Слугиня Божа сестра Лаврентія Гарасимів народилася 30 вересня 1911 році у с. Рудники Миколаївського району Львівської області. У 1931 р. вступила до Сестер Згромадження Св. Йосифа, а у 1933 р. зложила свої перші обіти. У 1950 р. була арештована солдатами НКВД і вивезена до м. Борислава. Згодом її перевезли до м. Томська. Здоров’я сестри вже було дуже підірване. 30 червня 1950 р. дістала призначення в с. Харськ Томської обл. Жила в одній кімнаті (перегородженій) із паралізованим господарем, бо ніхто не хотів брати на квартиру хвору на туберкульоз. Багато молилася і виконувала ручну роботу. Терпеливо зносила нелюдські умови життя. Померла 28 серпня 1952 р. у с. Харському Томської області.
Господь наш Ісус Христос до своїх учнів звертався напутніми словами: «Переслідували мене. Переслідуватимуть і вас». І на блаженних новомученицях Олімпії та Лаврентії справдилися слова Христа: «Вас волочитимуть і до правителів, і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами». Переслідування ставали для них неповторною нагодою принести світло Христове в саму гущавину беззаконня та гріха. Там вони давали свідчення своєї віри не стільки словами, скільки своєю поставою та своїм вмиранням за Христа.
Монахині постійно знаходилися під наглядом КГБ, яке мало ефективну систему переслідувань із втручанням у монастирське життя, обшуками і конфіскаціями. Агенти пробували залякати монахинь погрозами і змусити зректися Бога, збирали необхідну їм довідкову інформацію. Із свідчень Марії Клипко дізнаємося, що у 1950 р. сестри із людьми ішли з Добромиля з костелу, над’їхала машина «чорний ворон», сестрам зв’язали руки, заштовхнули в машину і повезли в тюрму. Після прослуховування відпустили додому, але вони були під постійним контролем. Це був лише початок. Але ніщо не лякало, хіба ще більше утверджувало у вірі. Сестри зміцнювали цю віру і в дорослих, і в дітей, з якими спілкувалися.
Із довідки від 1950 р. за підписом уповноваженого Ради в Дрогобицькій області Бурика: «Гарасимів Левкадія Ільївна була монахинею бувшого реакційного монастиря ордену «Василіян», який у 1945 р. закритий. ..Продовжує проводити роботу проти православної церкви за повернення до католицизму, займається емісійною роботою серед активу вірних бувшої греко-католицької та римо-католицької церков». І сестер вислали в Сибір.
В обвинувачувальних висновках слідчі дописували, що арештовані «проводили антирадянську агітацію, робили наклепи на керівників комуністичної партії і радянського уряду, а також на колгоспний лад». Заперечення арештованих під час слідства і судових засідань не бралися до уваги. У світлі правди Божої ці наклепницькі слова означали лише одне: нескорену віру, безмежну відвагу, рішучість до кінця служити Божій справі, на взір перших апостолів.
Сестри давали свідчення своєї віри не стільки словами, скільки своєю поставою та своїм вмиранням за Христа.
Блаженна Лаврентія Гарасимів – Джерелo: https://bpc.org.ua/svyati-ukrajinskogo-narod/blazhenna-lavrentiya/
На безкраїх просторах Сибіру завершився життєвий шлях багатьох українців, які не зреклися своєї віри й Батьківщини. Серед них – монахині Української греко-католицької церкви сестри Олімпія та Лаврентія.
В цій програмі з с. Дам’яною говоримо про с. Лаврентію Герасимів – блаженну мученицю УГКЦ. – Джерелo: http://radiomaria.org.ua/sestri-davali-svidchennya-svo-viri-ne-stilki-slovami-skilki-svoyu-postavoyu-ta-svom-vmirannyam-za-hrista-9168
ПРО СЕСТРУ ЛАВРЕНТІЮ ГЕРАСИМІВ – БЛАЖЕННУ МУЧЕНИЦЮ УГКЦ З С. ДАМ’ЯНОЮ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=D6I5JG3XcIQ
о. Петро Фостик
