Розмова, яку 9 січня 1998 року провів з о. Яковом Мадзеляном семінарист Юстин Бойко МСУ.
Розмова з о. Яковом Мадзеляном про покликання, семінарійні роки та рукоположення – Аудіо 1998 р.
„Я є свідомий того, що то, що важне в житті, завжди родиться в трудах”.
Отець Яків Мадзелян (1950-2025) упокоївся в Бозі на 51-му році священства, в році, в якому минає 60 років відтоді, коли перший греко-католик переступив поріг Духовної семінарії Люблінської дієцезії, щоб в ній готуватися до священства. Отець Яків, рукоположений у пресвітерство в 1975 році, був першим нашим випускником, „наріжним каменем” Греко-Католицької семінарійної спільноти в Любліні.
В січні 1998 року тодішній семінарист, нині о. Юстин Бойко МСУ, провів з отцем Яковом розмову про його покликання, семінарійні роки, прискорене рукоположення. Винятковою постаттю в спогадах отця Яова є отець мітрар Василь Гриник. Його слова про те, що „бути греко-католицьким священником – це не хобі”, були для отця Мадзеляна життєвим девізом.
Підготував: о. митр. Богдан Панчак, віце-ректор Митрополичої Греко-католицької Духовної Семінарії в Любліні
Розмова з о. Яковом Мадзеляном про покликання, семінарійні роки та рукоположення – Аудіо 1998 р.
Розмова з о. Яковом Мадзеляном про покликання, семінарійні роки та рукоположення – Аудіо 1998 р. – Джерелo: https://cerkiew.org/rozmova-z-o-yakovom-madzelyanom-pro-poklikannya-seminarijni-roki-ta-rukopolozhennya-audio-1998-r/
Спогади о. Якова Мадзеляна – Джерелo: http://seminarija.pl/historia/wspomnienia/2012-11-10-17-07-27?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR41ybtmgQ1fS-Bugx5h9TH4LTq19VrsKoV5pFdPmIF-MTLrvuH67yx3Axg8XQ_aem_e-LLUNiO_OAEVwYinC6Pkw
„Я Є СВІДОМИЙ ТОГО, ЩО ТО, ЩО ВАЖНЕ В ЖИТТІ, ЗАВЖДИ РОДИТЬСЯ В ТРУДАХ” – СПОГАДИ О. ЯКОВА МАДЗЕЛЯНА СУ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=03u5IdNeqiQ
Упокоївся в Бозі ієромонах ЯКІВ (Ярослав Мадзелян) СУ, 16 серпня 2025 р. Б. о 12:30 у Львові на 75 році життя.
Ієромонах Яків (Ярослав Мадзелян) народився 17 вересня 1950 року в с. Кеншиці, біля Зеленої Гори (на даний час це Любуське воєводство), у сім’ї хліборобів Григорія і Любомири з роду Паук, які походили з Лемківщини, і були переселені на захід Польщі під час насильницького переселення українців в рамках «Акції Вісла» в 1947 році.
Маленький Ярослав був охрещеним у римо-католицькому храмі, оскільки не було можливості знайти греко-католицького священника через заборону діяльності УГКЦ в Польщі в 1946-1956 роках.
Хоча він проходив катехизацію і приготування до першої сповіді теж у римо-католиків, проте виховувався у сім’ї, яка знала своє національне та церковне коріння і прищепила ці почуття своїм дітям.
Завершив школу та отримав атестат зрілості у сусідньому Мєндзижечі, а оскільки вже змалку задумувався, щоби стати греко-католицьким священником, то почав шукати такої можливості.
Проте, коли в 1969 році він вступив на навчання до духовної семінарії в Любліні, то навчався тут разом із римо-католиками, не маючи можливості плекати свій обряд, лише інколи слухаючи українські богослужіння по «Радіо Ватикан».
З тих часів о. Яків пізніше пригадував таку історію, що одного разу у семінарійній кімнаті, він приклав одне вухо до радіоприймача, і почув як за його плечима відкрилися двері і з’явився віце-ректор, а оскільки у той час треба було обов’язково бути на вечірні, то це було порушенням розпорядку.
Проте, коли віце-ректор побачив, почув Службу Божу, яку слухав греко-католицький семінарист через радіо, то закрив двері і тихенько вийшов, так, щоби видавалося, що вони не бачили один одного.
Дещо пізніше ситуація частково змінилася, коли ним, та іншими греко-католицькими семінаристами, які пізніше вступили до семінарії, заопікувався о. Василь Гриник, який був відповідальним за розсіяні парафії УГКЦ у Польщі і вже доповнював їхні знання в літургіці та історії Церкви.
Таким чином, Ярослав у 1975 році став першим греко-католицьким випускником Семінарії при Люблінському Католицькому Університеті.
І хоча його дияконські свячення відбулися 9 травня 1974 року ще в латинських літургійних одежах, проте уже священничі свячення, уділені в Мєндзижечі 2 березня 1975 року єпископом Павлом Сохою (це був римо-католицький єпископ, оскільки у той час не було греко-католицьких єпископів у Польщі), відбулися у візантійських літургічних одежах.
Таким чином, тоді ще отець Ярослав, став першим повоєнним греко-католицьким священником, який відразу служив при греко-католицьких парафіях, без служіння у латинському обряді.
