75 роки тому 17 листопада 1947 року помер Єпископ Йосафат Коциловський як мученик за віру. Згодом священники з Рудок та Стрия, Львівської області, таємно перепоховали останки владики на Личаківському цвинтарі у Львові до польської могили.
Владика Йосафат, хресне ім’я – Йосиф Коциловський, народився 3-го березня 1876 року у лемківському селі Пакошівка біля м. Сянока. Богословські студії Йосиф Коциловський закінчив у папському університеті Angelicum, одержавши докторат із філософії у 1903 році та з теології у 1907 році. Після цього молодий Коциловський повернувся до Галичини, де 9-го жовтня прийняв священицьке рукоположення.
Бажаючи поглибити своє духовне життя, 2-го жовтня 1911 року Коциловський вступає до новіціяту ОО. Василіян та приймає на облечинах монаше ім’я Йосафат. Як монах, о. Й. Коциловський визначався духом суворої дисципліни, глибокої покори та любові до молитви. 16-го травня 1913 року став ієромонахом, викладав богослов’я в монастирі ЧСВВ у Лаврові. 23-го вересня 1917 року був призначений єпископом Перемишльсько-Самбірської єпархії. В Перемишлі відбулись архиєрейські свячення о. Й. Коциловського. Як Єпископ опікувався Самбірською чудотворною іконою Богородиці та здійснив урочистий акт її коронації 28 серпня 1928 р. в день Успення Пречистої Діви Марії і в 200-ліття проголошення чудотворності образу. І багаторазово очолював Архієрейську Святу Літургію в храмі Різдва Пресвятої Богородиці
Як дійсний учень Христа, владика Йосафат дуже багато терпів, починаючи з 1939 року, коли східну частину єпархії з Перемишлем зайняли більшовики. Перебув нелегку 3-річну німецьку окупацію. Був заарештований польською Службою Безпеки 21-го вересня 1945 року і перевезений до польської комуністичної тюрми у Ряшеві, в якій знаходився до 17-го січня 1946 року. 18-го січня 1946 року, потрапивши до рук більшовиків, перебував у тюрмі НКВС до 24-го січня, після чого був звільнений і перевезений назад до Перемишля.
26-го червня 1946 року владику Йосафата заарештовано вдруге, і його насильно вивезли на схід радянські і польські війська. Його переводили з однієї тюрми до іншої, над ним дуже знущалися, примушуючи всіляко до співпраці. Опісля, перевізши владику до Києва, його намовляли перейти на православ’я, що він рішуче відкинув, вказуючи на те, що він не є радянським громадянином, і вони не мають права його судити. Владика важко захворів на запалення у в’язниці і тоді, з огляду на вік і стан здоров’я, його кинули у концентраційний табір у селі Чапаївка біля Києва.
Перед святом св. священномуч. Йосафата владика кілька днів проводив реколекції, відчуваючи, що смерть за плечима. Помер 17-го листопада 1947 року. Владика Йосафат Коциловський загинув за вірність Католицькій Церкві як жертва політики більшовицького насилля. Своєю мученицькою смертю він засвідчив вірність Української Греко-Католицької Церкви Алостольській столиці. Його хрест і його гірка чаша стали для нас правдивою славою й дороговказом.
75 років тому відійшов до вічності блаженний священномученик Йосафат Коциловський – https://synod.ugcc.ua/data/75-rokiv-tomu-vidiyshov-do-vichnosti-blazhennyy-svyashchennomuchenyk-yosafat-kotsylovskyy-10672/
Єпископ Йосафат Коциловський, звинувачений в антирадянській діяльності, загинув у важких умовах у концентраційному таборі біля Києва – http://radiomaria.org.ua/piskop-iosafat-kocilovskii-zvinuvachenii-v-antiradyanskii-diyalnosti-zaginuv-u-vajkih-umovah-u-koncentraciinomu-tabori-bilya-kiva.-8908
ПРО БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ЙОСАФАТА КОЦИЛОВСЬКОГО ЧСВВ З С ДАМЯНОЮ ГАЛУЩАК – https://www.youtube.com/watch?v=sFWCqvgrHuc
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1561476494297541
о. Петро Фостик
