50 років тому 28 січня 1973 року в селі Агафіївка, Любашівського району Одеської області упокоївся в Господі ієромонах Ісидор Ігнатій Луб, ЧСВВ.
Доктор філософії і богослов’я, професор у василіянському студійному монастирі в Кристинополі та в Станиславівській духовній семінарії, автор публікацій на богословські й історичні теми, редактор часопису „Добрий пастир”, в’язень радянських ВТТ в Іркутській та Вологодській областях (1949-1957), підпільний душпастир сіл Агафіївка і Пилипівка на Одещині… Вічна йому пам’ять!
CURRICULUM VITAE о. Ісидора Ігнатія Луба, ЧСВВ (уклав о. Маркіян Когут, ЧСВВ – тут є деякі неточності, зокрема стосовно місця народження та ін., і певна неясність щодо дати смерті)
Ісидор Ігнатій Луб, єромонах Ордена василіян, нар. 1898 р. (22 XII) в с. Михнівці, коло Турки. Навчався в Самбірській гімназії, де вчився тоді також Стефан Вишенський, син поміщика, польського патріотизму, пізніший митрополит варшавський і кардинал.
Поступив і був принятий до василіянського новіціяту в Крехові 1922 р., після чернечих обітів і професії був посланий на богословські студії Григоріанського Університету в Римі. Вернувшись навчав богослов’я василіянських клириків в м. Кристинополі (після 1930 р.) а потім декілька років жив у Станиславі і був редактором духовного журналу «Добрий Пастир», видаваний станиславівським єпископом Григорієм Хомишиним (і теж для перемиської єпархії). Це було до вересня 1939 р. Потім пішов воєнний заколот в рр. 1939-1945. В тих роках приграничне село Михнівець було переселене і значна скількість народу попала в одеську область, остановилась в селищі Агафіївці (Любашівського р-ну). Сюди, отже, після ходження по мукам, прибув і о. Ісидор і замешкав кутом у селянській хаті. Тут жив продовж 14 років аскетом і невтомним дослідником наших церковних книг, уставу, церковного круга, ірмологіона, Житій Святих. Ще до 1939 р. написав книгу «Духовні науки» на основі древньої книги «Szkoła bazyliańska» (XVIII в.), її переробив, відсвіжив і доповнив солідними духовними повчаннями і з увагою до нового церковного кодексу, нових часів і обставин. Був духовною підпорою для переселенців. Сам хворів серединою і лікував зіллям людей. Лишив по собі любов до себе, добру пам’ять свою приміру і повчань. Помер зимою 1973 р. (7 ІІ). Серед заверюхи несений на плечах 3 км. дороги і похоронений на узгір’ях, звідкіля його дух споглядає на село і піклується своїми рідними. На могилі спорудили люди і співбраття по чину пам’ятник, у вигляді суцільної бетонної поземної тумби з написом і залізною огорожею. Місце частих відвідин.
– П.С. При смерті о. Ісидора і похоронах був єромонах василіян «іже і написа сія».
о. Jeronim Oleh Hrim –https://www.facebook.com/jeronimoleh.hrim/posts/6050619548309851
Більше про життя і діяльність о. Ісидора Ігнатія Лубу, ЧСВВ, можна дізнатися за посиланнями:
Місіонар – 2012 травень № 5 (233) стор. 24-26) – https://archive.org/details/misionar/Misionar_2012.05/page/n23/mode/2up?fbclid=IwAR0eUWdxC2mhjVRHkb_pNVyqOOwOIh6hJuHvTHJkqlOJb5A0dKLfssey3hE
Василіяни-Провінція Найсвятішого Спасителя в Україні – https://www.facebook.com/osbm.in.ua/posts/556494033172307
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1617347868710403
о. Петро Фостик
