Східна Церква святкує празник Переполовення, або Переділення. Синаксар цього дня так пояснює появу празника: „У середу Розслабленого празнуємо празник Переполовення П’ятдесятниці задля почести двох великих празничних днів — Пасхи і П’ятдесятниці. Переполовення обидва ці празники з’єднює і сполучує”. Празник Переділення має восьмиденне попразденство до середи після неділі Самарянки.
Основу цього празника Церква взяла зі святого Євангелія, де сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок „увійшов у храм і почав навчати” (Йо. 7, 14). Він говорив про Своє Боже післанництво та про таїнственну воду: „Моя наука не моя, — казав Христос, — а того, хто послав мене… Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!”. „Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього” (Йо. 7, 16 і 37-39).
Цей празник уже був у практиці за часів святого Йоана Золотоустого († 407). Укладення служби празника Переполовення приписують Анатолію, царгородському патріярхові 458), святому Андрієві Критському († 740), святому Йоану Дамаскину (†к. 749) і святому Теофану Ісповіднику († 817).
Празник Переполовення має на меті скріпити нашу віру у воскреслого Христа, заохотити до виконання Божих заповідей та приготувати до Господнього Вознесення і Зіслання Святого Духа. На хвалитних стихирах утрені цього дня співаємо: „Просвітившися, брати, Воскресенням Спаса Христа, і досягши переполовення Господнього празника, щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і Вознесення празнувати й одержати прихід Святого Духа”.
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. „Пізнай свій обряд” – Джерелo: https://www.truechristianity.info/ua/books/know_your_devotion.php
Стихири на „Господи, взиваю я”
Настала половина днів* від спасенного Воскресіння,* якими закінчиться божественна П’ятидесятниця.* Маючи світлість обох та обоє об’єднуючи,* заздалегідь вшановує і появляє прийдешню славу* вознесіння Владики.
Сіон почув вістку про Христове воскресіння і звеселився,* а вірні його сини зраділи, коли його побачили,* як Духом обмиває погань христоубивства.* Торжественно готовиться святкувати обох празників радісне переполовинення.
Наближається, як написано,* щедре злиття Божого Духа на всіх:* переполовинення наперед звіщає сповнення тієї святої обітниці,* яку Христос дав своїм учням після смерти,* поховання та воскресіння,* що справдиться через об’явлення Утішителя.
Явилось нині світле* і чудове Спасового воскресіння всесвяте переполовинення* – світле полудне,* що освітлює світ божественними благодаттями* Христового воскресіння.* Воно висвітлює чудеса нетлінности,* ясніє знаками й показує вознесіння на висоти,* та появляє багатозначний прихід Духа,* пресвітле торжество П’ятидесятниці,* тому й дає душам нашим мир і велику милість.
У половині сьогоднішнього празника* Господь дає всім струмки добросердя,* немов божественної слави річку,* і голосно кличе:* Хто спраглий, хай приходить до мене і п’є вдосталь!* Бо джерелом співчутливости* і безоднею милости бувши,* виточує світові прощення,* обмиває прогріхи й очищує недуги,* спасає тих, що прославляють Його воскресіння,* покриває любов’ю тих,* що прославляють його славне вознесіння,* і дає душам нашим мир* і велику милість.
Став посеред святині невисловний Бог і Господь.* Він бо був Бог своїм єством,* хоч заради нас воплотився* і видимо з’явився в тілі.* Він дав усім слова життя, кажучи:* Очистьте душі і жар пристрастей охолодіте,* щоб ніхто з людей не залишився без напою.* Дарую вам божественну благодать,* щоб стали ви учасниками безсмертного, кращого й ліпшого царства,* і прославилися разом зі мною – вашим Творцем.
Зібравшись, Христе, на свято* посередині між твоїм Воскресінням* і приходом твого Божого Духа,* оспівуємо тайну твоїх чудес:* Пошли нам твою велику милість!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
ДІЯНЬ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ЧИТÁННЯ. Ді. 34 зач.; 14, 6-18.
