Батько святої Тетяни був високим царським урядником в Римі, й водночас таємним християнином. Тетяна пожертвувала своє дівицтво Богу і цілковито віддала себе молитві й добрим ділам. А що життя її було для всіх прикладом благочестя і чесноти, то поставлено її диякони- сою. У житії святого Григорія Ниського ми вже говорили про дияконис та їх обов’язки. Свята Тетяна віддалася усім серцем виконанню покладених на неї обов’язків, а життя її стало ще світліше, ще більше гідне того, щоб бути взірцем. У кожній справі вона старалася про те, щоб зростала слава Божа, а жінок, яких навчала правд віри, застерігала від гріха як найбільшого зла. І Бог нагородив чесноту дівиці, бо удостоїв її ласки прийняти смерть за Христову віру.
За правління неповнолітнього імператора Олександра Севера його урядники почали переслідувати християн, у Римі мучитель Улпіян велів привести до себе Тетяну. І тут, на суді, у стражданнях святої дівиці Бог показав свою велику силу. Дві поганські святині Аполона і Діяни завалилися, коли кати хотіли завести туди святу мученицю. Одні мучителі її впали трупом, а інші навернулися, прийняли Христову віру і за це загинули від меча. Свята Тетяна без скарг зносила всі муки; кати били її, викололи їй очі, та Бог уздоровив святу дівицю. Різали її тіло бритвами, а замість крови (як свідчить благочестиве передання) з ран потекло молоко. Роздирали її тіло залізними гаками, кинули її левам, а ті не тільки не накинулися на неї, а як пси лизали їй ноги. А вогонь навіть не торкнувся її одежі. Врешті-решт святу Тетяну та її батька стяли мечем. Сталося це близько 225 р.
Тропар:
Агнцю пречистому і пастирю слідуючи, агнице словесна Татіано, мисленних звірів не злякалась ти, але знаменням хреста озброївшись низложила їх остаточно і увійшла єси в загородь небесну у якій пом’яни і нас, мученице Христова многочудна.
Кондак:
Світло у стражданні твоєму возсіяла єси, страстотерпице, кров’ю своєю прикрашена, як голубиця красна до небес злетіла єси, Татіано, тому моли завжди тих, які тебе почитають.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
