4 березня 1979 року у Вашингтоні, Округ Колумбія, США, упокоївся в Господі ієромонах Марко Микола Дирда, #ЧСВВ, душпастир у Галичині, Канаді і США, хоровий диригент, церковний письменник, провідник радіопередач, реколекціоніст і місіонер. Вічна йому пам’ять!
З „Василіянського Вісника”, ч. 15 за 1979 рік, с. 84-87 (розкриті деякі скорочення; оригінал можна переглянути серед зображень)
О. МАРКО МИКОЛА ДИРДА, ЧСВВ
Подаємо автобіографію о. Марка Дирди, написану в 1974 році, вилишаючи з неї ту частину, що ввійшла (в ширшій редакції) до його споминів «Шляхом священика – 1933-1946» (див. «Збірка: На Христовій ниві», Рим, Українська Духовна Бібліотека, 1978).
Я родився 21-го грудня 1906-го року в місті Станиславові, в Галичині. Мій батько Пантелеймон був родом із села Залукви біля Галича, повіту станиславівського, а мати Катерина з роду Кочутів, родилася в селі Маріямполі. Охрестили й миропомазували мене в катедральній церкві того самого дня, коли й родився, бо був дуже слабий. Все дошкілля перебував я під опікою Сестер Служебниць. До народної школи ім. Маркіяна Шашкевича почав учащати в Станиславові, 1912 р. З вибухом І-ої Світової війни, 1914 р., моя мати залишилась зо мною і моєю сестрою в Станиславові, а батько, як залізничник, виїхав з управлінням залізниці до Чехії. За першої московської займанщини, від вересня 1914-го р. до половини лютого 1915-го, я не вчащав до школи, бо навчання в ній не було. Якже наблизився другий наступ московських військ на східню Галичину, мій батько переселив усю нашу родину до малого міста в західній Галичині, Кальварії Зебжидовської, на південь від Кракова. Тут я закінчив 4-ту клясу початкової школи. 1917-го року я здав іспит до першої кляси державної Гімназії в Вадовицях. Цю клясу докінчив уже в українській державній Гімназії в Станиславові, 1918 р. Того ж року одного тижня ціла моя родина пережила сумні події: 9-го вересня смерть забрала однолітнього мого брата Івана, а 13 вересня – мою молоду матір. Обоє померли від пошесної недуги – ґрипи, що в тому часі проходила по всій Европі. За української держави в Галичині (1918-1919) я був у 2-ій ґімназійній клясі… Відтак я перейшов із ґімназії до вчительської семінарії.
По закінченні вчительської семінарії, за порадою катехита, о. дра. Івана Фіґоля, я вступив до новіціяту оо. Василіян у Крехові, 25.ІХ.1925 р., а закінчив його 25.V.1927 р., коли то склав перші чернечі обіти. Після новіціяту виїхав до Лаврова, де навчався на 2-му році схолястики й реторики. Роки 1929-1931 провів на вивчанні філософії. Богослов’я навчався два роки в Кристинополі, а кінцевий – третій рік – у Жовкві. Врочисті чернечі обіти склав у Кристинополі 30.VII.1933 р., а єрейські свячення одержав у Жовкві 13.8.1933; моїм святителем був владика Йосафат Коциловський. Від новіціяту аж до єрейських свячень провадив чернечий хор, а по свяченнях, аж до виїзду з Рідного Краю (1944 р.), – церковні хори й оркестри в тих місцях, де працював. На 3-му році богослов’я, тодішній ігумен жовківського монастиря – о. Віталій Градюк, доручив мені навчати основ релігії, в школах села Висоцької Волі і двох присілках – Оплітної. та Чорного Лісу.
