У цьому випуску, приготованому до свята Вознесіння Господнього, звертаємося до 57-го питання Summa Theologiae, в якому святий Тома Аквінський послідовно розглядає Вознесіння Христа: чи було воно доречним, за якою природою Христос вознісся, чи зробив це власною силою і яким є спасенний плід цього таїнства.
У богослов’ї святого Томи Аквінського Вознесіння Христове не є лише завершальною сценою після Воскресіння. Воно має внутрішню доречність, власний порядок і спасенне значення. Саме тому в 57-му питанні Summa Theologiae він ставить низку точних запитань: чи було доречним, щоб Христос вознісся? Чи належало Йому це як Богові чи як людині? Чи вознісся Він власною силою? І нарешті, як саме Його Вознесіння стає причиною нашого спасіння?
Чому Христові належало вознестися
Перша відповідь Томи дуже виразна: Христові належало вознестися на небо. Причина цього полягає в належності місця до стану того, хто в ньому перебуває. Через Воскресіння Христос увійшов у безсмертне і нетлінне життя. Земний світ, каже Тома, є місцем народження і тління, тоді як небо є місцем нетління. Саме тому після Воскресіння не було доречним, щоб Христос залишався на землі, натомість було доречним, щоб Він вознісся на небо.
Тома одразу уточнює, що це не означає, що Христос через Вознесіння здобув якусь нову сутнісну славу, якої раніше не мав. Ні в душі, ні в тілі Його слава не збільшилася по суті. Але Вознесіння відповідало славі з огляду на доречність місця. Ця доречність сама належала до повноти прославлення. Інакше кажучи, Його прославленому стану відповідало перебування в небесному місці.
Тома також розглядає заперечення, ніби Христові було б корисніше залишитися видимо присутнім серед учнів. Відповідь тут особливо чітка: хоча тілесна присутність Христа була віднята від вірних через Вознесіння, Його божество не перестало бути з ними. Більше того, саме відхід тілесної присутності, за Томою, був для нас кориснішим, ніж її тривале збереження.
Чому? По-перше, Вознесіння зміцнює віру, бо віра стосується невидимого. По-друге, воно підносить надію, бо Христос, поставивши на небі прийняту Ним людську природу, відкрив нам шлях туди, де є Він. По-третє, Воно спрямовує любов до небесного: «Шукайте того, що вгорі». А ще готує дар Святого Духа, бо, як каже Господь, «ліпше для вас, щоб Я пішов».
Нарешті, Тома пояснює, чому Вознесіння не відбулося відразу після Воскресіння. Христос затримався на сорок днів, щоби багатьма доказами утвердити правду Свого Воскресіння. Отже, відкладення Вознесіння не суперечило Його прославленому станові, а служило укріпленню віри учнів.
За якою природою Христос вознісся
Друге питання стосується самої форми: чи Христос вознісся як Бог, чи як людина? Тома тут проводить дуже тонке розрізнення. Вислів «за природою» може означати або стан того, хто возноситься, або причину Вознесіння.
Якщо йдеться про стан того, хто возноситься, тоді Вознесіння не належить Христові за Його божественною природою. Божа природа є незмінна, не обмежена місцем і не може зазнавати місцевого руху. Немає нічого вищого від Божества, куди Бог міг би піднестися. Отже, в цьому сенсі Христос вознісся як людина, а не як Бог.
Але якщо мати на увазі причину Вознесіння, тоді треба сказати, що Христос вознісся силою Свого Божества, а не силою людської природи як такої. У цьому сенсі можна сказати, що Він вознісся як Бог. Сам Тома, посилаючись на святого Августина, підкреслює: Син Чоловічий висів на хресті через те, що належало до нашого стану, але вознісся власною силою.
Тут також з’являється важливе уточнення про Христове «зішестя». Той самий, хто зійшов, є той самий, хто вознісся. Проте зішестя від неба слід розуміти не як місцевий рух Божества, а як самопониження Сина, Який, не покидаючи неба, прийняв людську природу. Інша ж форма зішестя, до «нижчих частин землі», вже стосується місцевого руху і належить Його людській природі.
