4 вересня 2022 р., Папа Франциск очолив Святу Месу на площі св. Петра у Ватикані. На початку богослужіння він проголосив блаженним папу Йоана Павла І. Під час проповіді Святіший Отець поділився думками про те, що означає іти за Ісусом та бути Його учнями, повідомляє Vatican News.
Прекрасною є та Церква, що має радісне обличчя, спокійне й усміхнене, Церква, що не нарікає та не плекає почуття образи, не виглядає понурою та не страждає від ностальгії за минулим. Так Франциск підсумував свої роздуми, проголосивши Слугу Божого Альбіно Лучані — Папу Йоана Павла І блаженним Католицької Церкви.
В урочистості з нагоди беатифікації свого єпископа єдналися вірні Римської дієцезії, паломники з батьківщини нового блаженного та його шанувальники з різних частин світу. З Наступником святого Петра співслужили, серед інших, нещодавно висвячені єпископи, що беруть участь у формаційних зустрічах у Ватикані, як також єпископи двох обрядів з України та ієрархи УГКЦ, які служать серед діаспори. Офіційну урядову делегацію Італії очолював Президент Серджіо Маттарелла.
У євангельському уривку прозвучали вимоги Ісуса для того, щоби слідувати за Ним: не може бути учнем той, хто не любить Його більше, ніж своїх рідних, хто не несе свого хреста, хто не зречеться матеріальних благ. Святіший Отець поділився думками про те, навіщо Ісус це говорить.
Бог не маніпулює нашими слабкостями
Франциск звернув увагу на велелюдний натовп. Чимало людей були приваблені Ісусовими словами та чудами, вбачаючи в Ньому надію свого майбутнього. Що в таких випадках зробив би хитрий лідер? Постарався би використати слабкість і безпорадність інших, суспільні страхи чи особисті труднощі людей для того, щоби постати перед ними як «рятівник», що повирішує їхні проблеми… «Божий стиль відрізняється від цих людей, бо Він не маніпулює нашими потребами, він ніколи не використовує наші слабкості для того, щоб самому вивищуватися», — сказав Папа, додаючи, що Ісусові не притаманний «культ чисел», Він, як здається, «стурбований, коли люди ідуть за Ним з ейфорією та поверховим ентузіазмом». А тому пропонує кожному «уважно чинити розпізнання мотивів».
«Бо можна іти за Господом з різних причин, і деякі — мусимо визнати це — є світськими: за досконалою релігійною зовнішньою поставою може приховуватися чисте задоволення своїх потреб, пошук особистого престижу, прагнення відігравати якусь роль, тримати речі під контролем, жага займати простір і здобути привілеї, прагнення отримувати визнання та багато іншого», — пояснив Святіший Отець. Це «не може бути стилем учня і стилем Церкви».
Вибір, що охоплює повноту життя
Далі проповідник зазначив, що Господь ставить ще одну вимогу. «Іти за Ним не означає приєднатися до двору чи брати участь у тріумфальній ході, ані навіть отримати гарантії щодо життя. Навпаки, це означає також нести хрест». Ідеться про прийняття рішень, які «зобов’язують повноту існування», а тому Ісус прагне, щоб ніщо не протиставлялося цій любові. А щоб цього досягти, потрібно «дивитися більше на Нього, ніж на себе самих, навчитися любові, черпаючи її від Розіп’ятого». Як казав блаженний Йоан Павло І під час молитви «Ангел Господній» 10 вересня 1978 року, ми є «об’єктом незгасної любові Бога». І я любов, за словами Папи Франциска, ніколи не зникає з нашого життя, освітлюючи навіть найтемніші ночі. Споглядаючи на Розіп’ятого, ми «покликані до висоти цієї любові».
«Любити. Навіть тоді, коли ціною цього є хрест самопожертви, мовчання, нерозуміння, самотності, зазнавати перешкод і бути переслідуваними», — сказав Франциск, цитуючи свого блаженного попередника, який повчав, що щоб поцілувати розіп’ятого Ісуса, треба бути готовим вколотися терням на Його голові. «Любов до кінця, з усіма її колючками: не речі, зроблені наполовину, пристосування чи спокійне життя», — сказав Папа. Якщо не прагнутимемо до висот, то скотимося до половинчастого життя, якому бракуватиме рішучих кроків і злетів. Ісус же закликає жити Євангелієм, щоб жити «не наполовину, але до кінця».
