З благословення преосвященного владики Володимира (Ющака), єпархіальний паломницький центр «YAKIV» організував десятиденну прощу святинями Франції та Італії, яка тривала з 30 червня до 9 липня 2026 року.
Першим містом, яке відвідали паломники, став Париж. У катедральному храмі св. Володимира вони мали змогу помолитися Божественну Літургію, яку очолив місцевий сотрудник храму о. Назарій Беляшин. Відтак учасники прощі відвідали основні святині французької столиці: храм святої Женев’єви, храм колишнього абатства святого Жермена та всесвітньо відомий собор Паризької Богоматері. Звісно, паломники скористалися нагодою побувати біля Ейфелевої вежі, а також насолодитися краєвидом Парижа під час прогулянки паромом річкою Сеною.
Наступний день був присвячений відвідинам величної базиліки в неовізантійському стилі, храму Пресвятого Серця Ісусового в Парижі (Sacré-Cœur), спорудженому на найвищому горбі Французької столиці Монмарті. Особливістю святині є постійна Адорація Святих Тайн, яку забезпечують бенедиктинські монахині.
Відтак, від столиці Франції паломницький шлях пролягав у напрямку порівняно невеликого міста Лізьє, розташованого у північному регіоні Нормандія. Саме тут більшу частину свого короткого життя прожила свята Тереза від Дитятка Ісуса. Вона пригадала християнам так званий малий шлях до святості, де через повсякденні добрі вчинки, здійснені з любов’ю, у непохитній вірі та палкій молитві кожний охрещений може досягти святості, дарованої всім учням Христовим.
У Лізьє паломники мали змогу молитися Божественну Літургію у крипті базиліки св. Терези.
Третій день паломництва розпочався з Літургії, яка була центром духовного життя кожного святого, а отже, повинна бути ним і для кожного християнина. Літургію очолив о. Василь Репньовський, який для багатьох паломників став духовним провідником, служачи їм, зокрема, через уділення Святого Таїнства Покаяння.
Цього ж дня учасники прощі подалися до Мон-Сен-Мішель (Le Mont-Saint-Michel), однієї з найвідоміших у світі святинь, присвячених архистратигу Михаїлу. Особливістю цього місця є його географічне розташування на своєрідному півострові, який із припливом океанічних вод перетворюється на острів. На його високих скелях споруджене середньовічне абатство з величним готичним собором св. Михаїла. А біля підніжжя монастиря розкинулося невеличке містечко, яке існує тут з X ст.
Наступним етапом паломництва став всесвітньо відомий марійський центр Люрд, де у 1858 р. Богородиця об’явилася святій Бернадетті Субіру. Величні храми, купелі святої води, нічні процесії зі свічками, Хресна Дорога та незабутня молитовно-духовна атмосфера назавжди залишаться з паломниками, які провели у цьому святому місці два дні.
Особливістю Люрду є наявність українського храму, який радо приймає всіх вірних нашої Церкви, що з цілого світу прибувають до цієї марійської святині. Саме тут паломники мали змогу молитися Божественні Літургії. Особливим моментом прощі став Молебень українською мовою при гроті Об’явлень Массаб’єль, який, до слова, служиться на цьому місці кожної суботи о 13:30.
Справді незабутніми були нічні процесії зі свічками, під час яких частина паломників приєдналася до міжнародного хору вірних. Було надзвичайно трепетно чути марійські пісні та молитву «Богородице Діво», яка у багатотисячній процесії лунала українською мовою. Не менш зворушливо було бачити два українські стяги, що майоріли на площі верхньої базиліки Непорочного Зачаття, нагадуючи вірним із різних куточків світу про боротьбу і страждання українського народу.
Наступного дня паломники вирушили до мальовничого замку-фортеці Каркасон, де знаходиться один із найбільших готичних соборів Франції, присвячений святому мученику Назарію. Атмосфера цього місця допомагає перенестися у далекі часи середньовічної Франції, де Церква відігравала провідну роль у суспільно-політичному житті.
Врешті учасники прощі прибули до Авіньйону, який у XIV ст. був резиденцією римських пап. Авіньйон, як і багато інших французьких міст, є чудовим прикладом гармонійного поєднання давнини та сучасності, де нові будівлі ніби зливаються із середньовічними палацами, творячи захоплюючий синтез різних історичних епох.
У передостанній день паломництва прочанський шлях привів учасників прощі до ще одного марійського центру, Ла-Салету, де у 1846 р. Богородиця об’явилася маленьким бідним пастушкам Меланії і Максиміну, закликаючи через них увесь світ до покаяння. Паломники мали змогу помолитися Літургію в головному санктуарії, де до них приєдналися молоді українські волонтерки, які влітку служать прочанам у цьому святому місці.
Незабутніми стали гірські краєвиди Французьких Альп, адже Ла-Салет розташований на висоті 1800 метрів над рівнем моря. Очевидно, Богородиця вибирає одні з найкрасивіших місць для своїх об’явлень, щоб вказати, що християнське життя має наближати нас до Вічної Краси, якою є сам Бог.
Останньою зупинкою на паломницькій дорозі став італійський Турин, місто святого Дона Боско. Тут паломники мали змогу відвідати величний храм Богородиці-Помічниці (Ausiliatrice), побудований святим, у якому зберігаються його мощі. Відтак учасники прощі молилися у найдавнішому санктуарії Турина, храмі Богородиці-Розрадниці (Consolata), початки якого сягають V ст. Саме тут зберігається чудотворна ікона Богородиці, дуже люблена і почитана туринцями.
Кульмінацією дня стала Божественна Літургія, яку у храмі святого Філіппа Нері очолив о. Роман Захарчишин, керівник та організатор прощі. Відтак паломники подалися до катедрального собору св. Івана Хрестителя, де вже декілька століть зберігається Туринська Плащаниця, свідок спасительних страждань Христа.
Хоч проща тривала десять днів, паломники зауважили, що час минув надзвичайно швидко. Хотілося б ще хоча б трохи зупинити погляд на чудових архітектурних формах та фресках французьких храмів, побути в тиші базиліки святої Терези біля її мощей, поглянути на океан з висоти скелястого острова святого Михаїла, ще раз пройти люрдською процесією з молитвою на вервиці, повільно пройтися просторим готичним собором святого Назарія, завмерти у спогляданні краси альпійських гір Ла-Салету, прикластися до мощей святого Дона Боско і побути в тиші храму поблизу німого, але водночас дуже промовистого свідчення страждання і воскресіння Ісусового, Туринської Плащаниці.
Звісно, це не останнє паломництво. З Божою допомогою, ще буде можливість взяти участь у прощах до святих місць, які є свідками Божої благодаті та щирої віри прочан. Тож якщо ви бажаєте приєднатися до таких чи подібних прощ, стежте за інформацією паломницького центру Вроцлавсько-Кошалінської єпархії «YAKIV» у соціальній мережі Facebook.
