, 25 вересня 2026 р., в Єлисейському палаці в Парижі після візиту ввічливості до Глави держави. Подякувавши за запрошення та привітавши через особу президента всіх, хто живе в цій країні «великої культурної та релігійної спадщини», Лев XIV запевнив, що «Франція дуже часто займає центральне місце в молитві Папи, який не забуває про своє норманське та беарнське коріння».
Сила надії
Святіший Отець зазначив, що Франція через свої академічні й наукові інституції зробила внесок у розвиток інтелектуальних здібностей народів далеко за межами своїх кордонів. За його словами, просвітницький внесок видатних французьких мислителів, які водночас були великими католиками, підкреслює, наскільки науки, мистецтво, література та філософія можуть сприяти благу людства, «коли спрямовані на пошук прекрасного, доброго та істинного, щоб світ мав життя». Він зазначив, що «французька майстерність» є синонімом винятковості в численних сферах. І вона особливо вирізнилася при реставрації столичного собору Богоматері.
«Нещодавнє відкриття собору для відправлення богослужінь, а також для відвідувачів з усього світу, є не лише увінчанням технічного досягнення, а й символом відновленої надії, доказом того, що те, що вважалося назавжди зруйнованим, може відродитися завдяки співпраці всіх, та свідченням єдності, досягнутої спільними зусиллями», – сказав Папа, підкреслюючи, що цей чудовий результат має надихнути всіх учасників політичного, соціального та релігійного життя країни до невпинної праці в дусі єдності та надії.
Увага до вродженої гідності людини
Далі Єпископ Риму вказав на те, що Франція – це «земля з багатим християнським корінням». І саме тут розквітнув гуманізм, який «старався поєднати греко-римську спадщину з християнською вірою». Просвітництво дарувало світові визнання прав людини, вписаних в її природу, і ця «постійна увага до вродженої гідності» кожної людини відлунює в національному гаслі. «Свобода, рівність і братерство – це не просто слова, викарбувані на фронтонах ваших громадських будівель, а втілення універсальних етичних цінностей, які знаходять у євангельському посланні невичерпне джерело натхнення та втілення», – мовив Лев XIV, нагадуючи також, що Загальна декларація прав людини була проголошена саме в Парижі з метою «сформувати загальне усвідомлення невід’ємної гідності людини».
Розрізняти моральне добро
За словами Папи, питання пошани до гідності та прав і свобод людини підноситься в кожній епосі та повинно супроводити розвиток суспільства й технічний поступ. Тому й він у своїй першій енцикліці торкнувся теми штучного інтелекту, щоб «повернути в центр уваги будь-яких роздумів людську особу». «Щоб не втратити нашу людяність посеред «раю машин», який проникає в наше повсякденне життя та обумовлює його, необхідно терміново виховувати в людях здатність до етичного розрізнення, яка дозволяє розпізнавати те, що є морально добрим», – наголосив він, зазначаючи, що це необхідно для визнання «справжнього блага, яке сприяє зростанню людини згідно з її першочерговим покликанням».
Без умов приймати життя
Як відзначив Святіший Отець, саме завдяки багатству свого суспільного полотна, Франція «від віків вирізняється уважністю до відмінностей та палким прагненням до солідарності». Місцева Церква, завдяки людям, вірним цінностям Євангелія та гуманності, ніколи не переставала діяти заради блага найбільш потребуючих. Сьогодні ж це є запрошенням до «оновленого братерства», що вимагає «навчитися приймати життя без будь-яких умов, з лагідністю підтримувати уразливих, з повагою та взаємною довірою супроводжувати кожен етап життя та відважно та співчутливо захищати тих, хто не має голосу або не відчуває достатньої підтримки».
