1 рік тому 31 січня 2022 року, на 94-му році життя упокоїлася у Господі бл. п. Сестра Йоанна Марія Бунда, Служебниця Непорочної Діви Марії.
Сестра Йоанна Марія Бунда народилася 17 березня 1928 р. в Гребеннем в дуже релігійній родині Юрія і Анни з дому Козак. Коли була малою дівчинкою батько поїхав до лісу по дерево, де на жаль трапився нещасний випадок – притиснутий деревом скоро помер. Коли мама перед смертю запитала його «Кому ти залишаєш дитину?» – батько відповів «Бог заопікується нею» і так дійсно сталося. Сестра Йоанна мала по другому батькові сестру Пелагію, брата Івана (помер 7 років) і брата Михайла.
В Гребеннім в захоронці дітьми займалися Сестри Служебниці НДМ. Від 1935 року, на запрошення пароха та людей, до нового дому, збудовано спеціально для Сестер, фундатором Павлом Сап’єгою приїхали три Служебниці. Селяни чесно працювали в маєтку і очікували, щоб хтось заопікувався їхніми дітьми, тому просили, щоб подбати про Сестер. Дім засновано 5 листопада 1935р.
Сестри в Гребенним від початку вели захоронку (60-80 дітей), опікувалися церквою, вели церковний хор. Молилися з людьми (особливо в неділі і свята) в честь Пресвятої Богородиці, відправляли хресні дороги в часі великого посту, читали Святе Письмо та духовну літуратуру. Сестра Йоанна, як згадувала, брала участь у тих молитовних годинах. Сестри також старалися навчити молодих дівчат основ господарської праці, вчили вишивання. Сестра Йоанна з захопленням розказувала про цій зустрічі і діяльність, яка гарно розвивалася.
Сестри також лікували хворих і займались потребуючими. Люди називали Сестер Добродійками і дуже поважали, подивляли їх працьовитість і жертовність. В такі атмосфері зродилося покликання до життя монашого.
Сестра Йоанна вступила до Згромадження Сестер Служебниць в Кристинополі 26 лютого 1946 року разом з Марією Чарнобай – Сестрою Тарсикією (обі були товаришками з Гребенного), як останні кандидатки кристинопільського новіціяту. Слід згадати, що після пожежі в 1944 році та війни новіціятський дім був дуже зруйнований, а сестри змушені переживати велику нужду. Це однак не налякало молодих дівчат, які з великою ревністю підняли життєві рішення.
На жаль, з огляду на небезпеку триваючих в цьому регіоні вже депортації, разом з іншими Служебницями переїхали до Прешова на Чехословаччину, шукаючи захисту та безпечного місця.
В Прешові сестра Йоанна відбула новіціят. Однак комуністична влада в 1948 році розпочала насильні переслідування, тому рішенням настоятелів сестра Йоанна була перевезена до монастирія в Требішові. Там склала перші обіти 18 жотвня 1948 року та працювала на спільноті до 1950 року.
Переслідування ставали чимраз більшими і 30 серпня 1950 року сестра Йоанна була перевезена з Требішова до трудового табору в Костольні. Праця в фабриці «Меріна» була повна насильства і принижування монахинь. Несподівано вечером 30 вересня 1951 року всіх Сестер, які мали менше ніж 30 років життя, в цій групі також сестру Йоанну, перевезено до наступного табору в Красній Ліпі, де протягом двох років працювала на різних текстильних і швейних фабриках. В наступному етапі в 1955 році сестру Йоанну відправили до арешту в Нітрі для тимчасового ув’язнення, де допити і насильство тривало день і ніч. Засуджена на 18 місяців ув’язнення за фальшивим звинуваченням у «підбурюванні чесько-словенського народу проти комуністичної влади», у в’язниці перетримували Її до грудня 1957 року. Вона мала бути звільнена внаслідок амністії 13 листопада 1957 року після смерті президента Антоніна Запотоцького.
Сестра Йоанна отримала тоді тимчасові документи, які дали Її можливість перетнути кордон і повернутися до Польщі, до своїх сестер 18 березня 1959 року.
До Варшави доїхала 19 березня 1959 року. Початково працювала в Старім Курові (1960), М’ястку була захристіянкою, а від 27 січня 1961 року працювала серед хворих в Домі Суспільної Допомоги в Янові Любельському. Настоятелі призначувала Її на короткий час до послуги захристіянки в М’ястку (1965-1966), Ґоленіові (1966-1968), Гелембі (1969-1970), Старим Курові (1970-1972), але знова повертає до праці серед хворих в Янові Любельському, аж до переходу на пенсію в 2007 році.
Будучи вже слабшою фізично перебувала на спільноті в Кошаліні, Сьвідвіні, Бартошицях, а в жовтні 2021 року замешкала в Екуменічному Домі Соціальної Допомоги в Пралківцях.
Після великих випробувань в молодому віці, була Сестрою дуже відданою для Згромадження. Зустрічаючи Її можна було часто почути, що вона дуже щаслива, що є в Згромадженні і могла присвятити своє життя Богові і цій праці, яку виконувала. Старалася бути дуже совісна, чесна, а послух був для неї важливою частиною Її життя. В розмові виявляла переконання, що Господь ніколи Її не залишив. Поглянувши на життя сестри Йоанни можна сказати, що дійсно тільки Божою силою можна було витримати цій знущання, приниження, насильства.
Сестра Йоанна протягом свого жертовного життя, перейшла великі випробування, однак не щадила сил, але все охочо працювала, стараючись добачити кожного потребуючого. На її лиці часто гостила привітна усмішка, а добре слово, вдячність були щоденністю. Велику пошану виявляла священникам, за яких молилася.
Погідна, випросила в Бога гарну хвилину смерти, до якої приготовила себе. Перед смертю скористала з тайни сповіді, брала участь у Св. Літургії, а кілька днів перед прийняла тайну хворих. Відійшла до вічности 31 січня 2022, на 94-тому році життя і 76-тому монашого життя.
Джерело: cerkiew.org
о. Петро Фостик
