В суботу 9 травня 2026 р. в Слупську, відбулися похоронні богослужіння бл. п. Василя Панчака, батька о. митрата Богдана Панчака, Ректора Митрополичої Духовної Семінарії УГКЦ у Любліні та його брата Андрія.
Бл. п. Василь Панчак народився 25 листопада 1937 р. в селі Гребенне на Томашівщині. Під час акції «Вісла» в 1947 р. виселений на Західні землі. Закінчує українську філологію Вчительської студії у Щеціні, а відтак здобуває диплом магістра економії на Економічному факультеті Щецінської політехніки. Тут також пізнає свою майбутню дружину Елізу з роду Ткач. За час проживання у Щеціні активно включається до громадської діяльності УСКТ. За час життя місцями проживання подружжя Василя і Елізи Панчаків стають Перемишль, Слупськ, США та після повернення з-за кордону знову Слупськ. Через 20 років, від дня заснування у 1972 р. до свого виїзду у США, покійний Василь є членом чоловічого хору «Журавлі».
Бл. п. Василь Панчак упокоївся 6 травня 2026 р., на 89 році життя.
Згромаджені вірні взяли участь у Парастасі та Божественній Літургії, яку очолив Владика-помічник Вроцлавсько-Кошалінської єпархії Кир Маріуш Дмитерко у співслужінні священників трьох єпархій Перемисько-Варшавської митрополії. Під час похорону були висловленні також слова спавічуття цілій родині від правлячих владик Перемисько-Варшавської митрополії. Отець Богдан Панчак висловив щиру вдячність за участь в моліннях.
Особливим і глибоко патріотичним став заклик родини покійного. Слідуючи волі серця б.п. Василя, яке завжди палко билося за рідну Україну, рідні попросили не приносити квітів, а натомість спрямувати ці кошти на підтримку України. Це стало символічним продовженням земного шляху пана Василя, людини, яка вболівала за долю рідного краю до останнього подиху.
Продовження Чину похорону та поховання праху відбудеться у понеділок у вузькому родинному колі.
Сумні торжества супроводжував співом парафіяльний хор та семінаристи Митрополичої Духовної Семінарії УГКЦ у Любліні. Під час заупокійної Божественної Літургії та Парастасу присутні просили Милостивого Господа про відпущення всякої провини спочилому Василю та упокоєння його душі в оселях праведних. Завершилося моління чином Останнього цілування, де кожен мав змогу віддати останню шану покійному.
Вічна Йому пам’ять!