«Сьогодні існує спокуса очікувати від науки вирішення та розради для всіх наших страждань. Ризик часто полягає в тому, що ми можемо впасти в ілюзію. Коли наука та технологія не керуються сумлінням, вони можуть пропонувати негайні рішення, які, здається, дають відповідь на прагнення та страждання людей, але насправді можуть серйозно віддалити їх від того добра, якого вони глибоко прагнуть», – наголосив Лев XIV, зізнаючись, що із занепокоєнням стежить за тенденціями, які деформують науку й технології, «перетворюючи їх на прибуткові бізнеси», які сприяють генетичним маніпуляціям, сурогатному материнству, торгівлі органами чи пропозиціям запланованої смерті. Врешті, «взаємна пошана та захист кожного людського життя» є відповідальністю кожного, що розпочинається із «навернення розуму та серця».
Правильна світськість
У цьому контексті Папа зупинився на «вираженні належної світськості земного міста». За його словами, християнин, який у громадському житті діє згідно зі своїм сумлінням, просвітленим вірою, «не повинен вважатися прозелітом чи загрозою для єдності батьківщини». Бо справжня світськість не виключає релігійного виміру, а черпає з нього користь як з освітнього ресурсу. Саме тому в освітній панорамі країни важливе місце займає католицька школа, адже світськість полягає «не в тому, щоб виключити релігію з публічної сфери чи освіти», а в тому, щоб держава та релігійні інституції «поєднували свої сили на службі спільному благу, щоб світ мав життя».
Міжнародна солідарність
Зауваживши, що діяльність Церкви через різні її інституції приносить користь усьому суспільству, Святіший Отець з радістю відзначив, що спільне прагнення «служити кожній людині» віками надихає співпрацю між Францією та Католицькою Церквою в підтримці християн Сходу. Він згадав про освітнє та соціальне служіння в країнах Близького Сходу завдяки співпраці з такими інституціями як «Допомога Церкві в потребі» чи «Œuvre d’Orient». «Йдеться про красномовне свідчення, в якому культура та віра постають як опори, що сприяють гармонії між різними народами та релігіями на благо миру та примирення між людьми. У цій сфері освіта також є особливо важливим викликом», – сказав Лев XIV, дякуючи за різні проєкти, зокрема, за підтримку 260 навчальних закладів, між якими – сім університетів у Лівані та університет Вифлеєму.
Виклик миру
«Але як можна згадати про цей регіон світу, де дві тисячі років тому народився Князь Миру, не задумуючись про всі ті народи, які страждають від наслідків конфліктів, і про всіх тих, кого спіткало лихо війни?» – вів далі Наступник святого Петра, наголошуючи, що ми не можемо бути байдужими до цих страждань, а тому слід разом докладати зусилля для «побудови цивілізації любові». Покликаючись на енцикліку святого Івана XXIII «Pacem in terris», Лев XIV зауважив, що дедалі більше поширюється «помилкове переконання, що володіння ядерною зброєю є гарантією безпеки, підживлюючи нову гонку озброєнь, які важко контролювати». «Насправді, мир не є рівновагою сил, його кожного дня будуємо через діалог і справедливість», – сказав він, закликаючи не миритися з перспективою війни, вважаючи її «неминучою», а «невпинно підтримувати діалог і дипломатію з метою збереження мирних суспільств, що поважають гідність та права людини і народів».
«Перед обличчям гуркоту війни та різноманітних криз, що потрясають наш світ, Франція покликана залишатися невтомним будівничим миру та багатосторонності, зокрема в межах нашої дорогої Європи. Нехай же Франція, залишаючись вірною своїм цінностям, зуміє накреслити шлях до беззбройного та обеззброюючого миру й відповідально зробить свій незамінний внесок на користь миру», – побажав Святіший Отець, додаючи: «Нехай же ваша свобода невпинно зростає у зусиллях заради спільного блага; нехай ваше братерство охоплює все людство; і нехай рівність, до якої ви прагнете, завжди ґрунтується на засадах справедливості та любові, не усуваючи відмінностей між людьми, а навпаки – дозволяючи їм гармонійно приносити плоди на благо всього суспільства».
