16 травня Церква вшановує пам’ять блаженних священномучеників Северіана Бараника, Якима Сенківського, Віталія Байрака.
Життя блаженних священномучеників о. Северіана Бараника, о. Якима Сенківського, о. Віталія Байрака
Дрогобицькі отці-василіяни Северин Бараник, Яким Сеньківський та Віталій Байрак, які служили у храмі Святої Трійці, нині – Катедральному соборі Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ життям та мученицькою смертю засвідчили свою вірність Богові, Церкві та українському народові.
Отець Северин (Стефан) Бараник народився 18 липня 1889 р. в Угневі, біля Рави (Львівська обл.). 1900–1903 рр. – навчався у Перемишльській гімназії. До Чину Святого Василія Великого вступив 24 вересня 1904 р. у Крехові. У 1907 р. склав свої перші чернечі обіти, а схиму – 21 вересня 1910 р.
Філософсько-богословські студії проходив у монастирях Провінції, а довершував їх – у зв’язку з тимчасовою російською окупацією Галичини у той період І-ї світової війни – у Загребі. І де у монастирі хорватських францисканців 14 лютого 1915 р. прийняв святу Тайну Священства. Після повернення на рідну землю його було призначено до Жовківського монастиря, де він працював як катехит і редагував дитячий журнал «Наш приятель», відкриваючи дітям очі на Божу любов.
26 листопада 1931 р. ієром. Северіян прибуває до Дрогобича, куди його призначено ігуменом монастиря оо. Василіян та адміністратором церкви Св. Трійці. У Дрогобичі був провідником Апостольства Молитви, Марійської дружини для хлопців і домогосподарок, письменником, сповідником, проповідником, місіонарем. Його ревне служіння не обмежується тільки працею у храмі, але виходить й поза нього.
Ієром. Северіян скоро став добрим приятелем молоді, цікавився і спортивним життям Дрогобиччини, був енергійним громадським діячем і членом Міської Ради, у 1932–1939 рр. – заступник голови «Просвіти» Дрогобиччини.
У 1938 р., а саме 5 жовтня, зі Львова до Дрогобича призначено сотрудником парафії Пресвятої Трійці о. Якима Сеньківського, який з перших днів здобув прихильність своїм блискучим проповідницьким хистом та вмінням бути зрозумілим інтелігентові й робітникові, старшому й молодшому. Був завжди ввічливий та привітний. Відчувалося, що в цій людині – за її вродженими скромністю та гідністю – криється справжній Христовий служитель. З його приходом у Дрогобичі пожвавилась душпастирська парафіяльна праця.
А народився майбутній ієромонах 2 липня 1896 р. в с. Великі Гаї, що коло Тернополя. Батько його ̶ досвідчений господар, який вміло обробляв 40 морґів орної землі, доглядав багато худоби, тримав пасіку, яка налічувала 300 вуликів. Це була важка робота, яка вимагала участі всіх членів родини. Тому всі діти виростали працьовитими, з почуттям обов’язку й пошани до людей. Батько Івана не шкодував грошей на навчання й виховання своїх дітей, а виховувались вони в християнсько-релігійному та національно-патріотичному дусі. Такі дії і життєва позиція батька були добрим прикладом для дітей і всієї одини. Тому зрозуміло, що обидва сини: Іван (пізніше – Яким, ЧСВВ) та Володимир вирішили стати священиками.
Теологічні студії Іван закінчив у Львові. 4 грудня 1921 р. в катедральному соборі Святого Юра був рукоположений на священика. Згодом у м. Інсбрук (Австрія) здобув ступінь доктора богослов’я. Однак його праведна душа не задовольнилася тим на цій духовній дорозі, а бажала піти далі на вибраному життєвому шляху – постригтися в ченці, що він і здійснив, бо вже 10 липня 1923 р. він вступає на новіціят оо. Василіян у Крехові.
У період від 1925 р. до 1927 р. працював сотрудником на парафії с. Краснопуща, що на Тернопільщині, а в 1927–1931 рр. був професором гуманістичних наук при монастирі у Лаврові. І де навчав українознавства, латини, загальної історії, географії та хімії. Крім того, йому доручили ще й катехизацію в місцевій школі та в с. Лінина.
Із 1932 р. ієрм. Яким був призначений до Львова, де провадив Марійське товариство домогосподарок й гімназійних хлопців, Апостольство молитви. Часто, особливо під час Великого Посту, проводив реколекції, а серед року – місії. Написав хроніку Львівського монастиря. Ієрм. Яким Сеньківський мав дар від Бога у спілкуванні з людьми, особливо з молоддю.
Спільне служіння оо. Бараника та Сеньківського у Дрогобичі було дуже насиченим, але недовгим. Бо у скорому часі, у вересні 1939 р., прийшли в Галичину «визволителі» – злобно-богоборчі й криваві „перші совіти”, нав’язуючи нові порядки. І, зрештою, забажали припинити діяльність монастиря.
