Народився в селі Кальник Березького комітату, Австро-Угорщина (нині село Мукачівського району Закарпатської області, Україна).
Богословську освіту здобув в Ужгородській гімназії та Центральній семінарії у Будапешті (нині столиця Угорщини).
1889 року висвячений на священика, після чого мукачівський єпископ І. Пастелій призначив його префектом семінарії в Ужгороді, де він згодом став професором церковного права й історії.
Від 1892 року — управитель дівочої учительської семінарії, з 1902 року — консультант єпархіальної консисторії.
1906 року єпископ Юлій Фірцак поставив Петра Гебея катехитом при богословській гімназії в Ужгороді.
Того ж року став директором хлоп’ячої бурси «Alum neum».
1912 року від єпископа Антонія Паппа дістав сан каноніка й пароха кафедрального храму.
Був прихильником входження Закарпатської України після Першої світової війни до складу Угорщини.
1922 року — генеральний вікарій та прелат.
22 березня 1923 року став засновником Російського культурно-просвітницькогое товариства імені Олександра Духновича у Мукачеві.
16 липня 1924 року за рекомендацією апостольського нунція в Празі Ф. Мармадджі та за погодженням із чехословацьким урядом римський папа Пій XI проголосив Гебея мукачівським єпископом замість висланого з Чехословаччини до Угорщини єпископа-мадярона А. Паппа.
До 1931 року йому вдалося повернути греко-католикам відібрані у них православними церкви на Мармарощині.
Разом із каноніком Августином Волошиним вони домоглися від уряду державної грошової допомоги (т. зв. конгруа) греко-католицьким священикам.
З дозволу Павла Гебея 30 квітня 1925 року було засновано місійне товариство св. Йосафата, яке очолив о. Олександр Хіра.
Того ж року Гебей заснував «Центральну канцелярію оборони віри», метою якої було «піднести й розвинути навчання релігії й виховання молоді в християнському дусі».
До товариства мали вступити усі без винятку єпархіальні священики.
На чолі організації, яка оголосила боротьбу православ’ю й комунізму, постали Олександр Ільницький (голова), Олександр Стойка (секретар), Ю. Марина (скарбник), В. Шельков, О. Хіра, І. Яцкович (радники), Еміліян Бокшай та В. Желтвай (редактори).
Гебей щиро вітав підписаний 2 лютого 1929 року між урядом Чехословаччини і Ватиканом «Modus vivendi».
Йому вдалося на певний час піднести моральний стан духівництва, наблизити духівництво до вірних і відвернути від проугорських симпатій.
Помер в Ужгороді.
Примітки
Деятельность Общества имени Александра Духновича въ Мукачево. 22-20 марта 1922—1926. ВЫПУСКЪ 24. Центральнаго Правленія Русскаго культурно-просветительнаго общества имени Ал. Духновича въ 1925 году. Ужгородъ. Тіпографія «Школьная помощь», 1926.
Джерело
о. Пекар А. ЧСВВ. Нариси історії церкви Закарпаття. — Рим—Львів, 1997. — Т. 1.
Фенич Ф. Ф. Гебей Петро // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 61. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Pekar A. OSBM. The bishops of the Eparchy of Mukachevo with historical outlines. — Pittsburgh, 1979. (англ.)
Посилання
Ґебей Петро Михайлович «Енциклопедія Сучасної України»
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%93%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B9
Первый пастырьскій лист Петра (Гебея) Епископа мукачевского, 1924 – https://rusyns-library.org/pervyj-pastyrskij-list-petra-gebeya-episkopa-mukachevskogo-1924/
На Закарпатті відзначили 150-ту річницю від дня народження Преосвященного владики Петра Гебея – https://zakarpattya.net.ua/News/126585-Na-Zakarpatti-vidznachyly-150-tu-richnytsiu-vid-dnia-narodzhennia-Preosviashchennoho-vladyky-Petra-Hebeia
о. Петро Фостик
