30 квітня Церква вшановує пам’ять святого апостола Якова, брата святого Йоана Богослова.
Ісус Христос “…побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за Ним” (Мт. 4, 21-22). Так оповідає євангелист Матей про покликання двох великих апостолів Якова і його рідного брата євангелиста Йоана. Спаситель “відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за Ним” (Мр. 1, 20). Покинули все: батька, дім, свої заняття, бо знали, що щасливий той, хто йде за голосом Спасителя, і що “…кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину” (Мт. 19, 29).
Святий Яків був сином Зеведея. Матір його звалася Саломія. Вона йшла за Христом на Голготу, вона страждала в душі з Ісусом, вона олією пахучою хотіла намастити Його тіло. Вона, разом з іншими жінками мироносицями, була одна з перших, кому ангел Божий возвістив при гробі воскресіння Ісуса. Батьки добре виховали синів, бо, як стверджує святий Епіфаній, святий Яків, як і святий Йоан, зберігав упродовж свого життя дівицтво. Тому вони так само, як і святий Петро, якого Спаситель любив за його непохитну віру і любов до себе, були Його вибраними учнями. Святий Симеон назвав синів Зеведея “Воанергес”, тобто сини грому, як знак, що їх будуть чути, як звуки грому, всі, яким проповідуватимуть Євангеліє. Петра, Якова і Йоана Спаситель брав зі собою у відповідальні хвилини; вони були присутні під час воскресіння дочки Яіра (“І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова” (Мр. 5, 37)); вони були свідками його преображення (“По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло” (Мт. 17, 1-2)); вони були на горі Єлеонській, коли Спаситель перед своїми страстями молився до Отця небесного (“І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити” (Мт. 26, 37)).
За це вони віддавали своєму Учителеві велику любов. Одне село в Самарії не бажало прийняти Ісуса Христа, коли Він з учнями йшов до Єрусалиму, Яків і Йоан хотіли випросити в покарання небесний вогонь на те село, та “Ісус, обернувшись, почав їм докоряти” (Лк. 9, 56).
В іншому місці Святого Письма читаємо, як вони звернулися одного разу з проханням до Спасителя: “Зволь нам, …щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі” (Мр. 10, 37). Не з гордости просили вони про це, а з великої любови до Ісуса, біля якого хотіли бути найближче. З тої ж таки любови, коли Спаситель запитав їх: “«Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещусь?» Ті Йому відповіли: «Можемо»” (Мр. 10, 38-39). Тоді Спаситель провістив їм майбутні страждання: “Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрещенням, яким я хрещуся, хреститиметесь” (Мр. 10, 39). А хто з Ісусом хрещенням мучеництва хрестився, той і засяде з Ним у Його небесній славі.
Після зіслання Святого Духа Яків проповідував Євангеліє в Іспанії, де, згідно з переданням, навернув лиш дев’ять осіб і повернувся до Єрусалиму. Тут навернув він поганського філософа і чарівника Єрмогена та його учня Філита, обидва вони стали його вірними учнями. У той час Ірод Аґриппа, піддавшись жидівським підшептам, став переслідувати вірних у Єрусалимі: “Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата” (Ді. 12, 1-2). Засуджений на смерть, святий Яків мав утіху з того, що один з ворогів, які поставили його перед Іродом на смерть на ім’я Йосія, навернувся, визнав Ісуса і перед смертю попросив у Якова прощення. Святий Яків відповів коротко: “Мир тобі!” – і обидва нахилили свої голови під меч. Святий Яків був першим з дванадцяти апостолів, який через одинадцять років після вознесіння Спасителя (44 р.) отримав вінець мученика.
Його тіло забрали учні і перевезли до Йопії, а звідти до Ірії. Поблизу того міста (за словами папи Лев III) побудували вони невелику церковцю і там поховали тіло святого апостола, а самі пішли до Іспанії проповідувати Євангеліє. При гробі залишилися два учні, Теодор та Атанасій, вони заснували християнську громаду і заповіли, щоб після смерти їх тіла покласти при гробі святого Якова. І так сталося. Згодом у місті Компостела (провінції Галіція, в Іспанії) було побудовано величаву церкву, в якій склали мощі святого Якова, де вони спочивають і до нині.
Тропар:
Апостолом Христовим був Ти вибраний * і Богослова возлюбленого єдинородний брат, всехвальний Якове; * гріхів відпущення випроси тим, що співають Тобі, * і душам нашим велику милість.
Кондак:
Божественний голос, що кликав Тебе, почувши, любов отця відхилив Ти * і прийшов єси до Христа, Якове славний, з рідним твоїм * і з ним удостоївся Ти бачити Господнє божественне переображення.
Стихири на „Господи, взиваю я”
(г. 1, подібний: Преславні мученики): Каже воскреслий по трьох днях Людинолюбець до Томи:* Доторкнися і поглянь на Мої руки* і на рани Моїх ніг та на проколений бік!* Визнай Мене незмінним Богом,* що відобразив Своє єство у земному тілі* та в ньому прийняв страждання.
Занепокоївся Тома,* бачучи знаки ран від цвяхів на ногах і руках,* та й остовпів від дивного чуда.* Рукою доторкнувся і побачив пречистий бік.* Цим він доказав народам Його після трьох днів воскресіння з гробу.