Вірність покликанню та обовʼязкам
Підсумовуючи свою промову й дякуючи за можливість цієї зустрічі, Папа навів слова президента Макрона, який, зустрічаючись 2018 року, з єпископами Франції, говорив про те, що «Церква, яка претендує на те, щоб не цікавитися світськими питаннями, не виконувала б своє покликання повною мірою; а Президент Республіки, який претендує на те, щоб не цікавитися Церквою та католиками, не виконував би свого обов’язку». Свою промову Лев XIV завершив запевненням у своїх молитвах за країну, побажавши, щоб Бог дарував їй «мир, єдність і процвітання, щоб світ мав життя».
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Перша промова Папи в Парижі: справжня світськість і захист людського життя – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/persha-promova-papy-u-frantsiji-zustrich-z-vladoju.html
ФРАНЦІЯ ЗНОВУ ВІТАЄ НАСТУПНИКА СВЯТОГО ПЕТРА.
Лев XIV прибув з офіційним візитом до Парижа. У міжнародному аеропорту Орлі Наступника святого Петра зустрів Президент Франції Еммануель Макрон. Ця подорож стала першим офіційним візитом Папи до країни за останні вісімнадцять років.
Франція знову приймає Наступника святого Петра сучасної епохи. Після того, як тут сім разів побував святий Іван Павло ІІ, а в 2008 році – Папа Бенедикт XVI, з офіційним візитом у цю країну прибув Папа Лев XIV. Його попередник Франциск тричі побував на території Франції, але це були спеціальні візити, присвячені міжнародним зустрічам, а не відвідинам країни. Так, в 2014 році він відвідував європейські інституції в Страсбурзі, 2023 року взяв участь у Середземноморських зустрічах у Марселі, а 2024 року – в Аяччо на Корсиці приєднався до учасників конгресу про народну побожність Середземномор’я. Цей останній візит був останньою міжнародною подорожжю Папи Франциска, як і для святого Івана Павла ІІ відвідини Люрду в 2004.
І от у п’ятницю, 25 вересня 2026 р., Єпископа Риму знову вітає столиця країни Париж. Літак з Папою на борту приземлився в міжнародному аеропорту Орлі о 9:56 міцевого часу. Біля трапу літака його зустрів президент Еммануель Макрон з дружиною. Тут же відбулася офіційна церемонія привітання з виконанням державних гімнів та військовими почестями. Вздовж червоної доріжки його вітала не тільки почесна варта, а й група дітей, які не стримували свій ентузіазм, співаючи пісні та вигукуючи вітальні гасла.
Після церемонії привітання Лев XIV і Еммануель Макрон провели коротку розмову в залі почесних гостей летовища та від’їхали до Єлисейського палацу, офіційної резиденції Президента Франції, де Папа здійснить візит ввічливості до Глави держави та зустрінеться з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
НЕСТИ СВІТОВІ ПОСЛАННЯ МИРУ – СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ПАПА ЛЕВ XIV.
Під час перельоту до Франції Лев XIV привітався з близько 80 журналістами, які його супроводжують. Він висловив вдячність за роботу, яку вони виконуватимуть, а потім відповів на кілька запитань щодо актуальних подій.
«Доброго ранку всім! Bonjour! Good morning!». Це звичне привітання на початку кожного папського польоту, доповнене французькою мовою, мовою, якою він буде розмовляти під час чотириденного візиту до Франції. Лев XIV через годину після зльоту з аеропорту Фюмічіно привітався з приблизно 80 журналістами (понад 20 із них – французи), які супроводжують його у п’ятій Апостольській подорожі. Він заздалегідь подякував за висвітлення подій через телебачення, радіо, інтернет, друковані видання, соціальні мережі. Як і під час попередніх польотів, вітаючись з кожним по черзі, він не ухилявся від жартів чи запитань, що стосуються актуальних тем.
Зокрема, щодо штучного інтелекту після оголошення великими технологічними компаніями про «уповільнення» технологічного прогресу. «Можливо, вони починають читати вашу енцикліку?». «Наша ватиканська Комісія підтримує контакти з багатьма лідерами світу штучного інтелекту, і ми підтримуємо діалог, який, сподіваюся, я започаткував своєю енциклікою. Гадаю, що багато з них, – відповів Папа, – відкриті до пошуку шляхів, як гарантувати, щоб штучний інтелект не витіснив чи не знищив людство, а навпаки, став інструментом на користь людей. Починаються позитивні речі».
