7 червня1981 – У Нью-Йорку помер Володимир-Василь Ґавліч, ЧСВВ, священик УГКЦ (1940), письменник, громадський діяч.
Закінчив Тернопільську українську гімназію, 1930 вступив до Крехівського монастиря ЧСВВ, 1936 склав монаші обіти.
Вивчав теологію і філософію у духовній семінарії оо. Василіан у різних монастирях.
1944 у Віденському університеті захистив докторат.
Після війни душпастирював у Відні, допомагаючи українським біженцям, відтак в Німеччині, США.
Професор Теологічної семінарії оо. Василіан (1950-1957), ігумен і парох катедри св. Миколая в Чикаґо.
З 1958 в Європі, у Відні з композитором А. Гнатишиним організував хор для повного запису на грамплатівки Служби Божої (1960), яка поширилась в усій діаспорі.
З 1962 знову у США, викладач історії, німецької та української мов у вищій школі в м. Гемтремкі (штат Мічиган), парох у Нью-Йорку.
Тривалий час керував василіанськими радіопрограмами у Чикаґо, Детройті, Нью-Йорку, виголошував проповіді на Радіо Ватикан у прямих трансляціях в Україну.
Вільно володів 9 мовами, автор брошур на релігійні теми, дописів до української преси. Народився у с. Смиківці на Тернопільщині 1913.
Помер о. д-р Володимир Ґавліч – http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/pomer-o-d-r-volodymyr-gavlich/
В неділю, 7 червня 1981 р. у вечірніх годинах, помер у шпиталі в Нью-Йорку на невилічиму недугу рака парох церкви св. Юра в Нью-Йорку, при сьомій вулиці, ігумен Чину св. Василія Великого, д-р Володимир Ґавліч. Вістка про передчасну смерть о. Володимира Ґавліча сильно сколихнула українською громадою в Нью-Йорку й околиці. Покійний о. Володимир Ґавліч на очах парафіян немов згорів. Ще два тижні перед смертю, правда, вже хворий, він вітав в церкві св. Юра Владику Іннокентія Лотоцького ЧСВВ. Представляючи його, о. Ґавліч з гумором сказав,— що сьогодні в нашій церкві є більше зірок, але одна з них, якою є наш дорогий Владика Іннокентій, притемнює всі інші, бо ж зараз між нами є протоархимандрит Чину св. Василія Великого Ізидор Патрило, протоігумен Патрикій Пащак й інші. Це були його останні слова в церкві, яку він воздвигнув. Це було його прощальне слово до своїх парафіян. Все ще здається, що це не дійсність, а тільки сон… Цар неба й землі, Господь життя і смерти покликав о. Володимира до себе, до свого вічного царства. Така була воля Божа, а відданий Христовій Церкві о. Володимир Ґавліч був на неї готовий.
Похоронні обряди розпочались у вівторок, 9 червня, в сьомій годині вечора, в церкві св. Юра, які відправили Єпископ Стемфордський Владика Василь Лостен і Владика Іннокентій Лотоцький, при співучасті протоігумена Чину Василія Великого Патрикія Пащака та численних і вірних священиків.
Також на похоронні обряди прибув і священик Української Православної Церкви о. Володимир Базилевський. Під час похоронних обрядів співав хор ім. Митрополита Андрея. Зворушливе слово про покійного пароха о. Володимира Ґавліча сказав о. Патрикій Пащак, накресливши загальну силюетку покійного о. Володимира Ґавліча.
Ті ж самі похоронні обряди були відправлені в середу з тим, що це були монаші похорони. Похоронні обряди довершив митроп. Степан Сулик і єп. Василь Лостен. Співав той самий хор. Слово про покійного сказав Владика Василь Лостен, підкреслюючи заслуги покійного о. Володимира та його цінні поради для парафії і дієцезії. В четвер 11 червня в церкві св. Юра була відправлена заупокійна архиєрейська Служба Божа, яку відправили митр. Степан Сулик, єп. Василь Лостен і єп. Іннокентій Лотоцький при сослужінні великого числа священиків. Прощальне змістовне слово виголосив Владика Іннокентій. До речі, покійний о. Володимир Ґавліч був разом на студіях і дружив з Владикою Іннокентієм. Тому слово Владики було змістово витончене і ядерне.
