У цьому випуску нашої рубрики, присвяченої соціальному життю, далі говоримо про чесноти згідно з вченням святого Томи Аквінського. Ці роздуми можуть стати компасом і для сучасної людини, яка прагне сформувати власний характер, здатний до добра навіть у складних обставинах.
У попередньому випуску ми говорили про те, що для святого Томи Аквінського чеснота – це більше ніж окремий добрий вчинок, а власне стійкий внутрішній стан, який удосконалює людину і допомагає їй добре діяти. Проте така відповідь відразу породжує нове питання: якщо чеснота є внутрішньою якістю людини, то де саме вона перебуває? У душі загалом? У розумі? У волі? У почуттях? Саме цим питанням присвячене питання 56 першої частини другої частини Summa Theologiae святого Томи Аквінського – «Про суб’єкт чесноти». Тут слово «суб’єкт» означає не людину як носія чесноти загалом, а ту конкретну силу душі, яку чеснота вдосконалює і через яку вона діє.
Чи перебуває чеснота в самій сутності душі?
Нагадаємо, що святий Августин характеризує чесноту як те, завдяки чому ми живемо праведно. А принципом життя людини є саме душа. Отже, можна було б припустити, що чеснота належить безпосередньо її сутності. Святий Тома відповідає, що слово «жити» можна розуміти у двох значеннях. По-перше, воно означає саме буття живої істоти і у цьому сенсі життя справді належить до сутності душі, бо душа є принципом існування живого тіла. По-друге, «жити» може означати діяльність живої істоти і саме в цьому значенні ми говоримо, що завдяки чесноті живемо праведно, тобто здійснюємо праведні вчинки. Оскільки будь-яка дія походить від душі через певну її силу, чеснота має перебувати в тій силі душі, яку вона вдосконалює для доброго діяння.
Аквінський доводить це трьома способами. По-перше, чеснота є досконалістю певної сили, а досконалість повинна перебувати в тому, що вона вдосконалює. По-друге, чеснота є діяльною схильністю, а будь-яка діяльність походить від душі через її сили. По-третє, чеснота спрямовує людину до найкращого, тобто до належної мети, якої вона досягає через дію. Отже, безпосереднім суб’єктом чесноти є певна сила душі.
Чи може одна чеснота перебувати одночасно в кількох силах?
Звичайна людська дія часто залучає одразу кілька здібностей. Наприклад, щоб допомогти іншій людині, необхідно зрозуміти ситуацію, захотіти добра і перейти до конкретної дії. Чи означає це, що одна чеснота одночасно перебуває в розумі, волі та інших силах?
Святий Тома розрізняє два способи, у які одна й та сама чеснота могла б стосуватися кількох сил душі. По-перше, вона могла б перебувати в них однаковою мірою. Але це неможливо, оскільки відмінність сил визначається відмінністю їхніх предметів, а відмінність внутрішніх станів – конкретнішим способом, у який вони спрямовані до цих предметів. Тому там, де йдеться про різні сили душі, не може бути однієї й тієї самої чесноти, що однаково перебуває в кожній із них. По-друге, одна чеснота може стосуватися кількох сил не однаковою мірою, а відповідно до певного порядку між ними. У такому разі вона перебуває насамперед в одній силі, але поширюється на інші настільки, наскільки одна сила рухає іншу або зазнає її впливу.
Саме так слід розуміти розсудливість. Вона має своїм безпосереднім суб’єктом розум, оскільки є правильним судженням про те, що належить робити. Водночас вона передбачає правоту волі як свою необхідну передумову. Отже, розсудливість не перебуває однаково і в розумі, і у волі: вона властиво належить розумові, але залежить від належної спрямованості волі.
Тому один і той самий учинок може походити від кількох сил, але не однаково і не в тому самому значенні. Кожна з них бере участь у ньому відповідно до своєї функції, тоді як сама чеснота має одну головну силу душі як свій безпосередній суб’єкт.
Чи може чеснота перебувати в розумі?
Якщо чеснота робить доброю саму людину, то чи можна назвати чеснотливою людину лише тому, що вона розумна, освічена або талановита? Адже видатний науковець чи вправний майстер не обов’язково є морально доброю людиною.
Аквінський розрізняє два способи, у які певна внутрішня схильність може спрямовувати нас до доброго вчинку. Вона може дати здатність добре щось робити, але не гарантувати правильного використання цієї здатності. Знання граматики дозволяє людині правильно говорити, однак знавець мови все одно може припуститися помилки. Майстерність допомагає створити добрий виріб, але не визначає, з якою метою буде використано це вміння. Такі якості роблять людину доброю у певному відношенні: добрим ученим, митцем, будівничим або лікарем. Але вони ще не роблять її доброю як людину.
