У реколекційному центрі в Поршевіцах добіг кінця перший повний день реколекцій для священників Греко-Католицької Церкви в Польщі. Реколектантом цього року виступає владика Маріуш Дмитерко, єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Протягом дня владика виголосив три духовні науки, об’єднані глибокою богословською темою: „Священник у серці Пресвятої Трійці”.
Кожна з конференцій була присвячена реляції (відносинам) душпастиря з однією з Осіб Пресвятої Трійці: Отцем, Сином та Святим Духом.
Бог Отець: Покликання до духовного батьківства
Перша наука була зосереджена на відносинах священника з Богом Отцем. Владика Маріуш закликав духівництво вийти за межі „практичного монотеїзму”, коли Бог сприймається як далека, безособова сила, і натомість увійти в живий діалог із люблячим Отцем. Покликання до священства є незаслуженим даром Його відвічної любові, адже Господь передбачив і вибрав кожного ще до заснування світу.
Відчувши себе безмежно любленою дитиною Небесного Отця, священник сам покликаний стати справжнім батьком для довірених йому вірних. Єпископ застеріг душпастирів від клерикалізму та поділу парафіян за їхніми статками, закликавши любити свою паству жертовною любов’ю, молитися за тих, хто критикує, і перемагати зло добром. Найкращим зразком такої любові та інтимного діалогу з Отцем є Ісус Христос, зокрема Його Архієрейська молитва (Ів. 17).
Бог Син: Бути при Ньому і бути Його іконою
Друга конференція розкрила таємницю священства через призму відносин із воплоченим Сином Божим Ісусом Христом. Відвічний задум священства нерозривно пов’язаний із жертвою Найвищого Архієрея. Владика наголосив, що головне завдання священника це завжди „бути при Ньому”, не відступаючи ні на крок. Лише перебуваючи поруч із Христом, як улюблений учень Іван спочивав на Його грудях, священник може навчитися ритму Божого серця.
Священник має бути іконою Ісуса Милосердного (Доброго Самарянина), який бачить рани сучасних людей, не засуджує їх, а лікує та показує дорогу до спасіння. Владика нагадав образ виноградини і гілок (Ів. 15): без живого зв’язку з Христом священник не зможе принести жодного плоду і подолати життєві чи духовні кризи.
Бог Дух Святий та наші відносини з Ним
Завершальна, вечірня наука стосувалася Святого Духа, про Якого, за словами єпископа, богослов’я тривалий час говорило занадто мало. Проте без Святого Духа Церква стала б лише звичайною організацією, а священство звичайною людською професією.
Дух Святий є душею священства. Саме Він тихо промовляв до кожного покликаного ще з дитинства і спонукав сказати Богові „Так”. Це „Так” священник мусить відновлювати щодня. Силою Святого Духа священник стає знаряддям звільнення: у Таїнстві Покаяння він відпускає гріхи, а часом навіть звільняє людей від демонічних оков. Особливий акцент владика зробив на Літургійній епіклезі – сходженні Духа не лише на хліб і вино, але й „на нас” (на священника і вірних), щоб обожити їх і зробити гідними Євхаристії.
Підсумовуючи насичений реколекційний день, владика Маріуш Дмитерко залишив священникам ключове запитання для вечірньої рефлексії: „Чи прославлений Ісус у моєму житті?” Адже, як свідчить Євангеліє, Святий Дух дається у повноті лише тоді, коли Христос стає по-справжньому прославленим і найважливішим у серці душпастиря. Лише за цієї умови священник зможе стати живим знаряддям Божої благодаті для сучасного світу.