Окремо слід підкреслити, що під час всіх похоронних обрядів, як також під час архиєрейської Служби Божої церква св. Юра була заповнена вірними. Це підкреслює, ким саме був для парафіян парох о. Володимир Ґавліч. Після похоронних відправ в церкві св. Юра домовину поховали на цвинтарі св. Духа в Гемтонбурзі. Над могилою прощав о. Володимира бувший голова Церковного Комітету адв. Роман Гуглевич.
Передчасний відхід о. Володимира у Божу безповоротню вічність є дуже болючим для парафіян церкви св. Юра й української громади Нью-Йорку. Українська Католицька Церква в особі о. Володимира Ґавліча втратила непересічного, одного з провідних українських священиків. Це також не менша втрата для української громади Нью-Йорку й околиці, бо покійний о. Володимир цікавився, мав зрозуміння і де мав можливість брав безпосередню участь у громадській праці. Смерть о. Володимира є не меншою втратою для Чину св. Василія Великого, що йому він був відданим, здисциплінованим й з посвятою священиком-монахом.
Поза всяким сумнівом о. Володимир Ґавліч був душпастирем-священиком великого формату, людиною з культурою, вдумливим аналітиком-проповідником, а поруч з тим бездоганним організатором. Не один, читаючи ці рядки, поставить питання, а яке було ставлення о. Володимира Ґавліча, як українського патріота до патріярхату Помісної УКЦеркви? Як вже вище підкреслено, о. Володимир належав до здисциплінованих членів Чина св. Василія Великого й принципово та консеквентно дотримувався їх офіційного становища. Про це можна було б багато написати, але тут не місце і час для цього.
Отець Володимир Ґавліч народився 29 жовтня 1913 року. З грудня 1930 року вступив до Василіянського Новіціяту в Крехові і вже 19 липня 1932 року склав звичайні монаші обіти, а першого січня 1936 року склав торжественні вічні обіти. Священичі свячення прийняв з рук Владики Павла Ґойдича, ЧСВВ, 21 листопада 1940 р. в Оломувці в Чехо-Словаччині. Перед приїздом до США
о. В. Ґавліч був сотрудником в церкві св. Варвари у Відні. Тут, в США, спершу був у манастирі ЧСВВ в Ґленкові. В перші роки в США душпастирював в Гемпстеді. В роках 1950-1957 о. Володимир був парохом в церкві св. Миколая у Чікаґо. В Чікаґо залишив за собою тривалий слід, збудувавши цілоденну школу. В 1957 році керівництво Василіянського Чину призначає о. Володимира на пароха церкви св. Варвари у Відні. В роках 1960-1962 він виконує функцію керівника місій. В 1962 році знову повертається до США і стає парохом в Гемтремку — у Детройті, де був до 1970 року. Після цього приїжджає на становище пароха до церкви св. Юра в Нью-Йорку, де був також ігуменом Василіянського чину. В Нью-Йорку о. Володимир Ґавліч воздвигнув храм, який залишиться великим йому пам’ятником. Будовою цього храму — церкви св. Юра — о. д-р Володимир Ґавліч жив, він його плекав і безмежно обожнював, на жаль, невблаганна смерть не дозволила йому закінчити своїх плянів і спорядити церкву всередині — поставити іконостас та закінчити вітражі. О. Володимир завжди був за працею, завжди був у русі. Він все був уважний до всіх і до своїх душпастирських обов’язків. Таким він залишиться в нашій пам’яті. Хай Всевишній Господь поселить його в своїм царстві небеснім. Вічна йому пам’ять!
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1197233517388509
о. Петро Фостик