З вибухом 22 червня 1941 р. німецько-радянської війни енкаведисти заборонили ієром. Северіяну залишати стіни Святотроїцького монастиря, мотивуючи це воєнним часом, хоча їм йшлося про обмеження діяльності ревного священика, що голосив правди Божі. Так само і популярність та проповіді золотоустого проповідника о. Сеньківського, що сіяв в серцях вірних глибоку любов до Ісуса Христа, були „сіллю” в оці більшовиків. Своїми проповідями о. Яким умів тримати народ у постійному піднесенні духа й надії на краще завтра. На його проповідях, що були палкими, повними любові до Бога і України, церква була вщент заповнена віруючими. Професора о. Сеньківського не раз викликали на «розмови», в часі яких у нього вимагали припинити душпастирську діяльність. Але він ще з більшою силою та завзяттям організовував людей на збереження вірності Церкві. Вірні неодноразово радили ієром. Баранику та о. Сеньківському якнайшвидше вийти з монастиря і перечекати гарячий час, але ті не хотіли цього слухати, відповідаючи: «Як нас не застануть, можуть на всіх помститися, краще вже ми потерпимо». Вони знали, що їх може очікувати смерть, але за Христа на все були готові. Безпощадний і лютий ворог не міг цього простити.
Вранці 26 червня 1941 р. ієромонах Яким Сеньківський відправив останню у своєму житті Святу Літургію, а перед полуднем більшовики заарештували його разом з ігуменом Северіяном Бараником, і їх більше живими ніхто не бачив.
Фронт швидко наближався до Дрогобича, більшовики поспіхом відступали… Коли ж їх уже геть не стало, у неділю, 29 червня 1941 р., дрогобичани зійшлись на території в’язниці НКВД на вул. Стрийській з надією звільнити своїх рідних, але яким жахом для них було побачити сотні закатованих тіл! Серед них люди впізнали спотворене тортурами тіло ієрм. Северіяна. Зі слів п. Йосифа Ластов’яка, на грудях священика був вирізаний хрест. Тіла о. Сеньківського не було знайдено. Очевидці говорили, що його, ймовірно, зварили в казані, давши з’їсти голодним в’язням. Вірогідність цього є велика, бо люди, які тоді сиділи в тюрмі, стверджували, що юшка, котрою їх годували, була солодкуватого присмаку і там знаходили людські нігті. А також після закінчення війни тодішній прокурор Дрогобича сказав служниці Ганні Вітошинській, що отця зварили в казані…
Місцем захоронення ієром. Северіяна, як вказують численні свідчення, стала спільна «братська» могила на цвинтарі на вул. М. Грушевського в Дрогобичі.
Отець Володимир Байрак народився 24 лютого 1907 р. в с. Швайківці Чортківського повіту на Тернопільщині в релігійній сім’ї. Тому й не дивно, що вже з малих літ він полюбив Бога і Церкву. У 1922 р. поступив у Чортківську гімназію, де проявив себе зразковим гімназистом, організатором громадської роботи.
4 вересня 1924 р. він вступив до монастиря оо. Василіян. Після новіціяту у Крехові приступив до студій, які проходили по монастирях у Лаврові, Добромилі та Кристинополі (нині Червоноград). 26 лютого 1933 р. склав довічні обіти, а 13 серпня 1933 р. був рукоположений на священика в Жовківському монастирі.
Перебуваючи від 1943 р. вже у Дрогобицькому монастирі, о. Віталій активно продовжував свою пастирську діяльність. Вдячні вірні поважали й любили цього привітного монаха не тільки за його повчання та власний приклад, але й за талант вислухати, підтримати, дати влучну духовну пораду тощо. Його любов до Церкви, до свого народу надихала й інших.
Однак такі люди не могли залишатися поза увагою пильного ока НКВД. Тож вже 17 вересня 1945 р. працівники Управління НКВД Дрогобицької області арештували о. Віталія Байрака (в миру – Володимира Васильовича Байрака). Він був звинувачений у тому, що, проживаючи на території, тимчасово окупованій німецькими військами, в 1941 р. брав участь у богослужінні в с. Туринка на могилі воїнів УГА. Після чого виступив з „антирадянською проповіддю”, а також «написал статью клеветнического характера на партию большевиков, которая опубликована в антисоветском календаре „Миссионар” за 1942 год». Рішенням військового трибуналу військ НКВД Дрогобицької області 13 листопада 1945 р. його було засуджено до 8 років позбавлення волі у ВТТ із конфіскацією майна. Його «провина» була в тому, що він був ревним священиком, невтомним Христовим воїном.