За прикладом нового блаженного
«Браття, сестри, новий блаженний жив саме так: у радості Євангелія, безкомпромісно, люблячи аж до кінця. Він втілив убогість учня, якою є не тільки не мати прив’язання до матеріальних благ, але, насамперед, перемогти спокусу ставити власне “я” у центрі та шукати власну славу. Навпаки, наслідуючи приклад Ісуса, він був лагідним і смиренним пастирем», — сказав папа Франциск. А своєю усмішкою Папа Лучані «зумів передати доброту Господа».
«Прекрасною є та Церква, що має радісне обличчя, спокійне та усміхнене, Церква, яка ніколи не зачиняє дверей, не чинить серця жорсткими, не нарікає та не плекає почуття образи, яка не є розгніваною та нечутливою до страждання, не представляється понурою та не страждає ностальгією за минулим», — підсумував Франциск. Він закликав молитися до цього «нашого батька і брата», щоби випросив для нам дар «усмішки душі», повторюючи за ним:
«Господи, візьми мене таким, який я є, з моїми вадами та недоліками, — але дай мені стати таким, яким Ти мене прагнеш».
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2022/09/328655
Альбіно Лучані народився 17 жовтня 1912 року в Форно ді Канале у Провінції Беллуно і відійшов до вічності 28 вересня 1978 року у Ватикані.
Був сином робітника соціаліста, який упродовж довгого часу працював в еміграції у Швейцарії, а потім знайшов роботу на виробництві скла у Венеції. Батько майбутнього Папи був соціалістом і антиклерикалом, тому коли син сказав йому, що буде священником, важко прийняв його рішення. У записці, яку отримав від батька, коли той врешті дав свою згоду на вступлення до семінарії було написано: «Сподіваюся, що коли ти станеш священиком, будеш підтримувати убогих, так як і Христос був на їхньому боці». Ці слова Лучані втілюватиме на практиці упродовж усього життя.
Добрий Пастир свого народу та захисник убогих
Висвячений на священика в 1935 році і в 1958 році, після вибору папи Івана ХХІІІ, призначений єпископом Вітторіо Венето.
Був сином землі, позначеної убогістю й характерної еміграцією, але також соціально жвавою та відомою постатями великих священиків. Лучані був учасником ІІ Ватиканського Собору та з великим ентузіазмом виконував його постанови.
У священичому служінні багато часу присвячував сповіданню вірних та був пастирем свого народу. Папа Павло VI, який високо цінував служіння Альбіно Лучані, наприкінці 1969 року призначив його Патріархом Венеції, а в березні 1973 року — кардиналом.
Лучані, який обрав слово «humilitas» тобто смирення, для свого єпископського герба, був душпастирем, що вірно жив правдами віри, був відкритим на соціальні потреби, близьким до бідних і робітників. У своєму навчанні особливо наголошував на милосерді. Будучи Патріархом Венеції, йому довелося багато страждати через суперечки, що виникали у післясоборовий період. Особливого значення він надавав катехизації вимагаючи, щоб ті, хто передає правди віри, робили це у зрозумілий для всіх спосіб.
Короткий але плідний період на Петровому Престолі
Після смерті Папи Павла VI, 26 серпня 1978 року Альбіно Лучані був обраний Вселенським Архиєреєм під час конклаву, що тривав два дні.
Вперше в історії папства Він взяв два імені. Обравши подвійне ім’я «Іван Павло» Лучані не лише дає визнання двом своїм попередникам, що призначили його єпископом та кардиналом, але також задекларував, що продовжуватиме втілювати постанови Собору, не дозволяючи повертатися в минуле, а також робити неконтрольовані кроки у майбутнє.
У своєму слові він так пояснив, чому обрав імена своїх двох попередників: «Тому я сказав: ‘називатимуся Іван Павло’. Я не маю ні мудрості серця папи Йоана, ні досвіду й культури папи Павла, але я на їхньому місці; отже, мушу старатися служити Церкві. Вірю, що ви підтримуватимете мене своїми молитвами».
У своїй промові він скасовує використання множини maiestatis – «Ми», яку зазвичай використовували папи стосовно себе. У перших днях понтифікату відмовляється від використання гестаторії — носилок-трону, на яких носили його попередників. Однак, піддався намовлянню своїх співробітників лише тоді, коли зрозумів, що людям, які не знаходяться в перших рядах, важко його бачити.
Аудієнції по середах, під час його дуже короткого понтифікату, були катехитичною зустріччю: Папа говорить без письмового тексту, цитує напам’ять вірші, запрошує хлопчика та вівтарника підійти ближче та розмовляє з ними. У спонтанній промові він згадує, як страждав від голоду в дитинстві, і повторює сміливі слова свого попередника про «голодних людей», які є викликом для «людей розкоші». Іван Павло І залишав Ватикан лише один раз, у спекотні тижні пізнього літа 1978 року, щоб посісти престол в своїй Катедрі – базиліці святого Івана на Латерані, де отримує подарунок від мера Риму, комуніста Джуліо Карло Арґана. Звертаючись до нього, новий Папа цитує Катехизм святого Пія Х, пригадуючи, що серед «гріхів, які кличуть про помсту до неба», є «пригноблення убогих» і «затримання справедливої заробітної плати робітникам».