Від липня 1934 р. до серпня 1937 р. я проживав у монастирі в Бучачі…
При кінці серпня 1937-го р. мені звеліли виїхати на постійний побут до Перемишля, де став я намісником у тамошньому монастирі… 26-го серпня 1938 р. виїхав я до Гошева, щоб проповідати в відпустовій церкві та їздити на місії… В половині серпня 1941 р. я виїхав на душпастирську працю до Чорткова, в якому єп. Григорій Хомишин передав Василіянам парафію ще перед самим вибухом польсько-німецької війни… В половині березня 1944 р. большевицькі війська дійшли до Чорткова. Тоді я рішив із місцевим настоятелем утікати на західо…
9-го червня 1946 р. я з нашими отцями – Йосафатом Маркевичем та Іринеєм Назарком – виїхав із французького порту Руан вантажним кораблем «Лос Анджелес», а до пристані в Балтиморі, прибув 23-го червня. У пристані нас привітав о. Созонт Дидик ЧСВВ. На постійну працю призначили мене до Нью-Йорку, помагати в душпастирській праці в парафії св. Юра та їздити на місії. Тут перебув до 19.03.1947 р. Того ж дня виїхав через Чікаґо до Вінніпеґу, в у Канаді, щоб помагати при парафії св. Миколая, вести духовний провід у СС. Служебниць і давати місії. При кінці липня 1949 р. перебув операцію жовчевих каменів. 20.ІХ.1949 р. виїхав до Едмонтону, де давав місії, проводив духовними вправами, проповідував, організував мистецькі вистави. Тут працював до половини квітня 1953 р. Тоді виїхав до Ґримсбі, де чекав на дозвіл від американського уряду переїхати на постійний побут у ЗДА. На початку квітня 1954 р. приїхав до монастиря в Ґлен-Ков, щоб прийти до кращого здоров’я та й опісля ще могти працювати в душ пастирстві. В половині серпня 1957 р. перенесли мене до парафії св. Миколая в Чікаґо, де проповідав, провадив щотижневі одногодинні радіопрограми впродовж трьох років, заснував Товариство Українських Студентів «Обнова» (при кінці моєї праці, в липні 1962 р., було в ньому 168 членів-членок). При кінці липня 1960 р. їздив із громадкою ТУСК «Обнова» на Світовий Євхаристійний Конгрес у Мюнхені… 1-го серпня 1962 р. оо. Василіяни передали церкву св. Миколая в Чікаґо на катедру новопоставленому владиці Ярославу Габрові, тож я виїхав на душпастирську працю до церкви св. Юрія в Нью-Йорку, а й помагав у радіопрограмах – у них провадив студентську ділянку. 20- го жовтня 1964 р. прибув до Бінґгемтону. Звідтіля доїжджав майже що два місяці до Нью-Йорку, щоб допомагати в радіопрограмах. 18-го березня 1966 р. повернувся на постійний побут до Нью-Йорку, щоб провадити радіопрограми. Зміст кожної одногодинної радіопрограми був такий: загальна проповідь, доповідь для інтелегенції на тему сучасности, доповідь для студентства, гутірка з дітьми початкової школи та новини з парафії і українського світу; все те переплітав я відповідним українським співом і музикою з грамофонних пластинок. В 1967 році зорганізував студентську прощу до мощів святого священномученика Йосафата в базиліці святого Петра в Римі у сторіччя його канонізації та до відпустових місць у Люрді і в Фатімі. 26-го серпня 1970 р. я прибув на допоміжну працю до церкви св. Покрови в Бронксі. Тут за 4 роки мого побуту написав і видав друком дві книжки: «Ясна Гора в Гошеві» і доповіді для студентства на тему «Бог, Церква і Молодь».
За ввесь час мого священства в Рідному Краю дав місій і реколекцій – 46, виголосив проповідей – 1271, конференцій – 44, висповідав – 121 425 душ.
Все це виконав від 20.8.1933 до 6.VІ.1946 р.
В Америці і в Канаді дав місій і реколекцій – 90, виголосив проповідей 1447, конференцій – 241, висповідав – 170 397 душ.
Все це виконав від 29.VІ.1946 до 16.ІV.1974.
В радіопрограмах мав у Чікаґо від вересня 1957 до вересня 1961 р. і в Нью-Йорку від січня 1963 р. до серпня 1970 р. проповідей – 738, доповідей – 730, гутірок – 330.
(Досі з автобіографії).
Отець Марко Дирда помер несподівано (4.3.1979) в Вашінґтоні, де від жовтня 1974 р. виконував обов’язки духовника в Семінарії св. Йосафата. Похоронні обряди відбулися в церкві св. Юра в Нью-Йорку, а похоронено його на цвинтарі Св. Духа в Гемптонбирґ, де вже спочивають інші його Брати по Чину.
Нехай вічна буде його пам’ять!
#OSBM #Василіяни – https://www.facebook.com/hashtag/%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%B8
о. Єронім Грім, ЧСВВ – https://www.facebook.com/jeronimoleh.hrim/posts/pfbid0Yr4TdSvv6jiR1LwSGb3SWuUXDfiL3ZjxdDRBuexRLc8P4KTJVEdA5G3YJvHwdnpWl
Більше про життя і діяльність ієромонаха Марка Миколи Дирда ЧСВВ, можна дізнатися за посиланнями:
Марко Дирда – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B4%D0%B0
о. Марко Дирда ЧСВВ – Життєвий шлях та біографія – https://prezi.com/2p6elpi0j4vv/o/
о. Петро Фостик
