36 років тому 19 серпня 1986 року упокоївся ієромонаха Павла Петра Розкіпа, ЧСВВ.
Сьогодні отці василіяни Провінції Найсвятішого Спасителя вшановують пам’ять ієромонаха Павла Петра Розкіпа, ЧСВВ, котрий упокоївся 19 серпня 1986 року в Стрию.
Отець Павло (у хрищенні Петро) Розкіп народився 16 червня 1909 року в с. Доброгостів Дрогобицького повіту. 4 вересня 1927 року вступив до Крехівського новіціяту отців василіян. 5 травня 1929 року склав перші обіти в ЧСВВ, потім два роки (1929-1931) перебував у Лаврівському монастирі на студіях гуманістики. У 1931-1933 роках у Добромилі вивчав філософію, а в 1933-1934 навчальному році викладав грецьку та латинську мови василіянським студентам у Лаврові. Богослов’я вивчав у Кристинополі (1934-1936) і Лаврові (1936-1938). Ієрейські свячення прийняв у Лаврові 10 липня 1938 року з рук Преосв. Йосафата Коциловського, ЧСВВ єпископа Перемишльського. Після свячень один рік навчав польської мови студентів Місійного інституту ім. св. Йосафата при Бучацькому монастирі оо. василіян, проповідував та сповідав у церкві. Коли на початку війни більшу частину монастиря та приміщення інституту зайняли радянські вояки, о. Павло переїхав до Улашківців, де 26 травня 1940 року був уведений в обов’язки завідателя парафії, а з 20 травня до 31 грудня 1942 року – сотрудник у Чорткові. У 1946 дістався до Гошівського монастиря, обійнявши при тім обслугу парафії в с. Гериня Болехівського району. 22 травня 1947 року уповноважений у справах релігії зробив письмове попередження ігумену Гошівського монастиря про те, що він негайно зобов’язаний видалити з монастиря осіб, які не належать до цього монастиря і надалі таких не приймати. Серед десяти ченців, що не мали тут «прописки» був і о. Павло Розкіп. Одначе він залишився і пробував у Гошеві аж до дня арешту. На всіх шести ченців: Мар’яна Повха, Павла Розкіпа, Ігнатія Янтуха, Івана Городиського, Андрія Качмара і Мар’яна Шабана (настоятеля о. Макарія Греня арештували в січні 1950), що залишилися, 17-21 січня 1950 року були підписані постанови на арешт. Усім їм інкримінувались «зв’язки з підпіллям ОУН», участь в «уніатській опозиції», відмова переходити в православну віру, «нелегальні богослужіння», «зберігання антирадянської та націоналістичної літератури».
Арештований 27 березня 1950 року і ув’язнений у Станіславівській тюрмі. 30 червня 1950 року засуджений до 25 років до позбавлення волі у ВТТ з обмеженням в правах на п’ять років, та з конфіскацією майна. З оскарженням судового вироку о. Розкіп звертався до Верховного Суду УРСР. Однак Судова колегія Верховного Суду рішенням від 30 серпня 1950 року залишила вирок без змін. Аж майже через п’ять років 15 квітня 1955 року Президія Верховного суду УРСР ухвалила постанову про зміну терміну з 25 на 10 років. 31 січня 1964 року реабілітований.
Після звільнення о. Павло Розкіп повернувся на Болехівщину і понад 2 роки проживав у Герині. Переїхав до Стрия, де поселився у своїх знайомих, вихідців з Герині. Влаштувався на роботу у Львівське аптекоуправління заготівельником лікарських трав, що давало змогу бути постійно серед людей і самому керувати своїм часом. Відрізнявся скромністю. Захворів на рак і останні свої дні тяжко мучився. Помер 19 серпня 1986 року в Стрию і там похований. Вічна йому пам’ять!
Василіяни-Провінція Найсвятішого Спасителя в Україні – https://www.facebook.com/osbm.in.ua/posts/6054518201241463
Більше про життя і діяльність ієромонаха Павла Петра Розкіпа, ЧСВВ, можна дізнатися за посиланням:
РЕПРЕСІЇ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ ТА ОПІР ВАСИЛІАН ПРОВІНЦІЇ НАЙСВЯТІШОГО СПАСИТЕЛЯ У ХХ ст. – О. ПОЛІКАРП МАРЦЕЛЮК, ЧСВВ – „Отці обслуговували довколишні парафії. Дехто з них проживав у монастирі, як о. Павло Розкіп, який обслуговував с. Гериню, неподалік монастиря у с. Гошева.” – https://carpathiansjournal.pnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/76/2018/11/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%8E%D0%BA.pdf
Журнал Місіонар (1992-2015) – „Розкіп, о. Павло Петро (1909 – 1986) – засуджений на 25 років. Повернувся з заслання і жив у Стрию, де й помер 21.08.1986 р.” – https://archive.org/stream/misionar/Misionar_1995.04_djvu.txt
Місіонар 04 1995 – „Розкіп, о. Павло Петро ( 1909 – 1986) – „засуджений на 25 років. Повернувся з заслання і жив у Стрию, де й помер 21.08.1986 р.” – https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________04_1995
Крехів. Дороги земні і небесні – Шкраб’юк П. – Павло Розкіп, ЧСВВ – https://djvu.online/file/2HvzF7VTxUEZ1
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1492738517838006
о. Петро Фостик