Роль преси
У привітанні Папи з кореспондентом CNN опосередковано простежувалося нещодавнє рішення президента США Дональда Трампа заборонити CNN та іншим медіа доступ до Білого дому: «Я дуже радий, що ви всі тут, і вважаю, що якісне висвітлення подій у медіа скрізь і для всіх є необхідним та дуже важливим». А з його іспанськими колегами Лев XIV згадав про міграційну кризу минулого літа в Сеуті, за розвитком якої, як він запевняє, стежив «з першого дня». «Це криза, що має різні причини. Потрібно зрозуміти, як реагувати, щоб уникнути такого роду надзвичайних ситуацій. Це була справді гуманітарна криза», – сказав він.
Про Іспанію, куди він минулого червня здійснив свою четверту Апостольську подорож, Папа згадав також у вступних словах привітання: «Я хотів би особливо згадати тих із вас, хто подорожував зі мною, коли ми поверталися з Іспанії до Риму. І я хочу особисто вибачитися за інцидент, до якого я не маю жодного стосунку, але знаю, що він засмутив декого з вас через те, що ми не змогли разом повернутися до Риму». Нагадаємо, що тоді через поломку повітряного судна Святіший Отець повернувся до Риму королівським літаком, у той час як супровід чекав на інший літак.
Щоб звіщати мир
Лев XIV подякував усім за висвітлення подорожі у Францію, яка охоплює кілька важливих тем. Він відклав розмову про це до пресконференції під час зворотного рейсу з Меца: «З нетерпінням чекаю на зустріч з вами під час зворотної подорожі, і ми матимемо нагоду трохи поговорити». Але спочатку важливе зауваження: «Насамперед я їду до Франції, як і в будь-яку іншу частину світу, як послідовник Ісуса Христа, щоб звіщати мир, Христовий мир у всьому світі. Це послання, яке, як ми всі знаємо, є важливим саме зараз».
Окрім коротких розмов, прохань та благословень, лунали й деякі більш особисті запитання. «Ви щаслива людина?» – наприклад. «Так, я щасливий, незважаючи на труднощі, але знаходжу розраду у вірі…», – відповів Папа, додаючи: «У будь-якому разі я задоволений вибором, зробленим багато років тому. Але чому запитуєте, я виглядаю сумним?». «Ні, але чи відчувається тягар відповідальності за Церкву?». «Іноді особливо сильніше. Але Бог великий!» – мовив Лев XIV.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Salvatore Cernuzio – Ватикан / Parigi
Папа про подорож у Францію: нести світові послання миру – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/perelit-papy-do-frantsiji-vitannya-z-zhurnalistamy.html
РОЗПОЧАЛАСЯ V АПОСТОЛЬСЬКА ПОДОРОЖ ПАПИ ЛЕВА XIV.
Наступник святого Петра прямує до Франції. Попереду – чотири насичені дні в столиці Парижі, в Марійському місті Люрді та в місті трьох кордонів Меці.
У п’ятницю, 25 вересня 2026 р., о 7:58місцевого часу, з Римського міжнародного аеропорту Фюмічіно піднявся у небо Airbus321 італійської авіакомпанії «ITAAirways», виконуючи спеціальний рейс до Парижа. На його борту – Папа Римський із супроводом. Лев XIV розпочав п’яту Апостольську подорож свого понтифікату. Після двогодинного перельоту, перетнувши повітряний простір Швейцарії, літак приземлиться в паризькому міжнародному аеропорту Орлі.
На летовищі Наступника святого Петра зустрічатиме Президент Франції Еммануель Макрон. Тут відбудеться офіційна церемонія привітання.
