Чергову катехизу на тему старості Папа Франциск присвятив біблійній постаті Юдити, яка в молодості завоювала славу геройським подвигом, а в старості здобула шану завдяки лагідності та великодушності.
«Вона постарілася в домі мужа свого, проживши 105 років. Слугиню свою вона випустила на волю. […] Перед смертю вона розділила майно між усіма родичами Манассії, свого чоловіка, та між власною ріднею»… Такою заміткою завершується старозавітна Книга Юдити. Цей біблійний уривок прозвучав на початку загальної аудієнції, що в середу, 11 травня 2022 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.
Героїзм буває різний
Свою чергову катехизу на тему старості Папа Франциск присвятив саме Юдиті, що постає перед нами як молода і чеснотлива вдова, яка завдяки своїй вірі, красі та хитрості рятує місто Ветулію та юдейський народ від облоги Олоферна, «виявилася спроможною відтяти голову диктаторові, що виступив проти її країни». І як зазначається наприкінці біблійної розповіді, закінчивши свою пригоду, героїня повертається жити у своє місто, де провела щасливу старість до пізнього віку. Як це стається в житті багатьох людей: іноді після насиченого трудового життя, іноді після пригодницького життя або після життя великої відданості. «Героїзм – це не тільки великі події, що потрапляють у центр уваги, як наприклад пригода Юдити, яка вбила диктатора: героїзм часто проявляється у завзятті любові, що виливається у важкій сім’ї чи для спільноти в загрозливій ситуації», – зазначив Святіший Отець.
Щоб старість приносила плоди
Святе Письмо розповідає, що Юдита прожила понад 100 років. І сьогодні не є рідкістю прожити ще багато років після виходу на пенсію. Тож Папа запросив роздумати над тим, як подбати про те, щоб цей час приносив плоди. Він зауважив, що для багатьох може йтися про «заслужений і очікуваний відпочинок». Однак, трапляється, що для декого завершення праці є джерелом тривоги, мовляв, життя порожніє… Адже щоденна праця означає також «стосунки та задоволення від можливості заробляти на прожиття», як також «заповнений час».
«Очевидно, залишається радісний і важкий обов’язок займатися внуками», – вів далі Святіший Отець, додаючи, однак, що сьогодні дітей народжується менше, а батьки часто змушені переїжджати. Іноді вони не поспішають довіряти дідусям і бабусям простір виховання, допускаючи їх лише до потреб, пов’язаних з піклуванням… «Існують нові вимоги, також і в сфері виховних і родинних стосунків, які вимагають наново змоделювати традиційний союз між поколіннями», – ствердив Наступник святого Петра.
Незамінні уроки
У цьому контексті Святіший Отець спонукав замислитися над тим, чи ми докладаємо зусилля для цього переосмислення, а чи просто піддаємося інерції матеріальних і економічних обумовлень. Співіснування між поколіннями стає тривалішим, але «чи стараємося всі разом» зробити його людянішим?
«Для дідусів і бабусь важливою частиною їхнього покликання є допомагати дітям виховувати їхній дітей. Малеча вчиться сили лагідності та пошани до уразливості: це незамінні уроки, які з дідусями й бабусями легше надавати та отримувати. Дідусі й бабусі, в свою чергу, вчаться, що лагідність і крихкість не є лише знаком підупадання: для молоді вони є кроками, що вчиняють людяним майбутнє», – сказав Папа, зауваживши, що овдовівши в молодості, Юдита не мала дітей, але в похилому віці виявилася спроможною «прожити пору сповнення та спокою, в усвідомленні того, що до кінця прожила місію, яку їй доручив Господь».
Господні таланти – для всіх
Саме в старості, як зазначив далі Єпископ Риму, Юдита відпустила на свободу свою улюблену невільницю, що є ознакою «людяного та уважного погляду на того, хто був їй близьким». «У старості трохи втрачаємо зір, але внутрішній погляд стає проникливішим: бачимо серцем. Стаємо спроможними побачити речі, які раніше не помічали», – мовив Папа, підкресливши, що «Господь не ввіряє свої таланти виключно молодим і сильним: він має їх для всіх, мірою кожного, також і похилих віком». Потрібно вміти використовувати таланти та харизми численних похилих віком, що вимагає також і від них «креативної та нової уважності, великодушної готовності».
«Юдита звільнила свою слугиню та обдарувала всіх увагою. В молодості вона здобула шану громади завдяки своїй мужності. В похилому віці заслужила її лагідністю, якою збагатила свободу та почуття. Юдита не є пенсіонеркою, що меланхолійно переживає свою порожнечу, вона є заповзятою похилою віком особою, що наповняє дарами час, дарований їй Богом», – підсумував Святіший Отець.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1422315194880339
о. Петро Фостик
