111 років тому 10 жовтня 1911 року народився слуга Божий о. Василь Вербовецький в с. Іванівні на Тернопільщині.
Богословські студії закінчив 1936 у Львові.
Душпастирював на Тернопільщині.
О. Василь Вербовецький помер у концтаборі в Казахстані 24 жовтня 1955 року.
Більше про життя і діяльність слуги Божого о. Василя Вербовецького, можна дізнатися за посиланнями:
Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ – Життєписи Слуг Божих – „69. о. Василь Вербовецький – нар. 10 жовтня 1911 р. в с. Іванівні на Тернопільщині. Був душпастирем в с. Хітар біля Лавочного, пізніше у с. Мечиків і Дібще на Тернопільщині. Був заарештований 27 березня 1950 р. і вивезений в Караганду, потім перевезли у м. Спаськ Карагандинської обл., де і помер 24 жовтня 1955 р.” – http://missiopc.blogspot.com/p/blog-page_27.html
Бережанці у біографії Кир Йосифа Сліпого: – „А ще – у Богословській Академії навчалися майбутній сотрудник у Стриганцях о. Степан Цибран, парох с. Мечищів о. Василь Вербовецький, співробітник канцелярії Митрополита Андрея Шептицького у соборі Святого Юра у Львові о. Омелян Гадзевич. Доля по різному вторувала їхні шляхи: о. Любомира Сивенького у 1944 р. бачимо капеланом Дивізії «Галичина», згодом – на еміграції. Загинули в тюрмах і таборах оо. Петро Пастух і Василь Вербовецький (о. П. Пастух, вочевидь, розстріляний 21.06.1941 р. у тюрмі НКВД у Тернополі, о. В. Вербовецький помер у концтаборі в Казахстані 24.10.1955 р.), вижили в таборі в Іркутській області (нині РФ) о. С. Цибран і в одному із воркутинських концтаборів (нині РФ) о. Гадзевич.” – https://www.facebook.com/1667180536851889/posts/2602837586619508/
У 70-у річницю Львівського псевдособору Митрополит Василій закликав вшанувати кожного, хто залишився вірним УГКЦ та Україні – „ВЕРБОВЕЦЬКИЙ Василь (10. 10. 1911 р., с. Іванівка, нині Теребовлянського району) – священик. Душпастирював у селах Мечищів, нині Бережанського району і Дибще Козівського району. Заарештований 27 березня 1950 р. органами КДБ за відмову перейти у православ’я і вивезений у Краганду, згодом у Спаський табір для хворих та інвалідів, де й помер.” – http://www.tze.org.ua/reportazhi/2022-%D1%83-70-%D1%83-%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E-%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BF%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83-%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B2-%D0%B2%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE,-%D1%85%D1%82%D0%BE-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D1%81%D1%8F-%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BC-%D1%83%D0%B3%D0%BA%D1%86-%D1%82%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96.html
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1531782737266917
о. Петро Фостик
