8 жовтня 1810 р. Фердинанд Ціхановський був висвячений на єпископа Холмського у Львові за участі греко-католицького митрополита Антона Ангеловича, римо-католицького архієпископа Львівського Каєтана Кіцького та вірменського архієпископа Львівського Яна Шимоновича.
Цього року минає 211 річниця Архиєрейських Свячень Преосвященного Владики ФЕРДИНАНДА ЦЄХАНОВСЬКОГО ЧСВВ.
Народився в містечку Цехановець на Підляшші в шляхетській родині.
Після закінчення навчання в колегії в Сім’ятичах вступив до ордену ЧСВВ.
Деякий час був префектом і професором філософії в василіянській школі при монастирі в Жировичах.
Потім був очільником василіянського монастиря в Холмі.
З 1809 р. став головним (провінціалом) всіх василіян в межах Герцогства Варшавського.
В часи перебування в Холмі став наближеним впливової місцевої шляхетської родини Венґленських, дякуючи якій був номінований на Холмську єпархію 18 липня 1810 р., що викликало деякий спротив світського духовенства.
Як єпископ, отримав звання сенатора спочатку Герцогства Варшавського, а потім Царства Польського.
Дбав про піднесення освіти греко-католицького духовенства та про зрівняння його з латинським.
У 1821 р. Ціхановський вимагав заборонити латинським священикам приймати греко-католиків до латинського обряду.
Стараннями владики Фердинанда в Холмській єпархії встановлено латинську інституцію капітул.
Єпископ Фердинанд Цєхановський ЧСВВ, Холмський перший наш єпископ, який засідав у сенаті Польського Королівства
7 квітня 1828 року упокоївся Преосвященніший єпископ Фердинанд Цєхановський ЧСВВ.
«ЧОМУ БРАКУЄ СВЯЩЕНИКІВ – ДОКУМЕНТ ЄПИСКОПА Ф. ЦЄХАНОВСЬКОГО (1759-1828)» – http://www.bazylianie.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=1072:l-1759-1828r&catid=7&Itemid=3
о. Петро Фостик
„Однак одночасно ще у 1815 р. видав польською мовою «Порядок церковних Богослуження», в якому вводив ряд латинських обрядів, дозволяючи усувати іконостаси у храмах та проповідувати польською мовою.”
Руки опадають, цілими роками спростовуєш і спростовуєш, а й так цілий час виринають вічно ті ж самі бздури!
„Kolejnym ważnym przedsięwzięciem, które wykonać musiał biskup Ferdynand Ciechanowski, było ujednolicenie liturgii sprawowanej na terenie diecezji chełmskiej, łączącej w sobie po 1809 r. fragmenty terytoriów aż czterech przedrozbiorowych diecezji unickich (chełmskiej, włodzimiersko-brzeskiej, przemyskiej i metropolitalnej). Dokonał tego – czy może raczej starał się dokonać – promulgując w 1815 r. „Porządek nabożeństwa cerkiewnego”. Ów liturgiczny normatyw, zawierający rubryki Boskiej Liturgii (w wariancie uroczystym-śpiewanym i cichym-czytanym) oraz dwóch większych godzin oficjum – nieszporów i jutrzni – nie był w żadnym razie, jak to sugerują niektórzy źle poinformowani badacze (czy wręcz fałszerze historii), świadectwem latynizacyjnych tendencji biskupa Ciechanowskiego. Zasadniczo nie wprowadzał nowych zapożyczeń z obrządku łacińskiego, acz wiele z powszechnie praktykowanych (i nieliczne prawnie zaaprobowane) latynizmów zachowywał w praktyce liturgicznej; niekiedy jednak usuwał niektóre z łacińskich wtrętów. Tendencja ta staje się ewidentna, gdy weźmiemy pod uwagę kontekst interpretacyjny „Porządku…”, czyli pozostałe rozporządzenia i przedsięwzięcia Ciechanowskiego w dziedzinie życia liturgicznego. Przebija z nich dbałość o porządek, staranność i godność w służbie Bożej, oraz o zachowanie wschodniej tradycji liturgicznej – tak, jak to rozumiał biskup i jego współcześni. Nie zawsze były uwieńczone sukcesem, jak to było w przypadku szkoły diaków-nauczycieli, której nie udało się stworzyć z braku funduszy. Niczego to jednak nie zmienia w ogólnej ocenie „polityki liturgicznej” biskupa.”
P. Siwicki, Działalność biskupa Ferdynanda Ciechanowskiego a kształtowanie tożsamości kościelnej grekokatolików w diecezji chełmskiej w latach 1810-1830, Lublin 2005, s. 215 (wydruk rozprawy doktorskiej)