Апостольська подорож триватиме до 28 вересня під знаком діалогу, пам’яті та надії. Протягом чотирьох днів візиту Святіший Отець торкнеться тем миру, культури та єдності, зустрічаючись із представниками французької влади, громадянського суспільства та міжнародної спільноти в ЮНЕСКО. У Парижі він зустрінеться з молоддю, місцевою Церквою та членами Синодальної асамблеї, а також з катехуменами та новохрещеними.
Подорож матиме також значний соціальний вимір: Папа відвідає «MaisonBakhita» – центр супроводу та соціальної інтеграції, а в Люрді зустрінеться з працівниками та підопічними організації «Accueil Notre-Dame». У цьому Марійському місті Папа проведе час у молитві та спілкуванні з спільнотами богопосвяченого життя та найуразливішими людьми; він також матиме приватну зустріч із деякими особами, які стали жертвами сексуального насильства в Церкві.
Останньою зупинкою стане Мец – місто трьох кордонів, на фасадах історичних будівель якого виїмки, залишені осколками 1944 року, досі свідчать про жорстокість боїв Другої світової війни. У програмі – міжрелігійна зустріч, захід, присвячений «корінням Європи заради миру та єдності», із закликом до миру та єдності народів, а також служіння Святої Меси.
Отож, це подорож, що поєднує віру та громадянську активність, пам’ять та майбутнє, в центрі якої – вміння вислухати та будувати мости.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Розпочалася V Апостольська подорож Папи Лева XIV – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/papa-vyruzhyv-do-frantsiji.html
КАРДИНАЛ ПАРОЛІН ПРО ВІЗИТ ЛЕВА XIV ДО ФРАНЦІЇ: ЄВРОПА МАЄ ЗАХИЩАТИ ЖИТТЯ.
Коментуючи Апостольську подорож Папи Лева XIV до Франції та візит до ЮНЕСКО, Державний Секретар Святого Престолу кардинал Пʼєтро Паролін наголошує на важливості «дипломатії зустрічі» та «творчих зусиль», здатних відвернути Європу від логіки сили.
На Апостольську подорож Папи Лева XIV до Франції покладають багато сподівань: очікується, що візит зміцнить віру в мультикультурному та секуляризованому суспільстві, де водночас зростає кількість дорослих катехуменів. Серед ключових тем цього візиту – захист життя, побудова миру, виклики штучного інтелекту та ідентичність Європи. Святіший Отець розглядає Францію як країну, покликану плідно використовувати свою культурну, гуманістичну та дипломатичну традицію, щоб наново відкрити та зміцнити погляд на людину та її стосунки з Творцем. В інтервʼю для ватиканських медіа Державний Секретар Святого Престолу кардинал П’єтро Паролін висловив сподівання, що «ця подорож породить нову динаміку: великий відкритий майданчик для думок і дій, на якому віруючі та невіруючі зможуть крокувати й працювати разом».
Життя, якого потребує світ
Коментуючи девіз «Щоб світ мав життя», обраний для наступної Апостольської подорожі Папи, кардинал Паролін вказав на три аспекти, які потрібно брати до уваги, коли замислюємося над тим, якого життя потребує світ. Насамперед йдеться про природне життя. В цьому контексті Державний Секретар вказав на цінність людського життя, «яке слід приймати, любити та дбати про нього від зачаття до природної смерті», особливо на тлі практик і законів, що не поважають цю цінність, а також зниження народжуваності в Європі. Другим аспектом є духовне життя. «Сьогодні Франція вирізняється великою кількістю молодих дорослих катехуменів, – зауважив кардинал Паролін. – Це дає нагоду для того, щоб вказати на спрагу духовного життя в сучасному світі. Третій аспект пов’язаний із відновленням Собору Паризької Богоматері, що підкреслює майстерність та інтелектуальні здібності сучасної людини. «Таким чином, у світі, що стає дедалі більш технологічним і штучним, девіз подорожі до Парижа дає змогу привернути увагу до креативної життєдайності людини».
