Християнська відповідь на виклики, повʼязані з розвитком технологій, полягає в тому, що технологія має служити людині, а не замінювати її, сприяти сопричастю, а не ізоляції. Над цим роздумуємо в сьогоднішньому випуску рубрики «Ойкономія. Християнський погляд на економічне життя».
У цьому випуску нашої рубрики знову звернемося до теми, яка дедалі глибше змінює працю, освіту, культуру і навіть спосіб людського мислення, – до штучного інтелекту. Йтиметься про те, чому Церква не може залишатися осторонь цієї технологічної революції, і як християнське бачення людини може стати дороговказом у світі автоматизованого мислення. Матеріал підготовлено на основі промови «Місія Церкви в епоху штучного інтелекту», яку виголосив Метью Гарві Сандерс, генеральний директор Longbeard, у п’ятницю, 5 грудня 2025 року, в католицькій церкві Святого Патрика на площі Сохо у Лондоні.
Цифрова епоха
Упродовж останніх десятиліть ми жили в добу інформації, коли головним завданням комп’ютера було шукати, зберігати й передавати дані. Сьогодні цей етап швидко відходить у минуле. Ми переходимо до доби штучного інтелекту, тобто до світу, в якому машини не лише знаходять інформацію, але й генерують тексти, будують аргументи та діють як цифрові помічники. Питання вже не в тому, чи ввійде людство в цю нову реальність. Ми вже в ній живемо. Справжнє питання інше: хто формуватиме моральну логіку цих систем і яке бачення людини буде закладене в їхню основу? У пункті 107 енцикліки «Magnifica Humanitas» наголошується, що недостатньо лише говорити про «моралізацію машин» чи узгодження штучного інтелекту з людськими цінностями. Потрібно також відкрито обговорювати етичні рамки, на яких ці системи будуються, і підпорядковувати їх спільним критеріям соціальної справедливості. Інакше ті, хто контролює штучний інтелект, непомітно нав’язуватимуть власне моральне бачення всьому суспільству. Християнська відповідь полягає саме в цьому: технологія має служити людині, а не замінювати її, сприяти сопричастю, а не ізоляції.
Щоб не боятися штучного інтелекту, його потрібно зрозуміти. Великі мовні моделі складаються з трьох основних елементів: архітектури, тобто програмної структури; даних, на яких вони навчаються; і обчислювальної потужності. Особливо важливими є дані, бо модель «мислить» у межах того, чим її наповнили. Світські моделі поглинули майже весь інтернет. У ньому є Святе Письмо, класична література й наукові тексти, але також агресія і дезінформація. Тому коли така система відповідає на складні запитання, вона часто спирається не на правду, а на статистичне середнє людського шуму. Штучний інтелект швидко переходить від простих чатботів до систем, здатних до тривалого міркування. Наступний крок – агенти, які не лише радять, але й виконують дії від імені людини. Саме тому питання морального компаса стає критичним.
Штучний інтелект уже змінює світ праці. Довго вважалося, що автоматизація насамперед загрожуватиме фізичній праці. Проте сьогодні вона першою торкається юристів, бухгалтерів, журналістів, програмістів, викладачів та інших фахівців інтелектуальної сфери. Згодом ці зміни охоплять і ручну працю. Якщо людина почне сприймати себе як зайву, виникне глибока криза сенсу. До цього додається ідеологія трансгуманізму, яка бачить людське тіло не як храм Святого Духа, а як застарілу оболонку, яку потрібно подолати. Християнство відповідає на це таємницею Воплочення. Бог став людиною, освятив людську слабкість і показав, що наша обмеженість може бути місцем любові, молитви і благодаті. Машина може обчислювати, але вона не може любити, молитися, жертвувати собою чи вибирати добро.
Саме тому потрібна інша основа для штучного інтелекту. Якщо майбутні моделі мають служити Церкві й людині, вони повинні мати доступ до мудрості християнської традиції. Церква зберігає дві тисячі років інтелектуального скарбу Отців Церкви, богословів, документи соборів, соціальне вчення, досвід святих. Проте значна частина цієї спадщини досі залишається невидимою для цифрових систем.