В тих днях Павло й Варнава втекли в міста Лікаонії, Лістру та Дербу й околиці, і там звіщали євангеліє.
У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. Він слухав, як Павло говорив. Той, глянувши на нього пильно і побачивши, що він мав віру, щоб спастися, сказав сильним голосом: – Устань на ноги просто!
Той скочив і почав ходити. Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв голос, гукаючи по-лікаонськи: – Боги в людській подобі зійшли до нас.
І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Гермесом, бо цей мав провід слова. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. Довідавшись про це, апостоли Варнава та Павло роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: – Люди добрі, що робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який сотворив небо й землю, і море, і все, що є в них, який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, творячи добро, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця наші.
Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
ВІД ІВАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ів. 26 зач. 7, 14-30.
У переполовення П’ятдесятниці Ісус увійшов у храм і почав навчати. І дивувались юдеї, кажучи: – Як він знає Писання, не вчившися?
Ісус озвався й мовив до них: – Моя наука не моя, а того, хто послав мене. Якщо хто хоче чинити його волю, знатиме, чи ця наука від Бога, чи я говорю від себе. Хто говорить від себе, той шукає власної слави. Хто ж шукає слави того, який його послав, той правдивий, і неправди немає в ньому. Хіба Мойсей не дав вам закону? Та ніхто з вас закону не виконує. Чому хочете мене вбити?
Озвався народ: – Чи не навіжений ти? Хто тебе хоче вбити?
Ісус у відповідь сказав їм: – Одне діло зробив я, і ви всі дивуєтеся. Мойсей дав вам обрізання – не щоб воно було від Мойсея, але від предків – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений закон Мойсея; ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу оздоровив всю людину. Не судіте по зовнішньому виду; судіте судом справедливим.
Казали, отже, деякі з єрусалимлян: – Чи це не той, якого хочуть убити? Ось він говорить явно, і не кажуть йому нічого. Невже й старшина справді визнала, що він – Христос? Та про цього ми знаємо, звідкіля він; а Христос, коли прийде, ніхто не знатиме, звідкіля він.
Ісус промовив голосно, навчаючи у храмі: – І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак я прийшов не від себе самого; але правдивий той, хто послав мене, і його ви не знаєте. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.
Тому й хотіли вони його схопити. Та ніхто не наклав рук на нього, бо ще не настала його година.
Йо. 7, 14–30. «Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає»
Зазвичай, ми майже завжди приймаємо ті чи інші рішення в нашому житті на основі свого людського досвіду і знань. Кожен живе так чи інакше відповідно до свого виховання, прочитаних книг тощо. Саме тому між нами багато конфліктів, непорозумінь, бо кожен бачить ті чи інші життєві ситуації по-своєму.
Що більше ми будемо наближатися до Бога, то більше зникатимуть непорозуміння, об’єктивніше будемо підходити до різних ситуацій і швидше приймати адекватні рішення. Бо лише в Господі ми пізнаємо все в повноті. У світлі Божої правди ми пізнаємо, як маємо ставитися доінших.
І з цього випливає дуже важлива річ. Духовне життя не є чимось таким, що відбуваються незалежно і саме собою, духовне життя – це фундамент для всього іншого. Як каже св. Августин: «Коли Бог є на першому місці, то все на відповідних місцях». Коли я налагодив стосунки з Господом, то все інше в моїх стосунках з ближніми, у моїй праці, у моєму бізнесі теж зумію налагодити.
Будьмо свідомі, що час, «відведений» на Бога, – молитва, сповідь чи святе Причастя – принесе сторицею плоди в усі ділянки нашого життя.
Вл. Венедикт Алексійчук
Ді. 14, 6–18. «Глянувши на нього пильно і побачивши, що він має віру щоб спастися»
Апостол Павло, сповнений Духом Святим, міг пізнавати й бачити тих людей, які так само, як і він, жили в Господі. І він побачив особу, яка була готова, мала віру, щоб спастися.
