27 жовтня 2008 року упокоївся в Бозі отця Ісидор Патрило, ЧСВВ у Брюховичах на 89-му році життя, 76-му чернечого покликання, 66-му священства. Похований у Крехові.
Ієромонах Ісидор Іван Патрило, ЧСВВ, народився 30 листопада 1919 р. у м. Судова Вишня (тепер Яворівський р-н Львівська обл.) – український церковний діяч, доктор філософії, богослов’я і церковного права, історик Церкви, бібліограф, член Українського Богословського Наукового Товариства і дійсний член Історично-Філософічної Секції НТШ та Української Вільної Академії Наук у Сполучених Штатах Америки, протоархимандрит Василіянського Чину святого Йосафата в 1976-1996 рр.
Ранні роки
Філософську освіту здобув у Василіянському студійному домі в Кристинополі (Червоноград) 1938-1940, а богословську в Празі (1940-1944) і в Римі (1952-1953). У Празі студіював також філософію й історію в Українському Вільному Університеті (1942-1944), завершивши їх докторатом (дисертація: «Педагогія Київської Академії 1631-1817»). Докторат з богослов’я 1953 р. здобув у Римському Папському університеті «Анджелікум» (дисертація: «Peter Mohyla und seine Akademie. Beitrag zum Studium uber Kenntnis und Einfluss des hl. Thomas in der Ukraine»). У 1955-1958 роках вивчав канонічне і цивільне право Римському Папському університеті «Латеранум», які завершив третім докторатом 1961 р. (дисертація: «Archiepiscopi-Metropolitani Kievo-Halicienses (attentis praescriptis М. Р. “Cleri Sanctitati”»).
Праця у Василіянському Чині
До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933 р., а священничі свячення отримав 2 травня 1943 р. в тому часі, як був робітником в копальні вугілля, куди ґестапо заслало його з усіма іншими василіянами, які студіювали в Празі. Був душпастирем для українців-католиків у Німеччині, в останньому році війни і після її завершення (1944-1947), потім в Англії (1947-1948) і Арґентині (1949-1952 і 1953-1955). У1952 р. став приватним секретарем архимандрита о. Теодозія Галущинського в Римі, а після його смерті один рік, перед поверненням до Арґентини, був директором української секції Ватиканського радіо.
В 1955 р. переїхав до Риму, де розпочав працю в Головній Управі Василіянського Чину: 1955-1962 був генеральним економом, а 1962-1976 – генеральним секретарем. У 1976 році був обраний протоархимандритом – головним настоятелем Василіянського Чину, а 1988 р. переобраний на подальших вісім років. В 1957-1963 роках був членом редакційної Комісії, яка уклала перший український переклад Святого Письма з давніх мов, а також наглядав над його першим і трьома подальшими виданнями. Від 1962 р. був директором Римського Василіянського видавництва «Записок ЧСВВ» і «Української Духовної Бібліотеки», а від 1972 р. також головою Літургійної Комісії, яка здійснила перший український переклад Часослова.
Отець Ісидор Патрило був також співробітником української й англійської версій Енциклопедії Українознавства, консультором Священної Конґреґації для Східних Церков і брав участь у працях Комісії, яка готувала Кодекс Канонів Східних Церков.
Останні роки
Восени 2001 р. о. Ісидор Патрило повністю втратив зір. Поперемінно перебував у Римі, Крехові та Брюховичах. Останні роки життя проживав у монастирі св. Йосифа у Брюховичах, перебуваючи під дбайливою опікою ченців Василіянського студійного дому.
Упокоївся в Бозі у Брюховичах 27 жовтня 2008 р. на 89-му році життя, 76-му чернечого покликання, 66-му священства. Похований у Крехові. Вічна йому пам’ять!
Наукова спадщина
Крім менших статей по різних журналах були видрукувані наступні праці:
«Archiepiscopi-Metropolitani Kievo-Halicienses (attentis praescriptis М. Р. “Cleri Sanctitati”» (Рим 1962); «Джерела і Бібліографія історії Укр. Церкви» (Рим І, 1975; II, 1988; III, 1995); «Нарис історії Галицької Провінції» Василіянського Чину, в: «Записки ЧСВВ», 1982, XI, с.43-130; «Василіянська Делеґатура в Польщі», там само, с. 308-323; «Нарис історії Василіян від 1743 до 1839 р.», в: «Записки ЧСВВ» 1988, XIII, с. 183-283; «Холмська Провінція ЧСВВ Різдва Матері Божої (1810-1864), там само, с. 284-305; «Життя і творчість о. Атанасія Г. Великого (1918-1982), в: «Записки ЧСВВ» 1985, XII, с. 3-57; «Церковні Синоди», в: «Світло» Торонто 1972, чч. 4-12, 1973, чч. 1-4; «Вплив християнства на укр. законодавство», в: «Релігія з житті укр. народу» Мюнхен 1966, с. 130-148; «Отець Павлин Демський, укр. місіонер для Сербії в 17 ст.», в: «Збірник на пошану В. Янева», Мюнхен 1983, с. 756-771; «Die Reform des Basilianer-ordens in Dobromyl (1882)», в: Jahrbuch der Ukrainerkunde», München 1983, s. 292-305; «Артикули Берестейської унії», в: «Записки ЧСВВ» 1996, XV, с. 47-102.
Інформацію надав о. Єронім Грім, ЧСВВ Jeronim Oleh Hrim
Більше про життя і діяльність ієромонаха Ісидора Івана Патрила ЧСВВ, можна дізнатися за посиланнями:
Міжнародна наукова конференція 100-ліття від дня народження о. Ісидора Патрила, ЧСВВ 26.10.2019
Джерелo: https://bit.ly/3TkZxbp
Міжнародна наукова конференція про о. Ісидора Патрила, ЧСВВ 26.10.2019
Джерелo: https://bit.ly/3AsliNW
Вшанування пам’яті о. Ісидора Патрила, ЧСВВ в Судовій Вишні 27.10.2019
Джерелo: https://bit.ly/3ARMAPr
Спогади до 100-річчя від дня народження о. Ісидора Патрила, ЧСВВ
Джерелo: https://bit.ly/3dUvkjo
Джерелo: https://www.facebook.com/osbm.in.ua/photos/pcb.6075063932520223/6075042732522343
Василіяни-Провінція Найсвятішого Спасителя в Україні
Вулицю на честь отця Ісидора Патрила, ЧСВВ, перейменували у м. Судова Вишня.
16 серпня 2022 року депутати Судововишнянської міської ради (Судововишнянська Територіальна Громада) Яворівського району Львівської області, прийняли рішення перейменувати вулицю Пушкіна, та назвати її на честь ієромонаха Ісидора Патрила, ЧСВВ, довголітнього протоархимандрита Василіянського Чину, уродженця Судової Вишні.
о. Петро Фостик
