У новому випуску рубрики «Ойкономія. Християнський погляд на суспільне життя» поглянемо на те, як штучний інтелект змінює погляд на соціальне вчення католицької Церкви. Енцикліка Папи Лева XIV «Magnifica Humanitas» не просто реагує на виклики цифрової цивілізації, а адаптує християнські принципи – від людської гідності до універсального призначення благ – до епохи великих даних, алгоритмів та ШІ.
Олена Комісаренко
У цьому випуску нашої рубрики продовжимо розмову про штучний інтелект, але цього разу зосередимося не так на самій технології, як на тому, як вона допомагає глибше побачити та застосувати соціальну доктрину Церкви. Йтиметься про те, як енцикліка Папи Лева XIV «Magnifica Humanitas» не просто застосовує вже відомі принципи до нової проблеми, а пропонує нове бачення самої соціальної доктрини в умовах цифрової цивілізації.
Переосмислення соціальної доктрини Церкви
Одне з найважливіших тверджень «Magnifica Humanitas» полягає в тому, що соціальна доктрина Церкви представлена не як чіткий набір правил, які потрібно механічно застосувати до нових обставин. Папа Лев XIV говорить про неї як про процес спільного переосмислення, що народжується із зустрічі вічної істини Євангелія з конкретними питаннями історії.
Соціальна доктрина не втрачає своєї неперервності. Вона залишається вірною основним принципам: гідності особи, спільному благу, універсальному призначенню благ, субсидіарності, солідарності та іншим. Проте в «Magnifica Humanitas» ці принципи стають інструментами духовного, соціального і політичного переосмислення. Іншими словами, Церква не приходить до цифрового світу лише з готовою відповіддю. Вона приходить із глибоким баченням людини і запрошенням разом запитати: що в цій новій реальності служить гідності, а що її руйнує? Що веде до братерства, а що до нових форм панування?
«Magnifica Humanitas» свідомо перегукується з «Rerum Novarum» Лева XIII, яка стала відповіддю Церкви на промислову революцію, коли соціальне питання стосувалося насамперед праці, капіталу, умов робітників і справедливої зарплати. Сьогодні нові речі мають іншу форму, таку як дані, алгоритми, платформи, автоматизація, штучний інтелект, цифрова влада. Енцикліка показує, що штучний інтелект стає соціальним середовищем, у якому люди працюють, навчаються, спілкуються, приймають рішення і навіть формують уявлення про себе. Саме тому соціальна доктрина має розглядати не тільки економічні відносини у класичному сенсі, але й цифрові умови життя. Це розширює саме поле соціальної доктрини. Якщо раніше йшлося переважно про фабрики, землю, зарплату, власність і працю, то сьогодні до цього додаються обчислювальні ресурси, доступ до даних, платформи і контроль над інформаційними потоками.
Гідність людини проти цифрового функціоналізму
Перший принцип соціальної доктрини, гідність людської особи, в «Magnifica Humanitas» отримує особливо гостре звучання. У цифровій культурі людина легко може бути зведена до функції та продуктивності. Енцикліка застерігає від такого функціонального погляду тому, що людська гідність є первинною, бо вона створена на образ Божий. Це означає, що жоден алгоритм не може стати остаточним мірилом людської цінності. У цьому сенсі «Magnifica Humanitas» поглиблює соціальну доктрину: вона показує, що захист гідності сьогодні означає також захист людини від редукції до даних, профілю чи економічної корисності.
Універсальне призначення благ: від землі до даних
Одним із найважливіших моментів енцикліки є нове прочитання принципу універсального призначення благ. Традиційно цей принцип нагадує, що Бог створив земні блага для всіх людей, і що право приватної власності не є абсолютним, бо воно має соціальну функцію. «Magnifica Humanitas» робить розширення: сьогодні до благ, призначених для всіх, потрібно віднести не тільки землю, воду, природні ресурси чи матеріальні речі, але також нематеріальні й культурні блага. У цифрову епоху це включає дані, алгоритми, технологічну інфраструктуру, доступність освіти і цифрову грамотність загалом. Це суттєво оновлює соціальну доктрину. Якщо дані створюються завдяки участі мільйонів людей, та якщо штучний інтелект навчається на плодах людської творчості й суспільного життя, тоді не можна трактувати ці ресурси лише як приватну власність кількох корпорацій. Потрібні такі форми управління, які визнають їхній суспільний вимір і захищають доступ до них для спільного блага.