Культура і діалог: шлях до миру через освіту та партнерство
Торкаючись теми візиту Папи до ЮНЕСКО та значення культури й освіти у справі побудови миру, кардинал Пʼєтро Паролін зазначив, що у своїй енцикліці «Magnifica humanitas» Папа Лев XIV наголосив на необхідності переходу від «культури сили» до «культури переговорів», у якій «діалог і дипломатичні відносини повинні стати звичним способом вирішення конфліктів» (п. 221). Державний секретар зауважив, що це насамперед культурний перехід, а вже потім політичний, оскільки вимагає зусиль, спрямованих на виховання нових поколінь, щоб вони розглядали діалог не як слабкість, а як форму створення спільного добра. Політика, за словами Державного Секретаря Святого Престолу, несе незамінну відповідальність за побудову справедливих інституцій, гарантування прав і розв’язання конфліктів, проте вона часто залучається лише тоді, коли розколи вже глибокі, тоді як культура та освіта діють набагато раніше, формуючи людей, здатних бачити в іншому брата по людству, а не ворога. «У цьому контексті ЮНЕСКО відіграє особливо важливу роль як місце, де культура та освіта стають конкретними знаряддями співпраці між народами, – підкреслив він. – Школа, університет, музей та інші культурні заклади можуть стати справжніми лабораторіями миру, коли вчать пізнавати історію іншого, відрізняти правду від пропаганди, без страху обмінюватися думками та визнавати те, що, попри відмінності, робить нас людьми». А місія Церкви, за словами кардинала, полягає в тому, щоб «сприяти формуванню сумління у світлі Євангелія, будувати мости, виховувати до зустрічі та давати голос тим, хто ризикує його втратити».
Віра і розум взаємно доповнюють одне одного
«Співвідношення між вірою та розумом є однією з головних тем французької культурної традиції. У суспільстві, яке характеризується розвитком технологій та штучного інтелекту, яким чином християнська віра може допомогти відповісти на питання про те, що означає бути по-справжньому людиною?» – відповідаючи на це запитання журналіста, кардинал Паролін зазначив, що цей внесок є первинним для християнства, яке у відповідь на таємницю Воплочення покликане переосмислювати і розуміти людину у світлі Одкровення. Державний Секретар підкреслив, що Другий Ватиканський Собор став фундаментальним моментом цієї місії служіння людству, а зміст його документів Папа Лев зараз пояснює у своїх катехизах під час загальних аудієнцій. Як зауважив кардинал, схвальні відгуки про першу енцикліку Лева XIV Magnifica humanitas свідчать про зростання у світі потреби у вченні, яке здатне спрямовувати людей та суспільства перед обличчям прискореного розвитку технологій і штучного інтелекту. Позитивне сприйняття енциклік Laudato si’ та Fratelli tutti Папи Франциска, присвячених темам цілісної екології та людського братерства, за словами кардинала Пароліна, також говорять про те, що світ дедалі більше прагне реалізації «цивілізації любові», про яку говорив святий Павло VI. «Сьогодні, з огляду на страждання багатьох людей та шкоду, заподіяну цілим екосистемам, особливо важливо поглибити роздуми, соціальний діалог та прислухатися до голосу сумління, – підкреслив очільник дипломатії Святого Престолу. – А Церква прагне докласти до цього свою руку, показуючи, як віра й розум взаємно збагачують одне одного та спрямовані на служіння життю».
Зустріч з тими, хто не вірить
Розмірковуючи про те, як Церква може сьогодні вести діалог із тими, хто не вірить, кардинал Пʼєтро Паролін зазначив, що діалог завжди відбувається між людьми, і чим менше співрозмовники обмежують себе різними категоріями та визначеннями, тим автентичнішим буде діалог. Він підкреслив, що завжди, навіть серед представників різних культур і світоглядів, можна знайти щось спільне. «Ті, хто належить до Католицької Церкви та в різний спосіб її представляють, повинні шукати те, що об’єднує та сприяє зустрічі, щоб потім правильно окреслити та глибше осмислити відмінності, – сказав кардинал. – Це стиль, у якому слід зростати і як окремі особи, і як спільнота – стиль, який ніколи не є остаточно сформованим і нерідко має моменти напружень, які можуть ранити та віддаляти».
