30 років тому 25 лютого 1993 року у м. Дрогобич на Львівщині помер о. Іван Гринчишин, священник УГКЦ (1941).
Іван Гринчишин народився 10 січня 1911 року у с.Бродки (Миколаївський р-н Львівської обл.). Виховувався у побожній селянській родині. Навчався у Львові, в академічній гімназії (1925-1931 р.) і греко-католицькій богословській академії (1931-1936 рр.). Маючи гарний голос та мріючи про розвиток мистецтва співу в Церкві, закінчив клас вокалу Музичного інституту ім.М.Лисенка.
У 1939 р. одружився з дрогобичанкою Софією Мак, сестрою о.Івана Мака. Деякий час співав у Львівській опері. 28 вересня 1941 р. на доручення Митрополита Андрея шептицького, отримав тайну священства у Львові з рук єпископа Миколая Чарнецького і був скерований сотрудником на парохію с.Демня (Миколаївський р-н), а в квітні 1942 р. став її парохом. Тут у сім`ї о.Івана народилося троє дітей. Відмовився виїхати на Захід перед наступом радянських військ.
У 1946 р., усупереч проханням єпископа Михайла Мельника, не підписавперехід на православ`я. Після цього його позбавили можливості служити у храмі, а згодом, змушений був виїхати до Львова, де співав у хорі Оперного театру.
7 грудня 1949 р. заарештований, засуджений як „бандпособник” і засланий на спецпоселення в м.Балей Читинської області на довічний термін.
Там отець Гринчишин організувавши український хор, став хормейстером робітничого клубу. Хор, під керівництвом І.Гринчишина кілька разів ставав переможцем обласних конкурсів.
У цей час, 22 лютого 1951 р. на Львівщині арештували дружину Софію та з трьома дітьми (9, 7, 4 рочки) етапували до Балея. Улітку, він неправильного лікування померла старша доня.
Взимку 1954-1955 р. сім`я переїхала в Читу.
30 червня 1958 р. звільнені зі спецпоселення, а у вересні приїхали в Дрогобич, де мешкали батьки дружини. Працював робітником та службовцем у різних установах Дрогобича, аж до виходу на пенсію за інвалідністю (1967 р.).
Поганий стан здоров`я о.Івана, ймовірно, допоміг уникнути пильної уваги працівників КДБ, коли він розпочав активну підпільну душпастирську діяльність. обслуговуючи майже 100 родин із Дрогобича та навколишніх сіл. Отець щоденно відправляв у власному помешканні, куди сходилося до десяти людей. крім родини, або в квартирах чи будинках довірених осіб,- часом у каплицях. Часто давав таємні шлюби та хрестини й незнайомим людям.
Наприкінці 1970 років КДБ встановив нагляд за помешканням о.Івана, почалися візити непроханих гостей.
1 лютого 1980 року прокуратура м.Дрогобича спільно з міліцією та КДБ провели багатогодинний тотальний обшук у його будинку. Конфіскували чимало речей, однак молитовники, що лежали в найпростішому сховку, так і не виявили- справу було закрито.
Особливо активно отець Іван діяв у 1989-1991 рр.- часі виходу УГКЦ із підпілля та здобуття Україною незалежності. Відправляв служби на цвинтарях і в замкнутих церквах. Відправляв служби на честь о.М.шашкевича, яку було повернуто храму Св.Трійці, а 2-го квітня 1990 р., разом із іншими священниками- синьо-жовтий прапор над ратушею Дрогобича.
25 лютого 1993 р. отець Іван Гринчишин упокоївся в Бозі та був похований на вул.Трускавецькій у Дрогобичі.
Джерело: „300 Великих дрогобичан”. Тарас Гринчишин.
Більше про життя і діяльність о. Івана Гринчишина, можна дізнатися за посиланнями:
ОТЕЦЬ ІВАН ГРИНЧИШИН – https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/otec-ivan-grinchishin/
Календар українця – https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=596223582519584&id=100063958414231
Іван Гринчишин – священник катакомбної УГКЦ (30 років тому) – http://ukrpohliad.org/blogs/ivan-grynchyshyn-svyashhennyk-katakombnoyi-ugkts-30-rokiv-tomu.html
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1634827986962391
о. Петро Фостик