Відповіддю на це став Alexandria Digitization Hub у Римі, який започаткувала Longbeard у співпраці з католицькими академічними інституціями. Його завдання — оцифровувати давні книги, рукописи й богословські тексти. Цей проєкт допомагає розпізнавати й пов’язувати ці тексти між собою. Колись монахи переписували рукописи на пергаменті, сьогодні спадщина Церкви готується до цифрової епохи.
Magisterium AI
Одним із плодів цієї праці став Magisterium AI. Його можна назвати цифровим бібліотекарем, який допомагає орієнтуватися в ученні Церкви. На відміну від звичайного чатбота, він не шукає відповіді в усьому інтернеті, а звертається до впорядкованої бази віроучительських і богословських документів: енциклік, катехизму, декретів соборів, Кодексу канонічного права та інших джерел.
Magisterium AI подає відповідні джерела і повертає користувача до першотекстів. Такий інструмент не має замінювати особисте розрізнення, молитву чи навчання. Він має допомагати людині швидше дістатися до правди і повернутися до реального життя. Майбутнє штучного інтелекту не повинно залежати лише від кількох великих корпорацій, інакше люди ризикують перетворитися на цифрових кріпаків, які віддають свої дані в обмін на відповіді, сформовані чужими моральними рамками. Католицьке соціальне вчення пропонує принцип субсидіарності: рішення мають ухвалюватися якомога ближче до особи, родини і громади. Цей принцип можна застосувати і до цифрового світу.
Саме так виникає ідея Ephrem – малої католицьки зорієнтованої мовної моделі. Вона має бути спеціалізованою, портативною і здатною працювати ближче до користувача, зберігаючи його дані під особистим контролем. Ephrem задуманий як шлюз і щит, він може допомагати користуватися потужними хмарними моделями, але водночас захищати приватність і перевіряти відповіді у світлі католицької антропології. Якщо світська система подає відповідь, у якій людська гідність розглядається утилітарно, Ephrem має показати інший горизонт який відображає те, що говорить Церква про людину, свободу, страждання, працю і любов. Його завдання – не закрити людину від світу, а допомогти їй входити в цифровий простір без втрати духовної свободи.
Не боятися, а формувати
Епоха штучного інтелекту може викликати страх. Але християнська відповідь не полягає у втечі. Церква вже проходила через падіння імперій, винахід друкарства, індустріальну революцію і ядерну добу. Вона може пройти і через добу автоматизованого мислення, якщо не забуде джерела всякого розуму — Логосу, Божого Слова, яке стало тілом.
Наше завдання – не лише створити безпечні технології. Потрібно виховати людей, здатних жити поруч із ними, не втрачаючи душі. Штучний інтелект може бути інструментом участі в Божому творінні лише тоді, коли служить правді, свободі, любові і гідності кожної особи. Бо машина може рахувати і генерувати відповіді, але тільки людська душа здатна споглядати, любити і прямувати до Бога.
Олена Комісаренко
Місія Церкви в епоху штучного інтелекту: не втікати, а виховувати – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-06/oikonomia-125-tserkva-i-shtuchnyj-intelekt.html
У цьому випуску нашої рубрики про соціальну доктрину Церкви, яку готує Олена Комісаренко, знову звернемося до теми, яка дедалі глибше змінює працю, освіту, культуру і навіть спосіб людського мислення, – до штучного інтелекту.
Йтиметься про те, чому Церква не може залишатися осторонь цієї технологічної революції, і як християнське бачення людини може стати дороговказом у світі автоматизованого мислення.
Ойкономія (125) Штучний інтелект і місія Церкви – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/besidy-pro-socialnu-doktrynu-cerkvy/2026/06/oikonomia-125-tserkva-i-sctuchnyj-intelekt-podcast.html
Українська передача 17.06.2026 – Джерелo:
НЕ ВТІКАТИ, А ВИХОВУВАТИ – МІСІЯ ЦЕРКВИ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=pPNWA23D8hw
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid0QEnSYMBnQtjk29LH9CZXpKo2k9WXUY9ALczfjB2xm6ZbfV8x64mmtFudPjyqdewjl
о. Петро Фостик
