Святого мученика Платона
Святий Платон був родом з Анкири Галатійської. Ще юнаком він роздав усе своє майно бідним, а сам жив лишень задля Бога та служіння Йому. Він удостоївся прийняти мученицьку смерть за Христову віру. Святий перед мучителем Агрипином явно визнав Христа, за що дванадцять катів буками немилосердно били його по всьому тілі. Через сім днів, проведених у в’язниці, Платона вдруге поставили на суді. Його поклали на розпечену решітку і розпеченими бляхами припікали йому боки, а потім живцем шматували його тіло. А через вісім днів мучитель на судилищі проголосив вирок смерти, за яким святого Платона посеред молитви, повного душевної радости, 18 листопада 306 р. було стято мечем. Його тіло поховали вірні.
На VII Вселенському (другому Нікейському) соборі 787 р. було проголошено чуда, вчинені за посередництвом святого Платона. А одне чудо описав святий Ніл, учень святого Йоана Золотоустого, – як святий Платон врятував одного монаха із поганської неволі. Імператор Анастасій І (491-518) побудував у Царгороді церкву на честь святого мученика Платона, яку пізніше відновив імператор Юстиніян.
Тропар, глас 4:
Мученики Твої, Господи, * у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого. * Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства безсильні. * їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 3:
Свята твоя пам’ять вселенну звеселяє, скликаючи всіх вірних в пречесний храм твій, у якому нині зібравшись радісно, оспівуємо в піснях і світлостях. Тому, Платоне, зовемо тобі: від нашестя іноплеменних ізбав місто твоє, святий.
У той самий день
Святого мученика Романа і отрока Варула
Житіє святого Романа подаємо на основі похвальної проповіді святого Йоана Золотоустого, яку він виголосив на честь святого мученика. Святий Роман був дияконом у Кесарії Палестинській, однак постраждав в Антіохії. Він перебував у місті саме тоді, коли лукавий намісник Асклипіяд змушував християн зректися Христової віри і руйнував Божі церкви. Тоді святий Роман став перед Асклипіядом і пригрозив йому Божим гнівом. Після судилища він переніс жорстокі муки, його били палицями, обливали розплавленим оловом і шматували його тіло, та серед тих страждань святий диякон голосно прославляв Господа, хоч тіло його дерли залізом аж до костей.
Під час тих мук святий Роман побачив маленького християнського хлопчика Варула (Варала) і сказав мучителеві, що таке мале дитя осоромить поган, бо знає про Бога більше, ніж вони. Асклипіяд наказав привести дитину і запитав, чи знає вона, скільки є богів, а дитина на те відповіла, що Бог один – християнський. Плюгавий мучитель на очах у матері наказав дитину жорстоко сікти різками, а воно жодним словом, жодним стогоном не виявило свого болю. Потім велів дитину зарубати мечем. Мати сама понесла на руках свого сина на місце страти і в її запаску впала голівка маленького мученика.
Святого Романа засудили на спалення живцем, та рясний дощ погасив вогонь. Тоді його поставили перед самим імператором, а той наказав відрізати святому язик. Але Бог прославив свого слугу, бо святий Роман, уже без язика, не то, що жив, але плавно і виразно говорив, так, що всі у цьому побачили велике чудо. А мучитель наказав кинути його, закованого в колоду, до в’язниці, і там 17 листопада 303 р. святого мученика задушили мотузкою. Мощі святого Романа згодом перенесли до Царгорода, де вони спочили у церкві, яку на його честь побудувала цариця свята Олена.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
о. Петро Фостик
