Чергова катехиза Папи Франциска про духовне розпізнавання була присвячена критеріям справжньої духовної втіхи, для розрізнення якої важливим є щоденний іспит сумління.
Як розпізнати автентичну духовну втіху? Наголосивши минулої середи на важливості цього духовного досвіду в процесі розпізнавання та звернувши увагу на існування фальшивої втіхи, під час загальної аудієнції в середу, 30 листопада 2022 р., Папа Франциск шукав разом з паломниками відповідь на це запитання, «важливе для доброго розпізнавання, щоби не піддатися обманові під час пошуків нашого справжнього добра». Як відправну точку він запропонував критерії, поміщені в уривкові з «Духовних вправ» святого Ігнатія Лойоли, в якому той стверджував, що «коли в думках все є добрим, причина, засіб і мета, і якщо все спрямоване на добро, то це ознака доброго ангела».
Добра спонука
Якщо йде мова про першопричину, то Святіший Отець навів приклад, коли маємо намір помолитися, і це «супроводиться почуттям любові до Господа і до ближнього», спонукає чинити вчинки милосердя: тоді причина є доброю. Але може трапитися й таке, що цей намір «випливає з метою уникнути працю чи виконання дорученого обов’язку»: щоразу, коли маю прибрати в домівці, відчуваю величезне бажання йти молитися… «Але ж молитва не є втечею від власних завдань, навпаки, вона є допомогою в тому, щоби здійснити це добро, яке ми покликані сповнити тут і тепер», – наголосив Папа.
Добрий засіб і мета
Наступним елементом є засіб, тобто те, що «слідує за задумом». Залишаючись при попередньому прикладі, Наступник святого Петра зауважив, що можемо почати молитися «як фарисей із притчі», стараючись «уподобатися собі самим і зневажаючи інших». Це є «ознакою того, що злий дух використав цю спонуку як пароль, щоби війти в моє серце та переказати свої відчуття».
Врешті, мета. Йдеться про те, куди ця думка веде мене. Святіший Отець пояснив, що може трапитися так, що самовіддано зобов’язуюся до якоїсь доброї та потрібної справи, але це спонукає занедбати молитву, можемо почати думати, що «все залежить від мене, дійшовши до втрати довіри до Бога». Це є «очевидною ознакою» діяння злого духа.
«Паролі» нашого серця
Папа нагадав, що спосіб діяння ворога нашої душі є підступним і прихованим: він починає з того що лежить нам на серці, а потім приваблює до себе. «З цього випливає важливість цього терпеливого та незамінного аналізу джерела та правди про свої думки; це запрошення черпати з досвіду, з того, що нам трапляється, щоби не повторювати постійно ті самі помилки», – сказав Наступник святого Петра, підкреслюючи, що чим більше пізнаємо себе самих, то помічатимемо дедалі частіше, «звідки входить лихий дух, його “паролі” та вхідні двері до нашого серця», адже йдеться про «найчутливіші для нас точки».
Що є доброго тут і тепер
За словами Святішого Отця, різних прикладів можна навести чимало, якщо замислитися над нашими днями. Й це вказує на важливість «щоденного іспиту сумління», який є «цінним зусиллям». Помічати те, що діється в моєму серці, дуже важливо, щоби розпізнавати «як Божа благодать діє у нас, допомагаючи зростати в свободі та усвідомленні».
«Справжня духовна втіха є своєрідним підтвердженням того факту, що ми сповняємо те, чого Бог від нас хоче, що ходимо Його дорогами, тобто, дорогами життя, радості та миру», – підсумував Папа, вказуючи на те, що під час розпізнавання йдеться не тільки про добро в загальному чи про найбільш можливе добро, але також про те, «що є добрим для мене тут і тепер». І в цьому потрібно зростати, обмежуючи інші пропозиції, «привабливі, але нереальні», щоби не піддатися обманові у пошуках справжнього добра.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1570982993346891
о. Петро Фостик