Вістка про смерть Слуги Божого прийшла перед самою Пасхою 1946 р. Її приніс пан Василенко з Гаїв, що мав передати для отця у в’язницю свячені страви. Він розповів, що отця Віталія дуже били, пізніше заносили до камери на простирадлі. Поховали його «на Бриґідках». Отак у внутрішній в’язниці УНКГБ Дрогобицької області закінчив своє земне життя Слуга Божий ієромонах Віталій Байрак. А в будівлі, що тривалий час була у Дрогобичі символом тоталітаризму та репресій, а нині знаходиться Інститут фізики, у 2012 р. було облаштовано меморіальний комплекс «Тюрма на Стрийській». Адже саме тут у жовтні 1990 р. були проведені розкопки, що наробили багато галасу у пресі тоді ще Радянського Союзу.
486 людських останків, жертв кривавого більшовицько-сталінського терору кінця червня – початку липня 1941 р., вже 14 липня 1991 р. з почестями були поховані на Алеї слави міського кладовища. А, за зведеними даними про знищення в’язнів у тюрмах Західної України того часу, кількість жертв становить понад 24 000, з яких 1 200 – тільки у Дрогобичі.
Господи Ісусе Христе, Боже наш, що пролив Свою святу й пречисту кров на Хресті задля нашого відкуплення й прощення, зцілення і спасення! Ти послав Своїх учнів – в силі й благодаті Святого Духа – навчати і проповідувати Добру Новину Істини і Правди всім племенам і народам, щоб той, хто щиро покається і увірує, мав життя вічне. Вічне, радісне й блаженне у Твоєму Царстві Небесному. Ти дав і нашому народові визначних та ревних душпастирів і проповідників Свого Слова, які жертовно віддали своє життя за Тебе та це Твоє – святе, спасенне й благословенне Євангеліє.
Ми дякуємо Тобі за наших мучеників та ісповідників. Серед яких Твої вірні слуги – ієромонахи дрогобицького Святотроїцького монастиря: Северіян Бараник, Яким Сеньківський і Віталій Байрак. Тому просимо Тебе: так, як вони прославили всесвяте Твоє ім’я своєю мученицькою смертю, так і Ти прослав їх на святих Своїх Престолах, щоб повіки славилося ім’я Пресвятої Божественної Трійці – Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Ірина Сенюра, працівник фондів музею «Дрогобиччина» «Християнський голос», червень, № 12 (2992) – Джерелo: https://kyrios.org.ua/spirituality/svyato/36252-27-chervnia-drohobytski-muchenyky-o-severyn-baranyk-o-yakym-senkivskyi-o-volodymyr-bairak.html
16 травня 1946 року помер Блаженний Священномученик ІєромонахВіталій Байрак ЧСВВ і був похований біля в’язничного муру.
Більше про життя і діяльність Блаженного Священномученика Ієромонаха Віталія Байрака ЧСВВ, можна дізнатися за посиланнями:
Ієромонах Віталій Байрак ЧСВВ – Джерелo: http://www.bazylianie.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=670:2010-03-08-11-02-28&catid=36&Itemid=20
ДІЯЛЬНІСТЬ О. ВІТАЛІЯ БАЙРАКА, ЧСВВ У ЖОВКВІ – Джерелo: https://osbm.in.ua/news/publish/diialnist-o-vitaliia-bairaka-chsvv-u-zhovkvi/
ЄДИНОЮ «ПРОВИНОЮ» О.ВІТАЛІЯ БАЙРАКА ПЕРЕД НКВС БУЛО ТЕ, ЩО ВІН БУВ РЕВНИМ СВЯЩЕННИКОМ, НЕВТОМНИМ ХРИСТОВИМ ВОЇНОМ – Джерелo: http://radiomaria.org.ua/dinoyu-provinoyu-o.vitaliya-bairaka-pered-nkvs-bulo-te-sho-vin-buv-revnim-svyashennikom-nevtomnim-hristovim-vonom-8749
В програмі „У Ваших намірах” с. Дам`яна Галущак продовжує знайомити слухачів з блаженними мученниками УГКЦ.
Ікона мовить. Блл. свщмчч. Северіана Бараника, Якима Сенківського, Віталія Байрака – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/publish/39200-ikona-movyt-bll-svshmchch-severiana-baranyka-yakyma-senkivskogo-vitaliya-bairaka/
ПРО БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ІЄРОМОНАХА ВІТАЛІЯ БАЙРАКА ЧСВВ З С ДАМ’ЯНОЮ ГАЛУЩАК – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=RBJTCUlZPDQ
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0cD2bEUHTRLxNzzVVd5FnjW9bw6ewgBSB2onv5DMAy7GNDSKnt6H7Wotcy5Qf5GKAl&id=61575175806637
Про блаженних Новомучеників Северіяна Бараника, Віталія Байрака та Якима Сеньківськго – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=ixkYCp2Y_c0&t=2s
16 травня Життя блаженних священномучеників Северіана Бараника, Якима Сенківського, Віталія Байрака – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=xtte69yzIEA&t=2s
о. Петро Фостик
