Десять років тому папа Венедикт XVI оголосив про завершення свого понтифікату.
«Неодноразово роблячи іспит свого сумління перед Богом, я впевнився у тому, що з огляду на похилий вік, мої сили вже не є достатніми для належного здійснення Петрового служіння. Я добре усвідомлюю, що це служіння, задля його духовної суті, повинно здійснюватися не лише ділами й словами, але не меншою мірою — страждаючи й молячись. Однак, у сучасному світі, який швидко змінюється та схвильований питаннями великої ваги для життя віри, щоб керувати човном святого Петра та звіщати Євангеліє, необхідні також сили як тіла, так і духа, сили, яких останніми місяцями у мене настільки поменшало, що мушу визнати свою нездатність добре звершувати доручене мені служіння. Тому, добре усвідомлюючи серйозність цього акту, з повною свободою, заявляю про те, що зрікаюся зі служіння Єпископа Риму».
Десять років тому, 11 лютого 2013 року, в день, коли у Ватикані відзначається державне свято річниці підписання Латеранських угод, якими було створено сучасну ватиканську державу, світ облетіла шокуюча та несподівана новина — під час зустрічі з кардиналами Папа Венедикт XVI повідомив про своє зречення з Петрового служіння. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Несподівана заява
Проминули сторіччя відтоді, коли востаннє перед тим відбулося зречення Папи, а тому для більшості людей мова йшла про щось незвичне, але ті, які зблизька супроводжували Венедикта XVI, розуміли, що над цим питанням він довго і молитовно роздумував, чинячи духовне розпізнавання. І його пояснення щодо цього кроку були абсолютно адекватними і чіткими.
Прощаючись, він підкреслив, що вестиме приховане життя, але продовжуватиме служити Церкві молитвою. Так і сталося. Але в цьому молитовному житті, що протривало майже 10 років, не бракувало різних зустрічей, в тому числі й з його наступником, якому він в останній день свого понтифікату, промовляючи до кардиналів, між якими був Хорхе Маріо Берґольйо, обіцяв «безумовну пошану і послух».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
о. Петро Фостик
