25 березня 2023 року відійшла у вічність в Банях Мазурських с. Марія Мікула ЗССЙОПДМ.
Мікула Емілія народилась 1 листопада 1932 р. в с. Залужжя, Любачівського повіту в родині Степана та Анни з дому Рудніцька. В родині було троє дітей: два сини та донька. Емілія мала старшого брата, який був вбитий польськими воїнами на очах родини. Будучи свідком цього вбивства, дівчина пережила великий переляк. Внаслідок цього довгий чась чулася скованою, мала проблеми з навчанням. В рідному селі закінчила 3 класи школи.
В часі акції Вісла родина була виселена на Мазури, в с. Ягодне Дуже, повіт Гіжицко, ольштинського воєвудства.
В 1953 р. батько Степан знайомиться з о. Мирославом Ріпецьким з Хшанова. Родина почала їздити на українські богослуження, які служив священник.
На прохання о. Мирослава Ріпецького та за згодою батьків, Емілія переїзджає на проживання до родини о. Мирослава та Євгенії Ріпецьких до Хшанова. Дівчина допомагала їмості в домашніх обовязках, допомагала приймати прочан, які з дальших місцевостей приїзджали на українські богослуження, які служив священник. За посередництвом о. Мирослава Емілія знайомиться із с. Агафією Семенюк та іншими сестрами із Згромадження св. Йосифа. В 1967 р. була прийнята на кандидатуру до Згромадження св. Йосифа Головною настоятелькою с. Олексією Барбадин. Наставницею на кандидатурі для Емілії була с. Агафія. Кандидатура проходила в Хшанові. На Великдень в квітні 1968 р. дівчина прийняла обряд облечин та чернече імя Марія. Обряд облечин прийняла разом із с. Йосифою Сковронською. Магістрою новіціяту була с. Ангелина Стець. Новіціятська формація проходила у Вроцлаві.
Перші обіти новички склали літом 1970 р. в присутності Головної настоятельки Згромадження с. Олексії Барбадин та о. Зенона Золочівського.
Після складання часових обітів с. Марія була скерована разом із с. Агафією Семенюк до праці в Хшанові.
Довічні обіти склала в 1977 р. у Вроцлаві у храмі Воздвиження Чесного Хреста, в присутності о. Зенона Золочівського.
Після складання довічних обітів отримала призначення настоятельки дому в Банях Мазурських, повіту Гіжитско що на Сувалках. Сестра готувала дітей до Першої Сповіді та Урочистого св. Причастя, виконувала обов’язки захристиянки в греко-католицькому храмі св. Миколая та костелі св. Антонія Падевського.
У вересні 2003 р. Головна настоятелька с. Любомира Чабан скерувала с. Марію до праці в домі згромадження у Вроцлаві, де сестра виконувала обов’язки настоятельки дому. Проживала сестра у Вроцлаві до серпня 2010 р. Головна настоятелька с. Моніка Ярема, з огляду на старший вік сестри скеровує її до дому згромадження в Банях Мазурських.
Сестра Марія була в дуже теплих близьких відносинах з рідним братом Олексою, який довгі роки виконував обовязки паламаря при нашому греко-католицькому катедральному соборі в Перемишлі.
Сестра відзначалась духом молитви, працелюбності, чуйності до ближнього, була жертвенною, доброзичливою, миролюбною, простою. З великою турботою дбала про сестер, які були під її опікою, огортала їх, як і всіх своїх вихованців-дітей своєю молитвою та опікою.
Бог покликав сестру Марію найперше до Згромадження Сестер Святого Йосифа а відтак до Вічності! – Джерелo: https://cerkiew.eu/?p=13060
о. Петро Фостик
