Ойкономія. Християнський погляд на суспільне життя.
Рубрику готує Олена Комісаренко.
У цьому випуску нашої рубрики ми розпочинаємо нову коротку серію, присвячену чеснотам у вчені святого Томи Аквінського.
Його роздуми про чесноти вже понад сім століть залишаються основою католицької моральної теології.
Вони можуть стати компасом і для сучасної людини, яка прагне сформувати власний характер, здатний до добра навіть у складних обставинах.
Матеріал цього випуску підготовлено на основі Summa Theologica святого Томи Аквінського
Питання 55 про сутність чесноти.
Чи достатньо зробити одну справу, щоб називатися чеснотливою людиною? Якщо людина одного разу виявила мужність або щедрість, чи означається, що вона вже володіє чеснотою? На перший погляд відповідь здається очевидною. Звичайно, так.
Адже саме вчинки показують, ким ми є. Саме з таких, на перший погляд, очевидних тверджень святий Тома Аквінський починає свої роздуми у Summa Theologica. Він не пропонує готових відповідей. Він ставить питання.
А ще цікавіше, спочатку наводить аргументи проти власної майбутньої відповіді. Таким чином він вчить не лише богослов’я, а й мистецтво мислити. Перше питання, яке ставить Аквінський, звучить несподівано.
Чи є чеснота звичкою? Можна заперечити – ні. Адже чеснота проявляється у конкретних вчинках. Ми називаємо милосердною людиною, яка допомогла ближньому.
Мужньою – ту, що не злякалася небезпеки. Справедливою – ту, що вчинила правильно. То, можливо, чеснота – це просто добра дія? До того ж, як зауважує сам Тома, якщо чеснота є лише звичкою, то виходило б, що людина залишається чеснотливою навіть у вісні, коли нічого не робить.
Це теж здається дивним. Після того, як було зазначено усі актуальні на той час заперечення, Тома переходить до свого відомого «відповідаю». Він починає не з моралі, а з людської природи.
На відміну від тварин, які керуються природними інстинктами, людина має розум і свободу. Вона не запрограмована на один спосіб дії. Перед нею щоразу відкривається багато можливостей.
Саме тому людина потребує того, що Аквінський називає «хабітус» – стійкого внутрішнього устрою душі, який схиляє її до добра. Чеснота – це не окремий учинок, а сформована здатність щоразу знову обирати добро. Але чому саме така здатність є чеснотою? Тома Аквінський вводить ще одну важливу думку.
Кожна річ, створена Богом, має певну мету і досягає своєї досконалості тоді, коли виконує те, для чого існує. Добрий ніж добре ріже, добре дерево приносить плоди, а добре око ясно бачить. Так само й людина має власне покликання.
Бог наділив її розумом і свободу невипадково. Вони призначені для того, щоб пізнавати істину і добровільно обирати добро. Саме тому чеснота є не зовнішнім моральним правилом, а вдосконаленням тих сил, які Бог вклав у людську природу.
Вона не додає людині чогось нового, допомагає їй стати тим, ким вона покликана бути. Але якщо це звичка, навіщо тоді діяти? Це природне наступне питання. Хіба звичка сама по собі достатня? А Аквінський відповідає ні.
Справжня чеснота завжди переходить у дію. Вона існує саме для того, щоб людина добре діяла. Подібно до того, як добре налаштований музичний інструмент, створений для того, щоб звучати, так і чеснота існує для добрих вчинків.
Тому недостатньо просто мати добрі наміри. Чеснота поступово формує людину так, що добро стає її природнім способом життя. Тут важливо зрозуміти ще одну особливість думки Аквінського.
Він ніколи не протиставляє свободу і звичку. У сучасному світі звичка часто сприймається як щось автоматичне, майже несвідоме. Проте для Аквінського чеснота не скасує свободу, а навпаки, робить її зрілішою.
Людина, яка виробила чесноту справедливості, не перестає бути вільною. Вона просто дедалі легше обирає правильне. Так само музикант після багатьох років навчання не втрачає свободи, коли сідає за інструмент.