Субсидіарність як участь
У класичному розумінні субсидіарність означає, що вищі рівні влади не повинні поглинати відповідальність нижчих, таких як родини, місцеві громади, асоціації, парафії і громадянське суспільство. «Magnifica Humanitas» переносить цей принцип у сферу цифрової влади. У час штучного інтелекту рішення часто ухвалюються далеко від тих, кого вони стосуються, алгоритми можуть впливати на доступ до роботи, освіти, медицини, інформації чи соціальних послуг. Відповідно, якщо ці рішення непрозорі, люди і спільноти стають пасивними об’єктами системи. Енцикліка пропонує бачити субсидіарність як право спільнот брати участь у формуванні цифрового середовища від самого початку: у постановці питань, розробці правил, перевірці алгоритмів, у доступі до пояснення і можливості оскарження.
Солідарність із невидимими працівниками цифрового світу
Ще один внесок «Magnifica Humanitas» – це розширення нашого розуміння солідарності. Штучний інтелект часто подається як майже безтілесна технологія, що існує «в хмарі», але за цією хмарою стоять конкретні люди: ті, хто маркує дані, модерує травматичний контент, працює в логістиці чи обслуговує інфраструктуру. Соціальна доктрина Церкви не дозволяє забути цих людей. Якщо технологія виглядає чистою і блискучою лише тому, що чужа праця, страждання або експлуатація стали невидимими, тоді йдеться не про справжній прогрес. Солідарність вимагає побачити всю людську ціну цифрового розвитку. «Magnifica Humanitas» допомагає говорити про штучний інтелект не тільки мовою інновацій, але й мовою справедливості щодо тих, хто перебуває в тіні технологічного успіху.
Сильним образом енцикліки є заклик «роззброїти» штучний інтелект. Йдеться про те, щоб звільнити технологію від логіки панування, монополії, контролю і війни. Папа Лев XIV показує, що технічна сила сама по собі не дає права керувати людиною. Це ще одне оновлення соціальної доктрини, яка говорить не тільки про регулювання, але й про духовну орієнтацію технологічної цивілізації.
Отже, «Magnifica Humanitas» не просто додає штучний інтелект до списку тем соціальної доктрини Церкви. Вона поглиблює саме розуміння соціальної доктрини. Вона показує її як живу традицію розпізнання, здатну читати знаки часу, слухати науку і людський досвід, але водночас зберігати незмінний центр – гідність особи, створеної на Божий образ. У цій енцикліці соціальна доктрина постає як мова для цифрової доби. Таким чином, «Magnifica Humanitas» показує, що справжній прогрес вимірюється не потужністю машин, а тим, чи стає суспільство більш людяним, справедливим і братерським. Саме це є головним критерієм соціальної доктрини Церкви в епоху штучного інтелекту.
«Magnifica Humanitas»: нове бачення соціальної доктрини Церкви в епоху ШІ – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-07/oikonomia-128-mh-i-novyj-poglyad-na-sotsialnu-doktrynu-tserkvy.html
Українська передача 08.07.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/07/ukrainian-programme-08-07-2026.html
Папське послання учасникам «AI For Good Global Summit 2026»: служити людству – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-07/papske-poslannya-na-ai-global-fo-good-summit-2026.html
Святий Престол: управління ШІ – не перешкода поступу, а пошук спільного блага – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-07/svyatyj-prestol-u-dialozi-pro-upravlinnya-shtuchnym-intelektom.html
НОВЕ БАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДОКТРИНИ ЦЕРКВИ В ЕПОХУ ШІ – «MAGNIFICA HUMANITAS» – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=29Q_rfOuuNI
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02iLCGd9SqC3KRHeM5ftyWZZNH9mwERbX7Upv1wQhBy49jGLqj8LmNAQi9uxbBBZBhl
о. Петро Фостик
