395 – РОКІВ ТОМУ ПРЕОСВЯЩЕННІШИЙ РАФАЇЛ КОРСАК ЧСВВ, ОТРИМАВ КОРОЛІВСЬКУ НОМІНАЦІЮ НА ГІДНІСТЬ ЄПИСКОПА.

8 липня 1626 року королівську номінацію на київського коад’ютора отримав ПРЕОСВЯЩЕННІШИЙ РАФАЇЛ КОРСАК ЧСВВ, титульний єпископ Галича, єпископ Пінський, Київський Митрополит; в Чині – Протоархімандрит, архімандрит у Вільні

 Народився поблизу м. Новгородок (нині Новогрудок, Гродненська область) у білоруській шляхетній родині гербу власного (відміна Котвиці).

Підлітком утратив батьків, які сповідували кальвінізм, і був взятий під опіку Київським унійним митрополитом Йосифом Велямином Рутським, мати якого була з роду Корсаків.

Спочатку навчався в єзуїтській колегії в Замості, потім — у Несвізькій єзуїтській колегії, де перейшов з кальвінізму в католицтво латинського обряду.

Пізніше під впливом митрополита Йосифа Велямина Рутського прийняв грецький обряд.

Подальшу освіту здобув у Віленській духовній академії, стажувався Папській місійній колегії в м. Браунсбург та Чеській колегії єзуїтів у Празі.

До 1620 року вступив до Чину василіян, прийнявши в чернецтві ім’я Рафаїл, у 1620 висвячений на диякона.

У 1621—1624 був слухачем богословських студій у Грецькій колегії святого Атанасія в Римі, після чого був висвячений у Римі на пресвітера в 1624 р.

Тоді ж звернувся до Апостольської Столиці з меморандумами — у справі церковної унії на православному Сході, а також долучення ордену кармелітів до унійної діяльності.

1625 року обраний архімандритом Свято-Троїцького монастиря у Вільно (займав цю посаду до 1637 р.), а з 1626 поєднував цю посаду з обов’язками найвищого настоятеля Чину василіян у Литві, Україні й Білорусі.

Такoж був архимандритом Онуфріївського (Мстиславське воєводство) (1631), Кобринського Спаського (1632—1633) та Жидичинського (1637—1640) монастирів.

Поховальна плита митрополита Руської Унійної церкви Рафаїла Корсака у церкві св. Сергія та Вакха, Рим. 2019 р. Фото І. Парнікози

Поховальна плита митрополита Руської Унійної церкви Рафаїла Корсака в церкві св. Сергія та Вакха, Рим. 2019 р.

У 1626 обраний протоархімандритом Чину василіян та єпископом-коад’ютором митрополита Йосифа Велямина Рутського.

8 липня 1626 отримав королівську номінацію на гідність єпископа, а 1631 — папську булу з підтвердженням права на успадкування керівництва Київською митрополією.

У 1626–1632 єпископ Галицький, в 1632–1637 — єпископ Пінський і Турівський.

У 1633 за дорученням Київського митрополита Й. В. Рутського відправився до Риму до Папи Урбана VIII, щоби відстоювати інтереси унії в умовах загострення боротьби з православ’ям і неприхильного ставлення до Греко-католицької церкви з боку світської влади і римо-католицької ієрархії Речі Посполитої, а також для прискорення процесу прославлення Полоцького архієпископа Йосафата Кунцевича.

Поспішно виконавши цю місію, весною 1636 прибув до Варшави з листами з Ватикану до короля та польських ієрархів з рекомендаціями переглянути «Пункти заспокоєння Русі», видані королем Владиславом IV Вазою, де легалізовувалась Православна Церква в Речі Посполитій, і сприяти діяльності Унійної Церкви.

Після смерті Йосифа Велямина Рутського 1637 очолив унійну Київську митрополію.

Підтримував курс короля на примирення греко-католиків і православних. У 1639—1640 втретє поїхав до Риму для клопотання про беатифікацію владики Йосафата Кунцевича, також просив папу Урбана VIII дозволу скликати спільний собор православних і греко-католиків з метою створення єдиного руського патріархату в Речі Посполитій.

У той час написав біографію Й. В. Рутського, переклав твори Мелетія Смотрицького, заснував у Римі осідок василіян з України й Білорусі при церкві святих Сергія і Вакха, де й був похований.

Посередині церкви розташована вмурована в підлогу нагробна плита з гербом митрополита.

Джерела

 Мудрий С. Нарис історії Церкви в Україні. — Івано-Франківськ, 1999.

Рубльова Н. Корсак Рафаїл, світське ім’я — Микола // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 188. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.

Сапеляк А. Київська церква на Слов’янському Сході. Канонічно-екуменічний аспект. — Буенос-Айрес—Львів, 1999.

Назарко І. Київські і Галицькі митрополити: біографічні нариси (1590-1960). – Рим, 1962.

Плохий С. Н. Папство и Украина. Политика Римской курии на украинских землях в XVI—XVII вв. — К., 1989.

Парнікоза І. Українські сліди Риму. Частина 1. Русини-українці у вічному місті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%84%D0%B0%D1%97%D0%BB_(%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BA)

ВИДАТНІ ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ – МИТРОПОЛИТ РАФАЇЛ КОРСАК ЧСВВ

Спеціальну рубрику продовжує серія передач, присвячена унійним Київським Митрополитам. – http://www.archivioradiovaticana.va/storico/2017/02/26/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%96_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_(11)_%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82_%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B0%D1%97%D0%BB_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BA/uk-1294037

 ПРО МИТРОПОЛИТА РАФАЇЛА КОРСАКА ЧСВВ, РОЗПОВІДАЄ БР. ЯКІВ: – https://www.youtube.com/watch?v=aFlHhB3iGtw

Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1216975195414341

о. Петро Фостик