2 жовтня минає 369 річниця Архиєрейських Свячень Преосвященного Владики Якова Суші ЧСВВ.
1 листопада 1626 Іван Суша вступив у василіянський монастир у віці 16 років і прийняв чернече ім’я Яків.
Упродовж 1627–1630 років навчався в Браунсберзькій, у 1633 продовжив навчання в Оломоуцькій колегіях (колегіумах) єзуїтів.
У 1636 році Яків Суша став священиком.
Працював ректором унійної школи у Мінську, де вчився майбутній гетьман Павло Тетеря, з яким потім підтримував «жваві» зв’язки.
У 1637 році виїхав до Холма, де 1639 став учителем у Холмській василіанській колегії, а в 1641 став її ректором.
По смерті єпископа Методія Терлецького (1649) — холмсько-белзький адміністратор.
У 1651 році у битві під Берестечком благословляє польські королівські загони Яна Казимира.
22 лютого 1652 р. — Сушу висвячують на холмсько-белзского єпископа.
Як єпископ Суша розгорнув широку діяльність, постійно дбав про належне виховання кліру і заснував у Холмі василіянський новіціат (місце випробування кандидатів до чернечого ордену).
На Жировицькій конгрегації (з’їзді) в 1661 обраний протоархимандритом Василіянськго Чину.
Також, протягом багатьох років був архімандритом Жидичинського монастиря на Волині. Писав латинською мовою.
Перебуваючи у 1664—1666 роках у Римі як делегат греко-католицького єпископату, захищав інтереси уніатської церкви перед конгрегацією пропаганди віри, домігся у 1665, щоб папа Олександр VII іменував київським митрополитом Гавриїла Коленду, підготував об’єднання розбитого Чину святого Василія Великого, полагодив справу мішаних шлюбів та перехід на латинський обряд вірних Руської унійної церкви тощо.
В Римі Суша намагався посунути вперед справу канонізації бл. Йосафата, беатифікованого 1643 р.
Саме цю мету переслідував виданий в Римі 1665 р. життєпис Йосафата Кунцевича.
Поряд з душпастирською, педагогічною, громадською діяльністю він досліджував природу і побут Холмської землі, а найбільше цікавився її старовиною, історією.
Особливого значення надавав збереженню і дослідженню старовинної Чудотворної ікони Холмської Богородиці, що лягло в основу його книги «Фенікс, утретє відроджений, або ж Вельми стародавня ікона Холмської Богоматері Діви, славою ласк і чудес уславлена, працею всесвітлішого і високодостойного Якова Суші, грецького обряду єпископа Холмського і Белзького, архімандрита Жидичинського втретє прославлена».
Ця книга вийшла у світ латинською мовою 1646 р. в Замості.
Вона набула великої популярності, витримала ще чотири видання у Львові, Замості та Бердичеві відповідно у 1653, 1648, 1689 і 1780 роках.
Суша досліджував руїни стародавніх мурів, могутні вали, побудовані в скелях фоси, фундаменти й стіни церкви святого Василя, відкриті в середині 1640 року.
Він інтуїтивно відчував, що на цій Холмській горі знаходилося щось величне і високе.
На жаль, дослідник не був тоді обізнаний з історією Холма за княжих часів, не знав про заснування і розбудову його князем Данилом, не мав змоги познайомитись з описом цього міста в Галицько-Волинському літописі, де докладно названі Данилові споруди, зокрема храми.
Але він щирим серцем полюбив цю давню «велику руїну» і як справжній історик з її останків намагався реконструювати історичні часи.
Яків Суша детально описав природні багатства Холмщини, а також міста, містечка, замки, школи, церкви, монастирі, установи, інші об’єкти, згадав славетні родини цього краю, його визначних людей.
Він присвятив цілий трактат старовинним вежам, хоча не знав про їх походження з літописних джерел.
А ще писав про виявлені мощі невідомих покійників під кафедральним собором, про єпископський архів, старовинне пергаментне Євангеліє, навів багато цікавих фактів з давньої історії та топографії Холма.
Твори та листи
Лист до гетьмана І. Виговського (1658);
два листи до полк. П. Тетері;
«De laborious Unitarum» (1664);
«Cursus vitae et certamen martyrii B. Josaphat Kuncevicii» (1665);
«Phoenix tertiato redivivus» (1644);
«Saulus Et Paulus Ruthenae Unionis Sanguine B. Josaphat Transformatus Sive Meletius Smotriscius, Archiepiscopus Hierapolitanus, Archimandrita Dermanensis Ordinis S. Basilii M.»;
численна кореспонденція Суші, вид. у Litterae Episcoporum. II—III. Рим 1973 — 74.
Примітки
Дашкевич Я. Павло Тетеря // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — 560 с. — С. 256. — ISBN 5-203-01639-9.
С Плохій. Український археографічний щорічник. Вип. ІІ .ВІД ЯКОВА СУШІ ДО АТАНАСІЯ ВЕЛИКОГО (Огляд видань римських джерел з історії української церкви) (укр). Київ: Наук. думка.
Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 302.
Онуфрійчук М. Білорус Яків Суша — історик Холмщини[недоступне посилання з серпня 2019]
Джерела
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Суша А. Дакументальная спадчына Якуба Сушы[недоступне посилання з червня 2019]: да 400 годдзя з дня нараджэння // Здабыткі: дакументальныя помнікі на Беларусі. — Мінск, 2010. — Вып. 12. — С. 32-68.
Посилання
Суша Яків // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1866. — 1000 екз.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2_(%D0%A1%D1%83%D1%88%D0%B0)
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1275944506184076
о. Петро Фостик