Я невимовно радію, Спасе мій,* коли бачу засвідчене Твоє воскресіння.* Тома бо сподобився відважно* доторкнутися святих речей.* Тому я ісповідую Тебе Богом і людиною,* що в Собі поєднав дві природи й двоє діянь.
(г. 4, подібний: Як хороброго): Трости́ною благода́ті* із глибини́ марновірства* ви́тягнув ти сме́ртних, подивугідний,* підкоря́ючись, Я́кове,* повелінням Учи́теля,* що у всьо́му просвіти́в твій ро́зум,* і апо́столом, і свяще́нним Богомо́вцем* тебе́, всеблаже́нний, показа́в* свого́ непоясне́нного Божества́.
Трости́ною благода́ті* із глибини́ марновірства* ви́тягнув ти сме́ртних, подивугідний,* підкоря́ючись, Я́кове,* повелінням Учи́теля,* що у всьо́му просвіти́в твій ро́зум,* і апо́столом, і свяще́нним Богомо́вцем* тебе́, всеблаже́нний, показа́в* свого́ непоясне́нного Божества́.
Ду́ха ося́яння* на те́бе зійшло́ у вогне́нному ви́гляді* і тебе́, блаже́нний,* Боже́ственним вмісти́лищем учини́ло,* зда́тним невто́мно проганя́ти млу безбо́жжя* і світ просвіща́ти* світлом усему́дрих твоїх слів,* тайномо́вцю, апо́столів ве́рше,* Христа́ самови́дцю Я́кове.
Ду́ха ося́яння* на те́бе зійшло́ у вогне́нному ви́гляді* і тебе́, блаже́нний,* Боже́ственним вмісти́лищем учини́ло,* зда́тним невто́мно проганя́ти млу безбо́жжя* і світ просвіща́ти* світлом усему́дрих твоїх слів,* тайномо́вцю, апо́столів ве́рше,* Христа́ самови́дцю Я́кове.
Блискави́цями проповідування* просвіти́вши, сла́вний,* тих, що спа́ли в те́мряві невідання,* ти показа́в їх, Я́кове,* сина́ми Влади́ки і Бо́га че́рез віру;* ревнува́в же і Його́ стражда́нню та сме́рті,* і сла́ви Його́ став спадкоє́мцем,* як му́дрий і Богомо́вний,* як у́чень істинний.
Слава: (г. 8): Прийдіте, Небесного таїнства проповідника* і тлумача Євангелія* псалмічними піснеспівами Якова всі восхвалімо;* він бо явився рікою мисленного Раю,* душевні борозни небесними дощами напуваючи* і плодоносними їх показуючи Христу Богові,* що подає всім його молитвами* очищення, і просвічення,* і велику милість.
І нині (г. 4): В осяйнім блиску свого божества прийшов ти. Господи, крізь замкнені двері між зібраних учнів,* відслонив свій бік, виявляючи виразки ран своїх рук і ніг.* Визволяючи їх від скорботи й журби,* ясно ти проголосив:* Друзі! Я не дух, але маю це тіло, яке ви бачите.* А учневі, що мав сумніви,* ти великодушно звелів себе діткнути, кажучи йому:* Перевір усе, іди, і вже більше не сумнівайся!* Він же, рукою відчувши твою подвійну природу,* порушений вірою, з острахом закликав: Господь мій і Бог мій! Слава тобі!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
(г. 8, подібний: О, преславне чудо): Блаженний боговидцю Якове,* ти коли глас Слова прийняв,* зневажив батьківську любов* і догоджання.* Залишив бо життя бентеження* і духовне перейшов море,* його збурив побожним вченням* і сяйвом ангельським твоїм,* у Бога блаженний.[ЮП]
Будучи Слова свідком, Якове,* Начальнику життя* і Отцю будучих* догоджаючи діяннями,* першості скверного Ізмаїла позбавив ти, блаженний,* який утробу як бога ставив.* Його ж і зупинив,* і голим показав без отцівського покрову,* благословення і спадщини позбавленим.[ЮП]
Як дзвінкий, Богом настроєний орган,* ти, апостоле Якове,* присвятив себе* просвіті народів,* словами й ділами* навчаючи їх віри Христової,* і всіх навчив ти визнавати* Ісуса як Бога* й Спаса душ наших.
Слава: (г. 1): За Христом послідував ти, божественний Якове,* і світ зненавидів;* вчення Його у скарбниці своїй скривши,* показався єси Апостолом.* Тим-то, пішовши до народів,* ти і їх душі, затьмарені облудою і пристрастями,* заповідями Спасителя просвітив* – вірувати в Тройцю* Єдиносущну.
І нині (г. 8): Прийди, Томо, – каже Христос, – діткнися рукою боку,* і впевнися у знаках від цвяхів та й щиро перевір,* і будь мені вірний, а не невірний!* Тома ж, як лиш пальцем діткнувся Владики,* голосно закликав: Ти Бог мій і Господь!* Милосердний, – слава тобі!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20250430&vita
Ікона мовить. Св. ап. Якова, брата св. Йоана Богослова – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/publish/39168-ikona-movyt-sv-ap-yakova-brata-sv-ioana-bogoslova/
30 квітня – Життя святого апостола Якова, брата святого Йоана Богослова – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=R1aevH3GAsA&t=1s
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02WNnzDBFxWnqy9XicszhhnpQNjPrrmJWBPqzagDNXUaR82VDhgVG9wHMxBcfJydMZl&id=61575175806637
о. Петро Фостик
