228 років тому 22 листопада 1793 року помер владика Максиміліян Рила ЧСВВ у Перемишлі, похований під престолом Спаса в перемиському соборі.
Стосовно дати і місця народження майбутнього єпископа існує кілька версій, тому в одних документах датою народження вказують 21 вересня 1719, в інших — 1715 рік.
Те ж стосується і місця народження: в одних джерелах говориться, що майбутній владика народився в родинному маєтку Рилівка неподалік від Вільна, в інших вказується місцем його народження Борисівщина (сучасний Борисовський район в Білорусі) без конкретної назви села.
Народився в католицькій шляхетській родині Ієроніма Рила та Анни з роду Мечниковських.
Після вступу в Віленський Свято-Троїцький василіянський монастир навчався в Колегії Конгрегації Поширення Віри в Римі, здобувши ступінь доктора богослов’я, і був висвячений на священика.
Після повернення до рідного краю в 1742 був скарбником у Вітебську, вікарієм при церкві св. Трійці в Вільні, а з 1745 року був прокуратором литовської провінції василіян у Варшаві.
Максиміліян Рило був ігуменом в Дубно та Дерманського монастиря, а в 1748—1756 роках був ігуменом Холмського монастиря.
В 1756 номінований на посаду Холмського єпископа, однак висвячений був на єпископа аж в 1759 році в Полоцьку.
Активно розпочав працювати над піднесенням морального та інтелектуального розвитку духовенства і вірних єпархії.
В 1759 році відкрив в Холмі духовну семінарію.
В 1765 році домігся коронації Холмської ікони Божої Матері.
Як єпископ Холмський (1759—1785) був також діяльний на Правобережній Україні (1763—1766 і 1773—1774, відвідав в 1773 році уніятські парафії в Брацлавському воєводстві, що викликало гнів російського уряду, який звинуватив його в «переслідуванні» православних, за що й був арештований окупаційними російськими військами у Бердичеві) в 1774 році на кілька місяців.
У 1780—1785 був адміністратором, згодом єпископом Перемишльським.
Заснував духовну семінарію у Перемишлі, дбав про заснування катедральних капітул і піднесення духовенства, виклопотав від австрійського цісаря Леопольда I декрет про зрівняння греко-католицького обряду з латинським та розпочав у 1790 заходи за відновлення Галицької митрополії.
У 1787 році підтримував Львівського єпископа УГКЦ Петра Білянського, який зайняв позицію всупереч проекту заміни грошової дотації для консистора; це викликало протести серед підлеглого духовенства.
Залишив праці з історії Української Греко-Католицької Церкви та цінний щоденник (1742) особистих спостережень, які записав під час візитацій парафій.
Єпископ Максиміліян видержавив для світських людей частину села Нагуєвичі, яка була в посіданні місцевого василіянського монастиря за княжих часів, пізніше — Перемишльської єпархії УГКЦ.
Після його смерті адміністратором єпархії був призначений Львівський єпископ Петро Білянський.
Примітки
Wąsowicz M. Bielański Piotr (†1798) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethner i Wolff|Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1: Beyzym Jan — Brownsford Marja, zeszyt 1. — S. 34— 35; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 35. — ISBN 8304032910. (пол.)
Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 303.
Nahujowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 882. (пол.) — S. 882. (пол.)
Джерела
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%8F%D0%BD_(%D0%A0%D0%B8%D0%BB%D0%BE)
о. Петро Фостик