Інший тип чесноти дає не лише здібність до дії, але й правильне користування цією здібністю. Справедливість не лише дозволяє зрозуміти, що є справедливим, а й схиляє людину чинити справедливо. Саме такі чесноти роблять добрими і вчинок, і саму особу.
Тому інтелект справді може бути суб’єктом чесноти. У ньому перебувають інтелектуальні чесноти: розуміння, знання, мудрість і мистецтво. Їхнім благом є пізнання істини, бо істина є метою інтелекту. Але в повному моральному сенсі чеснота залежить також від волі, оскільки саме воля спонукає інші сили користуватися своїми здібностями.
Повернімося до прикладу з чеснотою розсудливості. Вона перебуває в практичному розумі, адже є правильним судженням про те, що слід робити. Однак вона передбачає правильну волю, спрямовану до доброї мети. Так само віра перебуває в інтелекті, але інтелект дає згоду істині віри під впливом волі. Аквінський також нагадує, що людина не вірить, якщо не хоче вірити.
Роль наших почуттів
Щодо чуттєвих сил, самі по собі вони є спільними для людини і тварин. Проте в людині вони можуть брати участь у розумі, тобто слухатися його і бути ним упорядкованими. Саме тому вони можуть бути суб’єктами людських чеснот. Мужність удосконалює силу, яка реагує на небезпеку і труднощі, а поміркованість упорядковує прагнення до чуттєвих задоволень.
Для досконалого вчинку недостатньо, щоб розум лише наказав чинити правильно. Необхідно, щоб і почуття були належно сформовані. Аквінський порівнює це з майстром та його інструментом: добра праця вимагає, щоб і майстер, і знаряддя були готовими до дії.
Отже, питання про суб’єкт чесноти може здаватися суто теоретичним, але воно відкриває дуже цілісне бачення людини. Чеснота не перебуває в якомусь одному абстрактному «моральному центрі». Вона може вдосконалювати розум, волю і навіть сферу почуттів – відповідно до властивої дії кожної сили. Людина стає доброю не лише тоді, коли знає, що правильно. Її розум повинен бачити істину, воля – бажати добра, а почуття – поступово навчитися діяти в згоді з розумом. Тому моральне зростання не означає придушення однієї частини людини заради іншої. Воно означає впорядкування всієї особистості.
Саме тому чеснота є не механічним контролем поведінки, а внутрішньою гармонією. Розум не просто наказує, воля не просто змушує, а почуття не просто підкоряються. Усі сили людини поступово вчаться разом служити істині й добру. У наступному випуску ми звернемося до інтелектуальних чеснот і розглянемо, як святий Тома розрізняє розуміння, знання, мудрість, мистецтво і розсудливість – та чому не кожна інтелектуальна досконалість робить людину морально доброю.
Олена Комісаренко
Де народжується та перебуває чеснота? – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-08/oikonomia-131-chesnoty-subiekt.html
Українська передача 05.08.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/08/ukrainian-programme-05-08-2026.html
У попередньому випуску рубрики Олени Комісаренко йшлося про те, що для святого Томи Аквінського чеснота – це більше ніж окремий добрий вчинок, це стійкий внутрішній стан, який удосконалює людину і допомагає їй добре діяти.
Проте така відповідь відразу породжує нове питання: якщо чеснота є внутрішньою якістю людини, то де саме вона перебуває?
Цим темам присвячене питання 56 першої частини другої частини Summa Theologiae святого Томи Аквінського – «Про суб’єкт чесноти».
Ойкономія (131) Про чесноти (продовження) – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/besidy-pro-socialnu-doktrynu-cerkvy/2026/08/oikonomia-131-chesnoty-prodovzhennya-1-podcast.html
ДЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ ТА ПЕРЕБУВАЄ ЧЕСНОТА? – ЧЕСНОТИ У ВЧЕНІ СВЯТОГО ТОМИ АКВІНСЬКОГО – НА ОСНОВІ ОДНОГО З НАЙВІДОМІШИХ ТРАКТАТІВ – SUMMA THEOLOGICA. – Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=q-LfYXaMxVU
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid03qdUWvy22cYSfQKGpud57CCcEok3BBW9FTtni3nzh75QS1fqmbRkyC5kDSFYVhEWl
о. Петро Фостик
