У Кіншасі, в самому серці Демократичної Республіки Конго, черниці, що належать до Товариства Святого Серця Ісусового виконують надзвичайно важливу місію: повертати гідність людям, хворим на ВІЛ/СНІД. Ця хвороба залишається надзвичайно болючою реальністю, яка глибоко вражає життя багатьох людей – як у родинах, так і в колі друзів.
У цьому світі, благословенному й водночас пораненому, деякі люди страждають від вірусу імунодефіциту в мовчанні, обтяжені внутрішнім стражданням, страхом неприйняття, соромом за свій стан і тягарем чужих осуджень. Діагноз «ВІЛ» залишається подвійним випробуванням: фізичним болем і стигматизацією. Тому багато людей воліють мовчати, приховувати свій стан, боячись, що їх відштовхнуть рідні чи суспільство. Черниці, що належать до Товариства Святого Серця Ісусового, завдяки медичній підтримці та духовному супроводу через спільноту «Подруги Софії», перетворюють відчай на новий початок. Ця спільнота офіційно була започаткована у 2019 році. Під опікою святої Марії Магдалини Софії Барат, хворих з гідністю називають «Подругами Софії» у справжній духовній родині, вільній від стигматизації.
Підтримувати цінність людини
Натхненні харизмою Товариства Пресвятого Серця Ісусового, символу милосердної Божої любові, сестри приймають людей, які страждають від цієї хвороби не осуджуючи їх. Завдяки простим щоденним жестам та уважному вислуховуванню вони допомагають їм зрозуміти, що хвороба не визначає цінність людини. Ця допомога черниць Товариства Пресвятого Серця Ісусового полягає у збереженні людської гідності у боротьбі з хворобою, надаючи моральну та матеріальну підтримку як дорослим, так і дітям, які ще не усвідомлюють свого стану. Якщо людина не приймає свого становища, життя в таких умовах іноді спричиняє психологічні проблеми.
Всебічний супровід хворих
Сестра Марі-Паскалін, як безпосередньо відповідальна особа, уважно вислуховує, щоб зміцнити самооцінку та стійкість у боротьбі з цією хворобою. Отож, крім духовного, морального та психологічного супроводу, хворим надають матеріальну допомогу яка дозволяє їм підтримувати себе у формі та не страждати від голоду під час лікування.
Серед «Подруг Софії» пані Нушка, якій зараз 35 років, і яка погодилася розповісти свою історію. Вона народилася ініфікованою «ВІЛ», заразившись вірусом від матері, яка померла через кілька років після її народження. Вона є другою з трьох дітей, – усі вони хворіли й росли, не усвідомлюючи свого стану. «Ми не знали про наше становище. У районі люди говорили: це діти, чия мама померла від ВІЛ/СНІДу», – згадує вона. Наймолодший у родині, на жаль, не вижив. Неприйняття з боку родини та суспільства залишило в ній глибокі рани. Залишена сама на себе, Нушка пережила період великого страждання, припинила лікування та занурилася в депресію. «Я більше не хотіла жити», — зізналася вона. Як і багато інших, вона сприймала свій статус як ганьбу, тягар, який неможливо перенести. Ця реальність є спільною для багатьох людей, які живуть з «ВІЛ».
Віднайдення надії
Зустріч Нушки з сестрою Мері-Паскалін Екосоні стала вирішальним моментом у її житті. Пані Нушка, яку прийняли з повагою та доброзичливістю, вислухали, не засуджуючи й не звинувачуючи, поступово віднайшла надію. «Ця зустріч стала промінцем надії. Я відновила сили й вирішила жити», – свідчить вона. Завдяки цій підтримці вона відкрила для себе обличчя Церкви, яка піклується, підбадьорює та відновлює. Шлях до одужання був нелегким. Пані Нушка зізнається, що переживала моменти гніву та бунту: «Я дійшла до того, що засуджувала Бога і, насамперед, свою матір, коли зрозуміла, як відбувається передача вірусу. Адже вона мала б нас захистити», – заявила вона. Сьогодні вона є матір’ю трьохрічного хлопчика, який є ВІЛ-негативним завдяки суворому медичному контролю. Незважаючи на те, що батько її сина відмовився від нього і пішов, вона продовжує свій шлях з мужністю та гідністю. Тепер Нушка займається просвітницькою роботою, закликаючи людей регулярно приймати ліки та відповідально ставитися до міжособистісних стосунків, щоб захистити своє життя та життя інших. Вона стала голосом тих, хто не має голосу, і вдячна тим, хто повернув їй надію. Вона зрозуміла, що Серце Ісуса приймає всіх, і що іноді нам бракує лише мужності повернутися до цього серця. Зі слів Нушки випливає, що жодна людина не визначається своєю хворобою. У цьому благословенному й водночас пораненому світі любов, що втілюється на практиці, беззастережна відкритість та співчуття перетворюють рани на шляхи надії.
с. Емілія Вадич, СНДМ / Sr. Dorothée Sindani, RSCJ – Ватикан
Черниці в Конго повертають гідність ініфікованим на ВІЛ/СНІД – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-05/chernyci-v-kongo-povertajut-hidnist-inifikovanym-na-snid.html
Українська передача 05.05.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/05/ukrainian-programme-05-05-2026.html
ЧЕРНИЦІ ТОВАРИСТВА СВЯТОГО СЕРЦЯ ІСУСОВОГО ПОВЕРТАЮТЬ ГІДНІСТЬ ІНІФІКОВАНИМ НА ВІЛ/СНІД – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=1lRgbHXFchI
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid0H7BVVMKsTgSeaHRF5CkYSoUN1PiB9qjFES4fDsvopzGQVBft5yWxtxaTtY7QcQp7l
о. Петро Фостик
