Псалом 31 — це справжня життєва драма людської душі, яка опиняється на краю небуття, коли всі земні опори розсипаються.
Це не просто опис хвороби чи переслідувань, а стан глибокої онтологічної розбитості, де людина почувається «розбитим посудом» – забутим, покинутим і позбавленим сенсу.
Проте саме в цій точці абсолютного відчаю, коли земля йде з-під ніг, народжується жива, вистраждана теологія надії, здатна вигукнути: «Ти єси Бог мій!».
Про це сьогодні роздумує о. Ілля Броновський, ЧСВВ.
Псалом веде нас крізь кризу ідентичності сучасної людини, яка схильна будувати свій спокій на хитких хвилях — статусі, грошах, думках інших чи власній впевненості.
Коли ці ілюзії руйнуються, залишається єдиний вихід — притулитися до Того, Хто є єдиною незрушною Скелею буття.
Сенс життя виявляється не у втечі від реальності в рожеві фантазії, а в радикальному кроці віри — цілковитому відданні свого духу в Божі руки, де людина не втрачає себе, а вперше по-справжньому знаходить.
У пошуках сенсу (93) Боже одкровення і досвід людини: Псалом 31 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/viruyu-shob-rozumity-rozumiyu-shob-viryty/2026/07/u-poshukah-sensu-bogoslovski-rozdumy-93.html
У ПОШУКАХ СЕНСУ (93) БОЖЕ ОДКРОВЕННЯ І ДОСВІД ЛЮДИНИ – ПСАЛОМ (31) – О. ІЛЛЯ БРОНОВСЬКИЙ, ЧСВВ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=No5TmEPVXRA
о. Петро Фостик
