10 серпня 2004 року помер Отець митрат Степан Дзюбина – соборний крилошанин перемиської капітули, на 91-му році життя.
Похоронений у капітульній гробниці на перемиському міському кладовищі (вул. Словацького).
Отець митрат Степан Дзюбина народився 11 листопада 1913 у с. Гладишів Горлицького повіту в сім’ї Андрія й Іванни (з дому: Шмайда). Навчався в горлицькій гімназії ім. Марціна Кромера, а згодом у перемиській греко-католицькій семінарії. Священничі свячення прийняв з рук Владики Йосафата Коциловського 13 березня 1938 р.
Отець Степан Дзюбина почергово служив у парафіях: Ждиня (сотрудник), Явірки (сотрудник), Злоцьке (сотрудник), Криниця (завідатель), Нова Весь (завідатель). У 1943 р. заарештований ґестапо за підозрою у співпраці з ОУН і понад два місяці перебував у тюрмі в Новому Санчі.
Заарештований польською владою 11 червня 1947 р. на залізничній станції Заґужани б. Горлиць за підозрою співпраці з УПА. До табору Явожно прибув 27 червня 1947 р. Звільнений 10 грудня 1948 р. Після звільнення (від 1949 р.) о. Дзюбина виконував функцію капелана сестер латинського обряду Шариток (у Варшаві), а потім Урсулінок (у Слупську).
У 1953-1957 рр. допомагав у душпастирстві в греко-католицьких станицях заснованих о. М. Ріпецьким і о. В. Гриником. Від 1957 р. отець Степан Дзюбина був душпастирем у станицях: Квасово, Славно, Лемборк, Битів, М’ястко, Білий Бір, Перемишль (1977 – 1982, парох). У роках 1977 – 1981 виконував функцію генерального вікарія Примаса Польщі для вірних Греко-Католицької Церкви. 10 листопада 1965 р. Примас Польщі Стефан Вишинський іменував о. Ст. Дзюбину крилошанином Перемиської капітули, а 20 липня 1977 р. надав йому титул митрата-архипресвітера.
1 травня 1982 р. отець митрат вийшов на пенсію, жив у Перемишлі. Автор спогадів «І стверди діло рук наших». Помер 10 серпня 2004 року на 91-му році життя. Похоронений у капітульній гробниці на перемиському міському кладовищі (вул. Словацького).
До друку підготував – Богдан Тхір
Більше про життя і діяльність о. митрата Степана Дзюбину, можна дізнатися за посиланнями:
Соборний Крилошанин Перемиської капітули о. митрат Степан Дзюбина – Джерелo: http://cerkiew.org/2021/08/06/%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%bb%d0%be%d1%88%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d0%bd-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%bc%d0%b8%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d1%97-%d0%ba%d0%b0%d0%bf/
„Не я перший і не я останній” розмова з отцем митратом Степаном Дзюбиною – Джерелo: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12669/file.pdf
Михайло Козак – о. митрат Степан Дзюбина „I стверди дло рук наших” (Спогади) – Джерелo: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/21542/file.pdf
о. митрат Степан Дзюбина – І стверди діло рук наших – Джерелo: https://ihortsar.vercel.app/LibraryBooks/025%20%D0%BE.%20%D0%A1.%20%D0%94%D0%B7%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20-%20%D0%86%20%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B8%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%BE.pdf
Дзюбина Степан – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Джерелo: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B7%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD
З’явилась цінна праця С. Дзюбини «І стверди діло рук наших» – „У часописі Патріярхат, ч. 5 за 1994 р. про отця митрата Степана Дзюбину згадував Ярослав Стех, серед іншого, словами: «В такій атмосфері [антиукраїнській – ред.] живе о. Дзюбина, поширює Боже Слово і правду Євангелії, засвідчує свою стійкість і зрівноваження у вірі і відданості для свого народу. Часто повторює: „Для мене найбільшою і єдиною турботою є добро людських душ, єдність українського християнського стада і справжній, не зфалшований християнський мир”. Які це глибокі слова, їх не можна забувати, бо основою Христової Церкви були і будуть людські душі».” – Джерелo: http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/z-yavylas-tsinna-pratsya-s-dzyubyny-i-stverdy-dilo-ruk-nashyh/
Духовенство Перемиської Єпархії та Апостольської Адміністрації Лемківщини. том 1 – „Опис книги – Отець Богдан Прах використав архівний матеріял і численні інтерв’ю з очевидцями подій та родичами репресованих, відтворив життєвий та душпастирський шлях, мучеництво та ісповідництво віри єпископів і священиків, а також представників чернецтва.
«Ця книга – пам’ятник тим священикам, які пережили воєнне лихоліття, репресії. Робота над дослідженням була масштабною та складною. За першочергову мету поставив скласти перелік священиків, які були ув’язнені та померли під час війни. Із 1990 до 2006 року працював над тим, щоб зрозуміти загальну картину того часу. За 16 років роботи в архівах та спілкування вдалося зібрати 5 тисяч свідчень, 100 тис. архівних матеріалів», – розповідає о. Прах.
У своїй монографії ректор УКУ розшукав інформацію про вихованців Перемиської духовної семінарії в останні роки її існування.” – Джерелo: https://www.yakaboo.ua/ua/duhovenstvo-peremis-koi-eparhii-ta-apostol-s-koi-administracii-lemkivschinii-tom-1.html?srsltid=AfmBOoofkebvJN4e9-h8JnvcFa1B94W2Jij08kIxAjzySB2BXbCSbeCP
о. Петро Фостик