У березні-серпні 1975 року він служив як сотрудник при парохії св. Йоана Хрестителя у Перемишлі, потім у 1975-1977 роках як адміністратор храму Покрови Пресвятої Богородиці у Команчі, а з 15 серпня 1977 до 1990 року – як парох у храмах Різдва Богородиці в Білому Борі та Пресвятої Трійці у Барково.
Отець вів багатогранну душпастирську діяльність.
Зокрема, в 1984 році, завдяки співпраці семінаристів та молодих церковних діячів, він започаткував діяльність молодіжного руху «Сарепта» в Новиці, на Лемківщині.
Також, перебуваючи у Білому Борі, молодий священник познайомився із ієромонахом Никодимом (Стецурою) (1895-1990), який, будучи ченцем Унівської Лаври, опинився у часи воєнних лихоліть у Польщі.
А оскільки ще від мами о. Ярослав чув про ченців-студитів, які мали на Лемківщині, у Флоринці, свій монастир і помагали навколишнім людям, то відчув у собі покликання до чернечого життя.
Таким чином, уже в 1977 він підпільно вступив до монастиря (були ще два інші кандидати, проте, в останній момент вони відпали), і після першого постригу в травні 1978 року та перших обітів, які склав 26 травня 1979 року, два ченці продовжили монаший шлях у Білім Борі.
Для того, щоби молодий чернець більше запізнався із монашим життям, то о. Никодим, який був його настоятелем, відправляв його в Італію, в монастир Студіон, де архимандритом був кир Любомир (Гузар).
Тут інок Ярослав міг більше почерпнути студійського духу.
А у міжчассі, 28 липня 1986 року у Білому Борі відбувся його постриг у малу схиму з іменем Яків.
Цей постриг, за дорученням архимандрита Юрія (Макара), здійснив молодий ієромонах Севастіян (Дмитрух), якому вдалося приїхати з України.
На початку 1990 року спільнота, до якої приєднався ще один брат, переїхала до Циганку, де і помер о. Никодим у тому ж 1990 році.
А вже 1993 році ієромонах Яків переїжджає в Україну, де вливається в життя братії нововідкритої Унівської Лаври.
У 1994 році він стає намісником Лаври, допомагає засновувати монастир у Підкамені, а в 2000-2007 роках повертається до Польщі, де є настоятелем місійної станиці у Висовій, на Лемківщині.
А з 2007 року, після повернення в Україну уже на постійно, стає насельником монастиря Св. Михаїла у Львові, де протягом 2007-2010 років є наставником спудеїв, тобто ченців, які проживаючи у монастирі, навчалися у Львівській духовній семінарії.
Після цього, як припинив своє служіння наставника, то ієромонах Яків залишився надалі у спільноті, ведучи чернече та душпастирське життя.
На 75 році життя упокоївся в Бозі ієромонах ЯКІВ (Ярослав Мадзелян) – Джерелo: https://cerkiew.org/na-75-roczi-zhittya-upokoivsya-v-bozi-ieromonah-yakiv-yaroslav-madzelyan/
Більше про життя і діяльність о. Ярослава Яківа Мадзеляна, можна дізнатися за посиланням: –
Спільнота памяти – Чертіжне – Джерелo: https://www.lem.fm/spilnota-pamyati-chertizhne/
З історії греко-католицької парохії у Гданську – „У 1990р. прийшов новий священник на парохію Циганок – Гданськ, о. Ярослав Яків Мадзелян – Студит. Після цього, як о. Мадзелян переїхав на Україну, новим парохом став о. Богдан Дрозд, який замешкав у Гданську, й доїжджав до Циганка від 1991р.” – Джерелo: http://cerkiew.gdansk.domiwka.info/historia-greckokatolickiej-parafii-w-gdansku/
Храм Святого Архистратига Михаїла – „Зі смутком повідомляємо, що сьогодні о 12:30 у Львові на 75 році життя та 49 році монашого покликання упокоївся в Бозі ієромонах ЯКІВ (Ярослав Мадзелян).” Джерело: https://www.facebook.com/st.michael.church/posts/pfbid05vyqwnuXz6TAcn1haaaLcPWYnoYNB3d2uEbpivBfXtom6hdiwaF6SFA4oefL4GExl
«Мама все мі повідали, же студиты были барз добры…» – 70 процент – неділя, 18.00 год. – Джерело: https://www.lem.fm/mama-vse-mi-opovidali-zhe-studityi-byili-barz-dobryi-70-protsent-nedilya-18-00-god/
„Kiermesz, Kiermesz Boh tja stworył, dałno ja sia na tja strojił. Yszczy mene połyłały już mi Kiermesz obiciały” – Джерело: http://www.beskid-niski.pl/index.php?pos=/lemkowie/imprezy/losie2004
Біографічна довідка: – Храм Святого Архистратига Михаїла – Джерело: https://www.facebook.com/st.michael.church/posts/pfbid05vyqwnuXz6TAcn1haaaLcPWYnoYNB3d2uEbpivBfXtom6hdiwaF6SFA4oefL4GExl
ФОТО – ІЄРОМОНАХ ЯКІВ (ЯРОСЛАВ) МАДЗЕЛЯН СУ. – Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=v8qRzwLlR8w
о. Петро Фостик