Чи вознісся Христос власною силою
На третє питання Тома відповідає так само ясно: Христос вознісся власною силою. Тут треба розрізняти: у Христі є дві природи, а отже, можна говорити і про двояку силу. Очевидно, що не йдеться про природну силу людського тіла, бо земне тіло само собою не підноситься вгору. Однак у прославленому Христовому людстві є інша сила, сила слави, завдяки якій тіло цілковито підлегле прославленій душі.
Тома, посилаючись на святого Августина, говорить, що прославлене тіло буде настільки підлеглим прославленому духові, що куди дух захоче, туди тіло буде негайно слідувати. Саме тому Христове тіло могло вознестися силою Його прославленої душі. Проте першим джерелом цього Вознесіння все ж є Божа сила, бо сама душа блаженна через участь у Богові. Отже, Христос вознісся власною силою насамперед як Бог, а також силою Своєї прославленої душі.
Яким є спасенний плід Вознесіння
Нарешті, святий Тома розглядає Вознесіння як причину нашого спасіння. Тут він розрізняє два виміри: те, що Вознесіння чинить у нас, і те, що Христос чинить для нас, вознісшись.
У нас Вознесіння чинить чотири речі. Воно підносить душу до Христа, зміцнює віру, укріплює надію, розпалює любов і збільшує благоговіння. Ми вже не знаємо Христа тільки «по плоті», як земну людину, а визнаємо в Ньому Господа неба.
Для нас же Христос через Вознесіння робить три великі речі. По-перше, Він готує нам місце і відкриває шлях, яким мають йти учасники за Главою. По-друге, Він входить на небо, щоб заступатися за нас являючи Отцеві людську природу, яку прийняв. По-третє, Він, утвердившись у небесній славі, посилає дари людям, тобто наповнює Свою Церкву дарами благодаті. Тому Вознесіння, за Томою, є причиною нашого спасіння не як заслуга, а як дієва причина. Страсті Христові усувають перешкоду гріха і відчиняють шлях. Вознесіння ж безпосередньо починає в Христі те входження в небо, до якого мають бути приєднані і Його учасники.
Отже, в 57-му питанні Summa Theologiae Вознесіння постає не як віддалення Христа, а як завершення Його прославлення і початок нашого піднесення. Христові належало вознестися, бо прославленому й нетлінному життю відповідає небесне місце. Він вознісся як людина, але власною силою Свого Божества; понад усі небеса і понад духовні створіння, через гідність Свого прославленого тіла, особово з’єднаного з Богом. Для нас Його Вознесіння є не втратою, а великою користю бо воно підносить віру, надію і любов, відкриває шлях на небо, робить Христа нашим заступником і джерелом небесних дарів.
Олена Комісаренко
Вознесіння Ісуса: чому, за святим Томою Аквінським, Йому належало вознестися – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-05/oikonomia-123-toma-aquinat-i-voznesinnya.html
У цьому випуску, приготованому до свята Вознесіння Господнього, Олена Комісаренко представляє 57-му питання з „Summa Theologiae” святого Томи Аквінського, в якому той послідовно розглядає Вознесіння Христа: чи було воно доречним, за якою природою Христос вознісся, чи зробив це власною силою і яким є спасенний плід цього таїнства.
Ойкономія (123) Тома Аквінський про значення та плоди Вознесіння – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/besidy-pro-socialnu-doktrynu-cerkvy/2026/05/oikonomia-123-toma-aquinat-i-voznesinnya.html
Українська передача 13.05.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/05/ukrainian-programme-13-05-2026.html
ВОЗНЕСІННЯ ІСУСА – ЧОМУ, ЗА СВЯТИМ ТОМОЮ АКВІНСЬКИМ, ЙОМУ НАЛЕЖАЛО ВОЗНЕСТИСЯ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=hXzGS7einUw
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02q1yEWMjV4dBf7rjy6XSXxRnoNzEDKSCPYcmLoMufnstBu6A3fqjUCBanfVJGZxtul
о. Петро Фостик