Саме завдяки вправам він отримує можливість творити легко і красиво. Так і чеснота робить добро не випадковим винятком, а природним способом життя. Чи може чеснота служити злу? Це питання ще несподіваніше, адже ми часто говоримо про сильного злочинця, талановитого шахрая або людину, яка надзвичайно вправно маніпулює іншими.
Це особливо цікаво, адже навіть сьогодні ми захоплюємося здібностями людей, не замислюючись над тим, для чого вони їх використовують. Ми можемо назвати когось близкучим стратегом, талановитим керівником або геніальним програмістом. Але чи наближають ці здібності людину до добра? Для Томи чеснота оцінюється не лише за результатом, а й за тим, чи допомагає вона людині досягти її справжньої мeти.
Якщо талант служить несправедливості, він залишається талантом, але перестає бути чеснотою. Чи можна назвати це чеснотою? Для Аквінського відповідь категорична ні. Будь-яка справжня чеснота не лише робить діяльність ефективною, вона робить добру саму людину.
Якщо певна здатність допомагає чинити зло, вона може бути силою, талантом або навичкою, але вже не є чеснотою, бо чеснота завжди спрямована до добра. Можливо, саме сьогодні думка Томи Аквінського звучить особливо сучасно. Ми живемо в світі, де багато говорять про компетентності, ефективність, продуктивність і розвиток навичок, але значно рідше ставимо інше питання.
Якою людиною я стаю? Для Томи моральне життя полягає не лише у виборі правильного рішення в конкретний момент. Воно полягає у формуванні характеру, який дедалі легше впізнає добро і дедалі вільніше його обирає. Це лише перше питання з багатьох, які ставить Тома Аквінський, але вже тут стає зрозумілим його метод.
Він не нав’язує істину. Він запрошує читача шукати її разом з ним, проходячи шлях від сумніву до відповіді. Можливо, саме тому сума теологія святого Томи Аквінського залишається актуальною вже понад сім століть.
Вона не лише дає відповіді, а й виховує особливу культуру мислення. Не поспішати з висновками, уважно вислухати заперечення, зрозуміти аргументи іншої сторони і лише тоді шукати істину. У час, коли ми дедалі частіше отримаємо готові відповіді від соціальних мереж до штучного інтелекту, такий спосіб мислення набуває особливої цінності.
Сьогодні ми розглянули, що чеснота – це не окремий добрий вчинок, а стійкий внутрішній стан, який допомагає людині вільно і послідовно обирати добро. Проте це відкриває нове запитання. Якщо чеснота є внутрішньою якістю людини, то де саме вона народжується та перебуває? Чи належить вона розуму чи волі? А може і нашим почуттям? Саме ці питання святий Тома Аквінський поставить у наступному питанні Summa Theologica.
На перший погляд могло б здатися, що чеснота міститься просто в душі. Адже чеснота – це те, завдяки чому ми живемо правильно, аж живемо ми завдяки душі. Отже, чи не повинна чеснота належати самій її сутності? Однак святий Тома уточнює, що слово «жити» може мати два значення.
Воно може означати само існування живої істоти, і тоді життя справді походить від сутності душі. Але «жити» може означати також діяти, мислити, бажати, обирати, любити, долати страх або стримувати бажання. У цьому значенні людина живе правильно через конкретні дії, про що ми поговоримо більш детально у нашому наступному випуску.
Українська передача 29.07.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/07/ukrainian-programme-29-07-2026.html
ЧЕСНОТИ У ВЧЕНІ СВЯТОГО ТОМИ АКВІНСЬКОГО НА ОСНОВІ ОДНОГО З НАЙВІДОМІШИХ ТРАКТАТІВ – SUMMA THEOLOGICA. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=WK6FdGNKhro
Святий Тома Аквінський – Джерелo: https://dominic.ua/svyatyj-toma-akvinskyj/
Сума теології – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Джерелo: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97 .
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02PMG8VaS3ASFdn1Qru2ivHq4fQoeEsgdtmbraq7MwmkcNcug1s47FYq4QE7VG76Cml
о. Петро Фостик