Можемо сказати, що подібно в нашому житті діє Бог. Коли бачить нашу віру, нашу готовність і здатність прийняти Його дар, Його заклик, одразу дає нам за нашою вірою. І якщо наша віра зростає, ми отримуємо від Господа все, можна сказати, автоматично й одразу усе те, чого ми потребуємо.
Вірмо, відкриваймося на Божу дію, будьмо такими, якими Він нас передбачив і створив!
Вл. Венедикт Алексійчук
Тропар (г. 8):
В переполове́ння пра́зника спра́глу ду́шу мою́ благоче́стя напі́й во́дами,* до всіх бо, Спа́се, закли́кав Ти:* Спра́глий неха́й гряде́ до Ме́не і неха́й п’є.* Джерело́ життя́ на́шого, Хри́сте Бо́же, сла́ва Тобі́.
Сла́ва, і ни́ні: Кондак (г. 4):
В переполове́ння зако́нного пра́зника, всіх Тво́рче і Влади́ко,* до предстоя́щих глаго́лав Ти, Хри́сте Бо́же:* Прийді́ть і зачерпні́ть во́ду безсме́ртя.* Тому́ до Те́бе припада́ємо і ві́рно кли́чемо:* Щедро́ти Твої́ дару́й нам,* бо Ти є джерело́ життя́ на́шого.
Прокімен (г. 3): Вели́кий Госпо́дь наш і вели́ка си́ла Його́, і ро́зумові Його́ нема́є мі́ри (Пс. 146,5).
Стих: Хвалі́те Го́спода, бо благи́й псало́м, Бо́гові на́шому неха́й соло́дке бу́де хвалі́ння (Пс. 146,1).
Алилуя (г. 1): Пом’яни́ грома́ду Твою́, яку придба́в Ти від поча́тку (Пс. 73,2).
Стих: Бог же – цар наш спе́редвіку, учини́в спасі́ння посе́ред землі́ (Пс. 73,12).
Замість Досто́йно, ірмос (г. 8):
Чуже́ матеря́м ді́вство і чудне́ ді́вам діторо́дження. На Тобі́, Богоро́дице, обо́є доверши́лося. Тому́ Тебе́ ми, всі племена́ землі́, безуста́нно велича́ємо.
Причасний: “Хто їсть Мою́ плоть і п’є Мою́ кров, у Ме́ні перебува́є і Я – в ньо́му,” сказа́в Госпо́дь (Йо. 6,56). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Коли ж священик мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє, співаємо: Христо́с воскре́с, один раз, цілий тропар.
Священник: Спаси́, Бо́же, люде́й Твої́х:
Ми: Христо́с воскре́с:
Священник: Завжди́, ни́ні і повсякча́с:
Ми: Христо́с воскре́с ( 3 ). Потім єктенія.
А замість Будь ім’я Господнє, співаємо: Христо́с воскре́с ( 3 ).
Священник: Благослове́ння Госпо́днє на вас:
Хор: Амі́нь.
Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же:
Хор: Христо́с воскре́с із ме́ртвих, сме́ртю смерть подола́в, і тим, що в гроба́х, життя́ дарува́в. Го́спод, поми́луй ( 3 ). Благослови́.
Священник: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і святих дев’ятьох мучеників, що в Кизиці, преподобного Мемнона, чудотворця, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Тоді співаємо кінцеве: Христо́с воскре́с: тричі, цілий тропар.
А потім закінчуємо: I нам дарува́в життя́ ві́чне, поклоня́ємось Його́ тридне́вному воскресі́нню.
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02vfhf2mgTwpjEL4Y4yec4A4HomGSZVQQKqGpda4CuPE5BaF6nPtfrHkPEXmiaq9VGl
о. Петро Фостик
