2 жовтня 1965 року помер на засланні Слуга Божий Владика Григорій Балагурак ЧСВВ.
За тілом єпископа Григорія до Коркіно поїхав о. Ігнатій Янтух, ЧСВВ, який представився на місці як племінник покійного.
Труну з тілом покійного перевезли до Івано-Франківська, похорон співали у підпільному монастирі сестер-мироносиць.
Похований на Івано-Франківському міському кладовищі.
У 1992 році єпископ Григорій Балагурак реабілітований прокуратурою Івано-Франківської області за відсутністю складу злочину.
Володимир Балагурак народився 5 липня 1909 року в м. Станиславові (нині Івано-Франківськ, Україна, тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія).
Початкову освіту здобув у рідному місті, а середню — в Бучачі і Лаврові.
5 вересня 1925 вступив до Василіянського Чину, в якому прийняв чернече ім’я Григорій.
Новіціат проходив у Крехівському монастирі.
1 травня 1927 року склав перші чернечі обіти, після чого вивчав філософію й богослов’я в Добромилі та Кристинополі, а вічні обіти склав 16 грудня 1934.
21 травня 1936 року рукоположений на священика.
У 1941—1945 рр. виконував служіння ігумена Станиславівського василіянського монастиря.
У квітні 1945 року, після відновлення радянської влади, єпископ Григорій Хомишин таємно висвятив на єпископів кількох священиків, серед яких ієромонаха Григорія Балагурака.
Саме його він призначив своїм заступником (генеральним вікарієм), і на випадок арешту єпископа Хомишина він мав перебрати керівництво єпархією.
1949 року Григорія Балагурака заарештували й вислали до Челябінська, звідки він 1955 року повернувся до Станиславова.
Удруге ув’язнений 1957 року й засланий до м. Коркіно неподалік Челябінська.
Помер Слуга Божий Владика Григорій Балагурак ЧСВВ на засланні 2 жовтня 1965 року.
Більше про життя і діяльність Преосвященного Владики Григорія Балагурака ЧСВВ, можна дізнатися за посиланнями:
#Ісповідники віри. Підпільний єпископ Григорій Балагурак, який залишився вірним своєму народові і Церкві – https://synod.ugcc.ua/data/ispovidnyky-viry-pidpilnyy-pyskop-grygoriy-balagurak-yakyy-zalyshyvsya-virnym-svomu-narodovi-i-tserkvi-6975/
Слуга Божий Григорій Балагурак, ЧСВВ – https://osbm.in.ua/news/publish/nadzvychaino-dobryi-i-duzhe-vvichlyvyi-spogady-pro-slugu-bozhogo-grygoriya-balaguraka-chsvv/
Григорій Балагурак – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_(%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BA)
Молитва
Ісусе Христе, Ти, котрий не мав де прихилити голову, був відкинений людьми. Прибитий до хреста, забрали Твій одяг, поховали в чужому гробі – знаєш долю своїх слуг. Своїм апостолам Ти сказав: «Багато останніх будуть першими». Згадай свого вірного слугу Преосвященного Єпископа Григорія Балагурака, котрий був відкинений, погорджений і забутий. Нехай він буде належно прославлений, а через його заступництво щоб віднаходились забуті й загублені, а скривджені знаходили розраду і потіху. У Тебе просимо милосердя, Господи, і благословення. Амінь.
Дорогі у Христі! Прохання повідомляти про ласки та чуда, отримані за посередництвом заступництва Слуги Божого єпископа Григорія Балагурака, ЧСВВ. Можливо хтось його пам’ятає і міг би дати свідчення про святість його життя чи героїчне практикування християнських чеснот. Можливо хтось чув про святість його життя чи героїчне практикування християнських чеснот від тих, які його особисто знали. Важливо зібрати також основні біографічні відомості про його життя і діяльність, листи, фотографії, проповіді, статті ним написані, відомості про його характер, зацікавлення, взаємини з людьми та інше, задля його беатифікації.
Автор складає особливу подяку Господу Богу за вислухані молитви і зіслані ласки при дослідженні біографії Слуги Божого єпископа Григорія Володимира Балагурака, ЧСВВ. Висловлюю щиру подяку за допомогу віце-ректору Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського історику о. Єроніму Гріму, ЧСВВ, голові Постуляційного центру беатифікаціїй канонізації святих УГКЦ о. Полікарпу Марцелюку, ЧСВВ, ігумену монастиря Христа Царя у м. Івано-Франківську о. Йосафату Хаймику, ЧСВВ, дійсному членові Академії будівництва України Юрію Балагураку, працівникам Державного Архіву Івано-Франківської області і всім, хто допоміг при проведенні дослідження і написанні статті.
На більшу Славу Божу!
с. Християна Марія Голомідова, МЧСВВ
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1761391297639392
о. Петро Фостик