До діалогу з невіруючими, за словами кардинала Пароліна, закликає Новий Завіт, де можна виокремити такі важливі аспекти: «обов’язок християн завжди відповідати з лагідністю та пошаною тим, хто запитує про причину їхньої надії (див. 1 Пт 3,15); готовність визнати, що Боже діло є вільним і випереджає нас, викликаючи наше здивування навіть там, куди ми ще не дійшли».
Роль Франції та Європи у сприянні багатосторонності та солідарності
Одна з тем обширного інтерв’ю Державного Секретаря Святого Престолу для ватиканських медіа стосувалася ролі Франції та Європи у сприянні дипломатичним зусиллям і майбутньому європейської політики. Кардинал Пʼєтро Паролін наголосив, що «мир не може зводитися лише до гри рівноваги сил, ані до хиткої стабільності, гарантованої виключно засобами стримування та гонитвою за озброєнням». З огляду на глибокі розколи, присутні на Старому Континенті, він висловив сподівання, що Франція та Європа зможуть «знову відкрити для себе ту сміливу далекоглядність, яка надихала батьків-засновників європейського задуму». Державний Секретар підкреслив, що Франція завдяки своїй історії та глибокому гуманістичному покликанню має духовні та політичні ресурси, «щоб надати нового імпульсу багатосторонності, яка сьогодні сильно ослаблена». Кардинал зауважив, що справжній і тривалий мир «ніколи не будується проти когось, а завжди разом з кимось, через спільну архітектуру примирення та діалог». «Закорінена у витоках своєї давньої християнської історії – що робить її “первісткою Церкви” – та спираючись на свою багату гуманістичну спадщину, – підкреслив кардинал Пʼєтро Паролін, – Франція сьогодні покликана гідно виконувати цю високу місію, продовжуючи розповсюджувати у світі ідеали свободи, рівності та братерства. Тому Святий Престол сподівається, що Франція зможе стати носієм того необхідного «творчого зусилля» на благо гармонії, щоб Європа не замикалася у своїх страхах, а знову утвердилася як плідна майстерня солідарності, гостинності та справжньої інтеграції. Справжня велич нації вимірюється саме її постійною здатністю поєднувати вірність міжнародному праву з невпинним захистом людської гідності».
«Ніколи не залишати нікого наодинці»: позиція Церкви щодо закону про евтаназію
Торкаючись делікатної теми ухвалення у Франції закону про евтаназію та питання життя як недоторканного блага, Державний Секретар зазначив, що «перед таємницею болю, хвороби та уразливості, що є спільною для кожної людини, голос Святішого Отця пролунає не як суворе абстрактне застереження, а як проникливий заклик до тієї солідарної відповідальності, яка зближує нас одні з одними, особливо коли життя стає слабшим і беззахиснішим». Кардинал Паролін підкреслив, що Святий Престол із занепокоєнням стежить за цими законодавчими змінами, а позиція Церкви залишається незмінною: вона «послідовно захищає життя на всіх його етапах, у всіх його проявах та вимірах – від зачаття до природного завершення». Кардинал зауважив, що Папа Лев XIV нагадає про те, що справжнє співчуття перед стражданням полягає «не в тому, щоб сприяти або прискорювати припинення життя, а в тому, щоб ніколи не залишати нікого наодинці зі своїм стражданням». «Покладаємо глибоке сподівання, що Європа, і Франція зокрема, продовжуватимуть ґрунтувати свій соціальний договір на ключовому принципі захисту людської гідності, де турбота та захист життя, позначеного випробуваннями, завжди залишатимуться справжнім мірилом прогресу цивілізації», – сказав очільник ватиканської дипломатії.
