1 лютого 1831 року помер Єпископ Адріян Головня, ЧСВВ у Вільно і був похований на Бернардинському цвинтарі.
Походив з давньої слонімської шляхти, одна гілка якої оселилася на Вітебщині й взяла собі прізвисько Пишницьких (від родового маєтку Пишники в Суразькому повіті, нині село у Вітебському районі). Народився в сім’ї Ігнатія і Мар’яни Головнів, католиків латинського обряду. У десятирічному віці посланий до єзуїтської школи у Вітебську, де впродовж п’яти років вивчав латину, арифметику, географію, поезію і красномовство. Після закінчення школи перейшов на візантійський обряд і 11 червня 1766 року вступив до Василіянського Чину на новіціят в Березвеччі, де наступного року (17 червня) склав вічні обіти.
У 1767—1772 роках вивчав поезію і красномовство у монастирських школах в Антополі, потім філософію у Вітебську і Полоцьку. Після закінчення цих студій упродовж року був учителем латини у василіянській школі в Борунах. Потім навчався спершу в Папському алюмнаті у Вільно (22 листопада 1773 року став магістром філософії), а згодом у Віленській академії (тепер Віленський університет), де завершив богослов’я, і, доповнивши філософію і філологію, здобув науковий ступінь доктора цих наук.
1776—1778 роки — професор гімназій у Березвечі, Жировичах і Вітебську; 1778 року став єпархіальним секретарем і сповідником митрополита Теодосія Ростоцького. 1792 року декретом короля Станіслава Августа Понятовського призначений архимандритом-коад’ютором Браславським із правом наслідства. Наступного року — архимандрит Браславський.
Єпископ
22 вересня 1809 року отримав номінацію на титулярного єпископа Орші, висвячений 8 січня 1811 року митрополитом Григорієм Кохановичем та римо-католицьким єпископом Одинцем. 1811 року отримав призначення на єпископа-помічника Віленської єпархії і помічника Київського митрополита. У 1812 році, як і багато поляків, єпископ Головня поставився прихильно до імператора Наполеона, і це негативно вплинуло на його подальшу церковну кар’єру. Московські урядовці і Сємашко до кінця його життя знаходили можливості, щоб його оскаржити і називали його «неблагонадійним». Після чергової церковно-адміністративної реформи Унійної Церкви царським указом від 22 квітня 1828 року з чотирьох унійних єпархій Берестейської, Полоцької, Віленської і Луцької залишилися тільки дві: Берестейська (Жировицька або Литовська) і Полоцька (Білоруська). У 1828 році Головня став помічником Жировицького єпископа.
Помер 1 лютого 1831 року у Вільно і був похований на Бернардинському цвинтарі.
Більше про життя і діяльність Преосвященного Владику Адріяна Головні, ЧСВВ, можна дізнатися за посиланнями: –
Адріян Головня – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%BD_(%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%8F)
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02VMycBNKNX2HNj11PaQWPDXnQwjHmuLptHf4kKRhDqrnfV8cqZuG94XfSa3FW8m5ol&id=61587208979317
о. Петро Фостик



