Завтра ми воздаватимемо славу Успенню Пресвятої Богородиці. Ангели на небі ликують, бо це ж пам’ять тої хвилини, коли Пречиста, вознесена на небо, засіла на престолі нев’янучої слави. І ми також маємо поділяти цю радість. Адже наша Мати небесна, Вона чесніша від херувимів, Вона славніша від серафимів, Вона – заступниця християн; Вона – наш покров. Тож з чистим серцем маємо воздавати хвалу Її Успенню.
Не задля лишень звичаю поспішаймо до церкви. Будьмо дітьми, що біжать до найліпшої Матері, спішімо до Неї виплакати всі наші біди, все наше горе. І погляньмо у своє серце, чи воно чисте, невинне, чи не забруднене гріхом? А якщо забруднене, то хто вимолить нам ласку покаяння і прощення, як не Пречиста? Тому з плачем і сльозами поспішаймо до Неї, молімо Її і плачмо перед Нею.
Тропар передсвяття:
Люди, заздалегідь тіштеся * з вірою плещіть руками і в любові зберіться * днесь радуючися і світло воскликуючи всі з веселістю * Божа бо Мати має з земного до висот перейти славно * Її піснями повсякчасно як Богородицю славимо .
Кондак передсвяття:
У славній пам’яті Твоїй * вселенна, оздоблена безтілесним духом * розумно з веселістю взиває до Тебе: * Радуйся, Діво, християн похвало.
У той самий день
ПЕРЕНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ МОЩІВ ПРП. ТЕОДСІЯ, ІГУМЕНА ПЕЧЕРСЬКОГО
Про перенесення мощей св. Теодосія, яке відбулося 1091 року, записано у літописі Нестора. На своєму зібранні ченці Києво-Печерського монастиря сказали: „Краще нам, брати, мати перед очима своїми чесну домовину отця нашого Теодосія і завжди віддавати йому гідний поклін, як справжньому отцю і вчителю, бо не личить перебувати святому отцю нашому Теодосію поза монастирем і своєю церквою, оскільки він їх заснував”.
Ченці, знайшовши святі мощі у печері, винесли їх і поклали перед печерою. Наступного дня за Божим Провидінням зібралися біля печери єпископи, ігумени всіх монастирів і внесли їх до храму Пресвятої Богородиці у Києво-Печерських лаврах напередодні празника Успіння Матері Божої. При мощах св. Теодосія, які були у великому почитанні, діялися численні чуда.
Тропар:
Піднісся Ти до чеснот, змолоду полюбивши монаше життя, * бажане сміливо осягнув, вселився Ти в печеру * і, прикрасивши життя Твоє постом і світлістю, * в молитвах як безплотний пробував Ти, * в руській землі, як світле світило, засіяв Ти, отче Теодосіє. * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак:
Звізду руську – блаженного Теодосія днесь вшануймо, * що від сходу возсіяла і на захід прийшла, * бо всю цю країну чудесами й чеснотами, * а всіх нас діянням і благодаттю монашого уставу, збагатила.
У той самий день
Святого пророка Міхея
Із цим іменем було два пророки. Перший жив у часи святого пророка Іллі. Він провістив Ізраїльському цареві Ахавові, що той загине у війні з сирійцями. За це прислужник царя Седекій ударив пророка в лице, а Ахав наказав кинути святого Міхея у в’язницю і тримати там аж до його повернення. Та не судилось цареві повернутися, бо під час битви Ахав “ввечорі сконав” (1 Цар. 22, 35). Сталося це близько 897 р. до Р. Хр. Пророка Міхея убили жиди.
Другий пророк на ім’я Міхей був родом з Морешету, поблизу Елевтерополя. Був він шостий з-посеред 12 менших пророків і жив у часи пророка Ісаї. Він пророкував у Єрусалимі за царів Йотама, Ахаза і Єзекії, у 740-696 рр. до Р. Хр. Його пророцтва записані в книзі, що налічує 7 глав. Іменем Божим він упоминає жидівський народ, що зійшов на манівці, і закликає його до покути, погрожуючи карами всім, хто відступив від свого Бога, а особливо тим, що гнобить бідний народ. До глибини серця зворушують слова пророцтва, які нагадують грішникам їх невдячність перед Господом, який так каже до них:“О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив? Відповідай мені! Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі. Послав я був перед тобою Мойсея, Арона та Марію” (Міх. 6, 3-4).
