о. Савчинський Григорій Онуфрійович народився 26 грудня 1804 року в с. Дуплиськах.
Зачинатель віршованої байки в Галичині.
Дідусь співачки Соломії Крушельницьої (по лінії матері).
Одружений з донькою священника Ганною Готоровською, в шлюбі народилося 9 дітей.
Прадід о. Григорія був козацьким осавулом і за хоробрість піднесений до шляхетського стану (герб Сулима).
Навчався в гімназії оо. Василіан у Бучачі та Львівській духовній семінарії (закінчив 1832).
Душпастирював у селах Княгиничі (1833-1834), Виспа (1834-1859), Звенигород (1859-1888).
Біберецький декан УГКЦ.
Учасник Собору руських учених у Львові (1848).
Член редакції газети «Неділя» (1865-1866).
Літературні твори (вірші, оповідання, повісті) друкував у галицькій періодиці.
Активно проводив антиалкогольну кампанію, займався садівництвом та виведенням нових сортів яблунь, пропагував вирощування кукурудзи.
Засновував читальні та комітети допомоги сиротам.
Протягом усього життя Григорій Онуфрійович Савчинський зберігав працьовитість, захоплення музикою, любов до народної пісні, цінував народні звичаї.
Помер Григорій Савчинський 16 лютого 1888 року у Звенигороді, де і похований.
У 1993 році вийшла збірка «Звенигород», в якій видрукувані ліричні поезії, гуморески, казки, притчі і байки, прозові твори Г.Савчинського.
Упорядником книжки став фольклорист Петро Медведик.
Творча спадщина Г. Савчинського багатожанрова.
Він – автор поетичних творів (інтимна лірика, елегія, гумореска, казка, притчі і байки); прозових (оповідання, новела, повість), статей з господарських питань та декількох коротких кореспондентських інформацій.
Всі його твори, крім притчі «Покаяніє пияка», були надруковані за життя письменника (1848-1866 роки)
Література
Савчинський, Г. Звенигород [Текст]: Ліричні поезії. Віршовані гуморески, казки, притчі і байки. Прозові твори. – Тернопіль, 1993. – 88с.
Савчинський, Г. Коби ніхто так, як Петро Чухрій не продавав пшеничку [Текст]//Тернопіль. – 1995. – №1. – С.54-55.
Савчинський, Г. Сирітка; Дід жебрущий: Вірші [Текст]//Тернопіль: Тернопільщина літературна. Додаток №4. Вип.2. Ч.1. – Тернопіль, 1992. – С. 37.
Личук, О. Проміння душі його з нами [Текст]//Колос. – 1995. – 1 січн.
Медведик, П. Григорій Савчинський[Текст]//Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. №4. Вип.2. Ч. 1. – Тернопіль, 1992. – С.36
Медведик, П. Один із славетного роду: до 190-річчя Г.Савчинського[Текст]//Тернопіль. – 1995. – №1. – С.54
Олійник, Б. Проповідник і добротворець [Текст]//Колос. – 1994. – 17 грудн.
Джерелo: – https://zal-lib.pp.ua/rozpovid-portret-prominnya-dushi-jogo-z-namy/
Ой бійтеся Божої помсти:
Голодному дайте їсти!
З щирої душі, не для зиску. –
В кожній недолі, утиску,
Що Бог нам дав, поділіться
З бідним ближнім, не скупіться.
Ми одного Отця діти,
Всім, як братам, треба жити.
* * *
Будяк
Десь там дівчатка цвіточки пололи,
Будяки рвали, аж руки скололи.
Один однако якось прилишився
І гарно виріс, проте згордився.
Думав, що також і він красне зілля,
Нажив колючки, порозпинав гілля,
Почав сваритись з Рутою, Барвінком,
Прогнав всякі цвітки до затінку.
І красну Рожу закрив тінню темною,
Якби сам блестів всією красою земною.
Ще словами досаджав їм гидко:
– Приземні роди! Вас уже не видко
З-під моєї тіні! Я пан ваш – ви хами!
Вам під моїми стелились ногами! –
Цвітки мовчали, Рожа одізвалась:
– Пуста то всяка самих себе хвала,
Най-но тя’ інші похвалять, паничу!
Що тя’ оддавна знають по обличчу.
Сліпа то доля сталася з тобою,
Що од нас вищий з пустою головою,
Но тая доля повеліти може:
Із чужої грядки вступися, небоже!
Настав час збирати цвіточки,
Дівчата плели з цвіточок віночки,
Красні головки ще краще оздобили,
Барвінок, Руту, ба й позолотили!
Позолотили й сварливе зілля.
Будяки стояли, а все їх гілля
Кинули в огень. Хотіли навчити:
Щоб не сваритись і нічим гордитись.
* * *
Недоля пияка і його коней.
Доки пияк буде жити, то без міри буде пити.
Поздихали вже кониська, не повезуть пиячиська.
Ой зазнали на тім світі, чи то взимі, чи то вліті.
Як з голоду вже здихали і на дощі ночували,
Пияк в корчмі загулявся з пияками забавлявся.
А мізернії кониська не мали роси у писку.
Ой що б вони нам сказали, коби мову бідні мали.
Бо ж зазнали мізероту через пияцьку не цноту.
Так їм пияк догодив – не дав їсти, а все бив.
Що у руки навинулось, то їх нігди не минуло:
Чи вила, кіл, батожите, то затинав пиячите.
Тепер коні спочивають, бо погибли – спокій мають.
То щира правда – не байка, то розказав маляр Чайка.
Більше про життя і діяльність о. Григорія Савчинського, можна дізнатися за посиланням:
Григорій Савчинський – священник УГКЦ, письменник, громадський діяч (220 років тому) – Джерелo: https://ukrpohliad.org/calendar/grygorij-savchynskyj-svyashhennyk-ugkcz-pysmennyk-gromadskyj-diyach-220-rokiv-tomu.html
Савчинський Григорій – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Джерелo: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9
Розповідь-портрет «Проміння душі його з нами» – Джерелo: https://zal-lib.pp.ua/rozpovid-portret-prominnya-dushi-jogo-z-namy/
Могили Григорія і Ганни Савчинських в селі Звенигород – Джерелo: https://www.facebook.com/100045575567074/photos/1204315044431003/?_rdr
Філологічний факультет ЛНУ імені Івана Франка – Джерелo: https://www.facebook.com/photo/?fbid=978162785667458&set=a.971435599673510
САВЧИНСЬКИЙ Григорій Онуфрійович – Джерелo: https://irp.te.ua/savchynskyj-grygorij-onufrijovych/ –
Савчинський Григорій – Календар українця 220 років тому: – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid06K265Qt7VXKPX8XQnnDzQFCyqufo46dV7L33BWYd15Wx7Eca4SyXiauBdAzVcG3Vl&id=100063958414231
о. Петро Фостик
