384 років тому – 15 жовтня 1637 року упокоївся Преосвященний ЄРОНІМ ПОЧАПОВСЬКИЙ ЧСВВ, єпископ Луцький, в Чині: архімандрит в Жидичині.
Походив з українського шляхетського роду Почаповських гербу Котвіца. Правдоподібно, його родина осіла у Новогрудському воєводстві.
Навчався у Грецькій Колегії св. Атанасія в Римі (1616—1619).
Призначений єпископом Луцьким і Острозьким в 1621 році.
На його замовлення малював ікони («образи») маляр Федір Сенькович.
В кінці 1632 року волинська православна шляхта обрала єпископом на Луцьку кафедру свого кандидата з княжого роду Пузин — Атанасія Пузину, також йому було підпорядковано Володимир-Волинську єпархію.
Після цього в єпархії дойшло до сутичок між православними та уніятами.
Щоб заспокоїти люд, король Владислав IV Ваза видав спеціальні статті, якими визнав обрання Атанасія Пузини.
Згідно з документом «Пункти заспокоєння», скріпленим підписом і печаткою короля Владислава IV Вази, 1 листопада 1632 — Почаповський, зберігаючи титул єпископа Луцького, мав переселитись у Жидичинський монастир, володіти ним і його вотчинами до свого переміщення на іншу кафедру чи смерті.
Наступник його вже не мав титулуватись єпископом Луцьким.
Адам Кисіль, королівський придворний, на початках свої служби отримав від короля завдання: згідно з королівським дипломом, відібрати від Єроніма (Почаповського) Жидичинську архімандрію з монастирем, маєтками Тернками і Теремним, церквою Богородиці на передмісті Луцька та передати єпископу Атанасію (Пузині).
Посилання
Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 262.
Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 327—328. ISBN 5-319-01072-9 (рос.);
Джерела
Ks. Kazimierz Dola. «Katalog arcybiskupów i biskupów rezydencjalnych eparchii polskich obrządku grecko-unickiego od Unii Brzeskiej (1596) do roku 1945» // «Historia Kościoła w Polsce» t. II 1764—1945, cz. 2 1918—1945. — Poznań-Warszawa, 1979. — S. 304—311, 307. (пол.)
Kasper Niesiecki. «Herbarz Polski». — Lipsk, 1839—1845. — t. 7. — S. 339. (пол.)
Jan Dzięgielewsks. Poczapowski Jeremiasz h. Kotwicz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVII/1. — Zeszyt 111. — S. 49-50. (пол.)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC_(%D0%9F%D0%BE%D1%87%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9)
о. Петро Фостик
