Далі говоримо про чесноти в світлі спадщини святого Томи Аквінського. У 61-му питанні «Summa Theologiae» він пояснює, чому серед безлічі чеснот християнська традиція виділяє саме чотири головні – розсудливість, справедливість, поміркованість і мужність.
У попередніх випусках ми говорили про інтелектуальні й моральні чесноти, про розсудливість і про правильне прагнення добра. Проте якщо чеснот багато, чому християнська традиція особливо виділяє саме чотири –розсудливість, справедливість, поміркованість і мужність? І чому саме вони отримали назву «кардинальних», тобто головних? Саме це розглядає святий Тома Аквінський у 61-му питанні Summa Theologiae. Він запитує, чи правильно називати певні чесноти кардинальними, чому їх саме чотири, чому саме ці чесноти є головними і як вони відрізняються одна від одної.
Чому деякі чесноти називаються головними?
Перше питання Томи звучить так: чи взагалі правильно називати моральні чесноти кардинальними або головними? Можна заперечити: якщо всі вони є чеснотами, чому одні повинні бути головнішими за інші? До того ж богословські чесноти віра, надія і любов спрямовані безпосередньо до Бога як остаточної мети людини. Хіба саме вони не повинні називатися головними? А інтелектуальні чесноти вдосконалюють розум, тобто те, що є власне людським. Чому ж першість віддається моральним чеснотам?
Тома відповідає, виходячи зі свого визначення чесноти. У повному значенні людська чеснота забезпечує правильність прагнення, завдяки чому людина справді чинить добро і саме моральні чесноти мають цю властивість. Серед інтелектуальних особливе місце займає розсудливість, оскільки вона також безпосередньо пов’язана з правильною моральною дією.
Чому саме чотири чесноти?
До числа чотири Тома приходить двома різними шляхами. Перший – через сам принцип моральної чесноти. Її основою є добро, визначене розумом. Передусім добро може міститися в самому акті практичного розуму. Тут маємо першу головну чесноту – розсудливість, яка допомагає правильно визначити, що слід робити. Далі розум встановлює порядок у наших діях. Правильність і належність вчинку, особливо щодо іншої людини, належить до справедливості. Нарешті, розум повинен упорядковувати пристрасті, але вони можуть суперечити йому тому, що іноді пристрасть штовхає нас до того, що суперечить розумові, і тоді необхідна поміркованість. Страх небезпеки, труднощів або страждання може змусити людину відступити від добра. Тоді потрібна мужність, яка зміцнює людину, щоб вона не відступила від того, що визначає розум.
Проте Тома пропонує ще один шлях і знову приходить до числа чотири, спираючись на аналіз основних сил людської душі, які потребують морального вдосконалення. Якщо подивитися на сили людини, які вдосконалює чеснота, розсудливість належить до практичного розуму, справедливість удосконалює волю, поміркованість – пожадливу силу, пов’язану з прагненням чуттєвих задоволень, мужність – силу, яка вступає в дію перед труднощами, небезпекою і страхом.
Таким чином, Тома доходить до тієї самої четвірки чеснот двічі через способи, якими розум установлює порядок добра, і через сили людської душі, які потребують удосконалення.
Прообраз чесноти в Богові
Святий Тома, посилаючись на святого Августина, пояснює, що для народження чесноти душа повинна мати те, за чим вона слідує. Цим остаточним взірцем є Бог, бо наслідуючи Його, людина живе правильно. Тому прообраз людської чесноти повинен існувати в Богові так само, як у Ньому відвічно існують прообрази всього створеного.
У цьому сенсі Тома говорить про взірцеві чесноти, які первісно існують у Богові як у своєму найвищому взірці. Звичайно, їх не можна приписувати Богові у тому самому значенні, що й людині. У Бозі Божественний Розум відповідає тому, що в людині називаємо розсудливістю. Поміркованості відповідає цілковита спрямованість Бога до Самого Себе, подібно до того, як у людині поміркованість узгоджує її прагнення з розумом. Божа мужність виявляється в Його незмінності, а Божа справедливість у тому, що в усіх Своїх ділах Він здійснює вічний закон. Тому кардинальні чесноти для Томи мають не лише моральний, але й глибший богословський вимір. У людині вони є шляхом упорядкування життя відповідно до добра, тоді як їхній найвищий прообраз міститься в самому Богові.
Чесноти для життя з іншими
В останній частині Тома відкриває ще одну важливу перспективу, яка випливає з його розуміння людської природи. Людина, нагадує він, за своєю природою є соціальною істотою, тобто такою, що не може досягати свого блага ізольовано, поза спільнотою з іншими. Саме тому чотири кардинальні чесноти не обмежуються лише внутрішнім удосконаленням особи, але мають виразний соціальний вимір, завдяки їм людина правильно впорядковує свої дії у стосунках з іншими людьми та в спільному житті.
Розсудливість допомагає приймати правильні рішення у конкретних обставинах, враховуючи не лише власне благо, але й благо інших. Справедливість визначає належне ставлення до ближнього, даючи кожному те, що йому належить, і впорядковуючи людські взаємини відповідно до розумного порядку. Поміркованість стримує надмірні бажання, щоб особисті схильності не порушували гармонії спільного життя і не шкодили іншим. Мужність же підтримує людину у вірності добру навіть тоді, коли це пов’язано з труднощами, ризиком або зовнішнім тиском.
Чеснота, таким чином, у Томи завжди має суспільний вимір, оскільки формує людину як доброго учасника спільноти у сім’ї, у громаді та у ширшому суспільному житті.
Отже, підсумовуючи чому ж кардинальних чеснот саме чотири? Відповідь святого Томи випливає із самої структури людської дії.
* – Людині потрібно правильно судити — для цього необхідна розсудливість.
* – Потрібно встановлювати належний порядок у відносинах з іншими — для цього потрібна справедливість.
* – Потрібно стримувати пристрасті, які штовхають за межі розумної міри, — для цього потрібна поміркованість.
* – І потрібно залишатися стійким тоді, коли страх і труднощі відвертають від добра, — для цього потрібна мужність.
Саме тому ці чесноти є кардинальними, бо вони виражають фундаментальні способи, якими порядок розуму входить у людське моральне життя.
Тут особливо видно цілісність бачення святого Томи. Морально зрілій людині недостатньо лише добре розуміти. Недостатньо лише стримувати себе або демонструвати силу. Добре життя потребує гармонії: розуму, який правильно розпізнає; волі, яка віддає іншому належне; прагнень, що зберігають міру; і мужності, яка не дозволяє відступити від добра перед труднощами. Саме на цих чотирьох опорах, за святим Томою Аквінським, будується структура морально доброго людського життя.
Олена Комісаренко
Чому саме чотири? Кардинальні чесноти за святим Томою Аквінським – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-08/oikonomia-133-chomu-chotyry-kardynalni-chesnoty.html
Українська передача 19.08.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/08/ukrainian-programme-19-08-2026.html
ЧОМУ САМЕ ЧОТИРИ? КАРДИНАЛЬНІ ЧЕСНОТИ У ВЧЕНІ СВЯТОГО ТОМИ АКВІНСЬКОГО – НА ОСНОВІ ОДНОГО З НАЙВІДОМІШИХ ТРАКТАТІВ – SUMMA THEOLOGICA. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=2dzJvbwtWlY
о. Петро Фостик
