У ніч з 9 на 10 жовтня 1991 року отець Ярослав Лесів за нез’ясованих обставин загинув в автокатастрофі. Похований у місті Болехові.
У 1965 році Лесів закінчив Івано-Франківський фізкультурний технікум, працював учителем у Кіровоградській обл. Брав участь у діяльності Українського Національного фронту (УНФ). Заарештований 29 березня 1967 разом з Дмитром Квецьком, Зеновієм Красівським і Михайлом Дяком. Слідство вело Івано-Франківське УКДБ.
У другій половині листопада 1967 року виїзною сесією Верховного Суду УРСР засуджений за ст. 56 ч. 1 (зрада Батьківщини) та ст. 64 ч. 1 (створення організації) КК УРСР до 6 років позбавлення волі. Звинуваченим інкримінували журнал «Воля і Батьківщина» (з 1964 до 1966 вийшло 16 номерів), «Відкриті листи», «Меморандум УНФ XXIII з’їздові КПРС», «Заяву УНФ». Покарання відбував на 19-му табірному пункті Дубровлагу в Мордовії. Брав активну участь в акціях протесту полів’язнів.
1970 ув’язнений на 3 роки у Володимирській тюрмі. Звільнився 29.03.1973, повернувся до м. Болехова Івано-Франківської області, працював робітником на лісокомбінаті. Перебував під адміністративним наглядом. Одружився, 1976 року народився син Тарас. З жовтня 1979 року член УГГ. 15.11.79 року заарештований у Болехові за сфабрикованим звинуваченням у зберіганні наркотиків. 06.02.80 Л. засуджений Болехівським районним судом Івано-Франківської області за ст. 229-6 ч. 1 КК УРСР (зберігання наркотиків без наміру збуту) до 2-ох років позбавлення волі. Відбувати покарання Лесіва послали в табір загального режиму ОР-318/46-15 у м. Сарни Рівненської обл.
У травні 1981 року знову заарештований у таборі. Звинувачення таке ж, як і попереднього разу, тільки за ч. 2 ст. 229-6 КК УРСР. Слідство тривало шість місяців і Лесів увесь цей час тримав голодування з політичними вимогами. 15.11.81, у день викінчення терміну, безпосередньо в таборі відбувся суд, який засудив Лесів ще до 5ти років таборів суворого режиму. Відбував покарання в Краснодоні Луганської обл. Звільнився із закінченням терміну.
Діяльність з відродження УГКЦ
Лесів був одним з ініціаторів відродження Української греко-католицької церкви (УГКЦ). 17.07.88 року в с. Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області відбулася літургія з участю близько 15 тисяч вірних УГКЦ. 22.07.88 року Лесів попереджений про відповідальність за організацію літургії та оштрафований на 50 руб. У самвидаві вийшла книжка проповідей Ярослава Лесіва. 1989 року Ярослав Лесів прийняв сан священика УГКЦ. Виступив від імені УГКЦ на 50-тисячному мітингу, що відбувся 21.05.89 року в Москві в Лужниках у зв’язку з відкриттям I з’їзду народних депутатів СРСР.
02.08.89 року з групою віруючих приїздить до Москви, щоб продовжити естафетне голодування з вимогою легалізувати УГКЦ. 03.08.89 разом з С. Хмарою та Н. Симоновою був прийнятий Борисом Єльциним. 28.08.89 Лесів заарештований в Болехові, але віруючі заявили протест, наступного дня він звільнений. Провів десятки недозволених молебнів, зокрема, брав участь у перепохованні в Києві 19.11.89 В. Стуса, О. Тихого, Ю. Литвина. 16.01.91 відвідав у Лук’янівській тюрмі Степана Хмару.
У ніч з 9 на 10 жовтня 1991 року отець Ярослав Лесів за нез’ясованих обставин загинув в автокатастрофі. Похований у місті Болехові.
Державні нагороди
Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)[1] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).
Твори
Библиотека Александра М. Кобринского > Поезії — з збірки Я. Лесіва «ТТ (Тюремна тиша)»
Примітки
Указ Президента України № 937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»
Джерела
Лесів Ярослав. ТТ (тюремна тишина). Поезії. — Івано-Франківськ: Перевал, 1992. 64 с. Передмова Опанаса Заливахи.
Алексеева Л. История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992, С. 10, 31, 276.
Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—1980 років.— К.: Либідь, 1995.— С. 74, 168, 170, 173.
Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 109, 113, 114, 117, 132, 134.
Зайцев Ю. Ідея і чин Українського національного фронту.— Львів: Український часопис.— Воля і Батьківщина, 1997 № 2.— С. 26-34.
Сверстюк Є. Блудні сини України. К.: Знання, 1993.— С. 220—226.
Вісник репресій в Україні.— Нью-Йорк: Закордонне представництво Української Гельсінкської групи, 1980, 6-7; 1981, 7-12; 1982, 6-24.
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 55.— С. 18-19; вип. 56.— С. 66.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1983, вип. 63.— С. 167—168.
Вести из СССР. Т. 2, 1982—1984.— Мюнхен: Права человека.— 1982, 3-3.
Посилання
Дисидентський рух в Україні
«Не великими будьте, а святими». 18 років від загибелі священика Ярослава Лесіва
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
У Болехові вшанували пам‘ять отця Ярослава Лесіва – http://ugcc.if.ua/zhyttia-parafii/7317-u-bolekhovi-vshanuvaly-pam-iat-ottsia-yaroslava-lesiva.html
«Не великими будьте, а святими» – https://credo.pro/2009/10/6344
Віщий сон Ярослава Лесіва – https://zbruc.eu/node/23068
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1280651662380027
о. Петро Фостик