Несподіваний відхід до вічності
Понтифік Іван Павло І помер раптово у ніч на 28 вересня 1978 року. Монахиня, яка щоранку приносила йому каву в його кімнату, знайшла його без ознак життя. За кілька тижнів свого понтифікату він увійшов у серця мільйонів людей своєю простотою, смиренністю, своїми словами на захист найменших, а також своєю євангельською усмішкою. Навколо цієї раптової та несподіваної смерті було побудовано багато змовницьких теорій, які слугували для продажу книг і виробництва фільмів. Дослідження про смерть,що ґрунтується на зібраних документах, яке остаточно закриває справу, побачило світ у книзі віце-постуляторки процесу беатифікації Стефанії Фаласки «Хроніка однієї смерті».
Беатифікаційний процес
Опінія святості Альбіно Лучані поширилася дуже швидко. Багато людей молилися і моляться через його заступництво. Багато простих людей і навіть цілий бразильський єпископат просили про відкриття процесу. Отож, 17 червня 2003 року Іван Павло ІІ дозволив відкрити процес беатифікації Альбіно Лучані, який розпочався на рівні дієцезії Беллуно 23 листопада того ж року і завершився 10 листопада 2006 р., після чого матеріали було передано до Конгрегації у справах визнання святих. В листопаді 2017 р. Папа Франциск затвердив для проголошення декрет про геройський вимір чеснот Івана Павла І, а 13 жовтня 2021 року – декрет про визнання чуда за його заступництвом, що сталося 23 липня 2011 року.
Чудесне зцілення
Історію дівчини, що страждала на злоякісну рефрактерну епілепсію та її чудесне зцілення, розповів отець Хуан Хосе Дабусті, аргентинський священник. Побачивши відчай матері, коли та покликала священника до своєї доньки, після того як лікарі сказали, що вона не проживе й однієї ночі, він запропонував разом помолитися про заступництво папи Лучані. «Дивлячись на дівчинку, що перебувала у важкому стані, я отримав натхнення звернутися до Івана Павла І з проханням про зцілення, і разом з її матір’ю та деякими присутніми медсестрами я молився до нього», – сказав священик. «До того моменту я ніколи не молився до Івана Павла І про зцілення. Чому я запропонував Роксані помолитися за зцілення Кандели за заступництвом Лучані? Я не знаю. Це був Святий Дух», – розповів отець Хуан Хосе Дабусті, промовляючи під час брифінгу у Ватиканському прес-центрі, присвяченого недільній беатифікації.
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
Беатифікація Папи Івана Павла І: приклад смиренного служіння Церкві – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2022-09/beatyfikaciya-papy-ivana-pavla-i-pryklad-smyrennogo-sluzhinnya-c.html
Holy Mass of Beatification of Pope John Paul I, presided over by Pope Francis HIGHLIGHTS – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=QT8bKod4A1Q&t=5s
Папа: Любити також тоді, коли ціною є самопожертва, мовчання і нерозуміння – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2022-09/propovid-papy-na-beatyfikaciju-ivana-pavla-i.html
Українські єпископи взяли участь у Месі з нагоди проголошення блаженним папи Івана Павла І – Джерелo: https://synod.ugcc.ua/data/ukraynski-epyskopy-vzyaly-uchast-u-mesi-z-nagody-progoloshennya-blazhennym-papy-ivana-pavla-i-9971/
ФІЛЬМ – ІВАН ПАВЛО I . ПОСМІШКА БОГА
Це перший повнометражний фільм, присвячений Папі Римському Івану Павлу I, який помер на 33день від його понтифікату. Мінісеріал був створений для італійського суспільного телебачення RAI Giorgio Capiataniego,між іншим режисера біографічного фільму про Івана XXIII. Сценаристи, крім документальних і добре відомих фактів також показали події, для яких немає ніякої гарантії, що насправді були. – Джерелo: https://dc.lviv.ua/tv-dc/hristianski-filmi/3427-van-pavlo-i-posmshka-boga.html
Іван Павло I – Усмішка Бога. Іторія життя папи Івана Павла I. – Джерелo: https://gloria.tv/post/hovYpnLdmYa21UZixgtyBacvY
FILM – Jan Paweł I Uśmiech Boga – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=Tdhx51LePXo
о. Петро Фостик