Християнські корені європейського єднання
Під час Апостольської подорожі до Франції Лев XIV відвідає Мец – місто Роберта Шумана, одного з батьків-засновників Європейського Союзу. Кардинал Пʼєтро Паролін зазначив, що читаючи твори Шумана та інших батьків-засновників, стає очевидним, що в основі їхньої ідеї Європи лежить поняття християнського братерства. Після жахіть війни, коли людина, «втративши Бога як орієнтир, вважала, що більше не має меж у здійсненні своєї влади», християнське братерство запропонувало глибоку пошану до ближнього. «Основоположні людські цінності – свобода, рівність, гідність праці – які є європейськими цінностями, про які йдеться в Договорах, ґрунтуються саме на цій ідеї християнського братерства, – підкреслив він. – Тому я вважаю важливим пам’ятати, що неможливо розуміти та конкретно втілювати ці цінності, не беручи до уваги, що сучасна Європа, згідно з думками та намірами її засновників, зародилася з самого християнства, яке є чимось на зразок дріжджів, що сприяють росту тіста». У цьому контексті логіка Декларації Шумана полягала в тому, щоб зробити ресурси засобом співпраці, «аби нова війна між колишніми воюючими сторонами була не лише немислимою, а й матеріально неможливою».
Спільна дипломатія Європи як шлях до подолання криз
Розмірковуючи над тим, яку роль може віднайти Європа, щоб залишитися вірною духу своїх засновників на тлі тривожних тенденцій до переозброєння, кардинал Пʼєтро Паролін нагадав, що Декларація Шумана 1950 року починається словами про те, що «світовий мир можна зберегти лише завдяки творчим зусиллям, що є пропорційними небезпекам, які йому загрожують». Державний Секретар підкреслив, що коли мир перебуває під загрозою, можна піти шляхом стародавнього вислову si vis pacem, para bellum («хочеш миру – готуйся до війни»), а можна втілити в життя «творчі зусилля», які колись поклали край реваншизму та подарували тривалий період миру в Європі. Кардинал зауважив, що і сьогодні подібні «творчі зусилля» є можливими завдяки досвіду діалогу між країнами ЄС, але вони вимагають розуміння того, що «Європа – це не надбудова, а справжній організм, у якому різноманітність його частин гармонізується завдяки спільній візії та волі у сфері зовнішньої політики». За словами кардинала, сформувавши спільну дипломатичну позицію, Європа зможе ефективно використати свій моральний вплив. «Можливо, саме в цьому і полягає творче зусилля: дати зрозуміти, що переконливе слово, чітко висловлене в унісон, є сильнішим за будь-яку демонстрацію сили», – сказав він.
Сподівання Державного Секретаря щодо візиту Лева XIV до Франції
На завершення кардинал Пʼєтро Паролін побажав, аби ця подорож стала початком життєдайного процесу, здатного зацікавити нові покоління. У час, коли майбутнє затьмарене страхом, присутність і слова Папи мають стати «насінням довіри та закликом не миритися з логікою роздробленості, поляризації й індивідуалізму». Кардинал висловив сподівання, що візит допоможе спрямувати технологічний розвиток та економічні динаміки «на служіння цілісному розвитку людини», а Франція використає свою надзвичайну духовну, громадську і культурну спадщину, щоб дати далекоглядні відповіді на етичні й соціальні питання сучасності. «Лише заклавши сьогодні міцний фундамент, заснований на справедливості та міжпоколінній відповідальності, ми зможемо передати тим, хто прийде після нас, більш братерський світ та примирену землю», – підкреслив Державний Секретар Святого Престолу.
Massimiliano Menichetti / Світлана Духович – Ватикан
Кардинал Паролін про візит Лева XIV до Франції: Європа має захищати життя – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-09/kardynal-parolin-interview-pro-vizyt-papy-do-franciyi.html
Українська передача 25.09.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/09/ukrainian-programme-25-09-2026.html
П’ЯТА АПОСТОЛЬСЬКА ПОДОРОЖ ПАПИ ЛЕВА XIV – ПЕРША ПРОМОВА, ВИГОЛОШЕНОЇ НА ФРАНЦУЗЬКІЙ ЗЕМЛІ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=X3ZGTR4aIWg
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0wHc73BSu81M85j7L5usRnHBikc9L5571MaNT8WinGVf4HNUN8uQqMNDj8C6bJnyzl&id=61585522936379
о. Петро Фостик