Але злий кінець чекає грішний рід, якому сам Господь погрожує:“Тому я й почав тебе карати й пустошити за гріх твій. Ти будеш їсти, та насититись не зможеш, твій голод буде у твоїм нутрі. Набік відкладеш, але не сховаєш;а що сховаєш, те віддам мечеві. Ти будеш сіяти, але не жатимеш, будеш оливки давити, але олією маститися не будеш;і виноград, – але вина не питимеш” (Міх. 6, 13-15). Однак тим, що покаються, Бог обіцяє свою благодать. “Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові Твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя. Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні” (Міх. 7, 18-20).
Святий пророк Міхей дуже чітко провіщає народження Спасителя в Вифлеємі. “Ти ж, Вифлеєме–Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі;Його походження із давніх-давен, з днів споконвічних” (Міх. 5, 1).
Святий пророк Міхей помер своєю смертю, бо жиди боялися його вбити. Його мощі, за Божим об’явленням, було знайдено в часи Теодосія Великого на місці, де колись було його рідне село Морешет, коло Елевтерополя.
Тропар пророка, глас 2:
Пророка Твого Міхея пам’ять, Господи, празнуємо.* Тому молимо Тебе:Спаси душі наші.
Кондак пророка, глас 4:
Благодать Пресвятого Духа у тебе вселилася,* маючи тебе за чисте й непорочне вмістилище,* і пробудила твою душу,* щоб майбутнє як теперішнє пророкував ти явно,* пророче Міхеє, проповіднику Христовий.* Тому не переставай молитися за нас, що гідно вшановуємо твою пам’ять.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИЦЬ ЛАВРЕНТІЇ ГЕРАСИМІВ ТА ОЛІМПІЇ БІДИ.
Блаженна Лаврентія Герасимів (30.09.1911 – 28.08.1952)
Народилась в селі Рудники на Львівщині. Монахиня Сестер св. Йосифа. З 1938 року в Хирові у захоронці виховувала малих дітей разом з с. Олімпією Бідою. За вірність Христові в 1950 році була заарештована НКВС і, незважаючи на хворобу, засуджена на досмертне вивезення в Томську обл. де і померла в с. Харськ. Нині мощі блаженних Лаврентії і Олімпії вшановуються в каплиці монастиря Сестер св. Йосифа у Львові на вул. Личаківській 171а.
Якого притулку повинен шукати той, кого прибіжищем і захистом є Сам Господь, в якого лікаря, окрім Нього, треба просити про зцілення тілесних ран і недуг і який порадник дасть спасеннішу від Нього раду…? «Христос – моя сила, Бог і Господь», – разом з усією Вселенською Церквою промовляла нескорена ідолом безбожництва мучениця на далекій чужині, посеред царства непролазних боліт і надокучливої комашні, з бажанням досягти омріяного Царства Живого Бога.
Блаженна Олімпія Біда (10.05.1903 – 23.01.1952)
Народилася в с. Цеблів на Сокальщині. Монахиня Сестер Св. Йосифа. З 1938 р. настоятелька дому в м. Хирові. За вірність Христові, за те, що не скинула монаший одяг, була заарештована в 1950 р. НКВС і засуджена на досмертне вивезення в Томську обл. де і померла в с. Харськ.
Якого притулку повинен шукати той, кого прибіжищем і захистом є Сам Господь, в якого лікаря, окрім Нього, треба просити про зцілення тілесних ран і недуг і який порадник дасть спасеннішу від Нього раду…? «Христос – моя сила, Бог і Господь», – разом з усією Вселенською Церквою промовляла нескорена ідолом безбожництва мучениця на далекій чужині, посеред царства непролазних боліт і надокучливої комашні, з бажанням досягти омріяного Царства Живого Бога.
Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1497596370685554
о. Петро Фостик
